• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості ярусності агрофітоценозів

В агрофітоценозах також групуються види, нерівнозначні за своєю екологією та біологією розвитку. У результаті їх співжиття виникає ярус­не розчленування, насамперед, між культурними рослинами та бур'я­нами.

Варто відзначити, що вперше для бур'янових видів ярус­не почленування по відношенню до культури описав А.І. Мальцев ще в 1909 році. При цьому ним були враховані як природні особливості, так і біологічні властивості культур та бур'янів. Проаналізувавши їх, автором були розроблені засади ярусної диференціації і виділені наступні яруси посівів культур:

1. Перший, або верхній ярус утворюють бур'яни, які перевищують культурні рослини, визрівають до збирання, врожаю і розмножуються насіннєвим способом шляхом самосіву. Це рослини, плоди яких розно­сяться вітром. До них належать осот польовий і жовтий осот польовий.

2. Другий, або середній ярус створюють бур'яни, що менше поло­вини висоти рослин культури і визрівають переважно одночасно з ними. Це такі види як кукіль звичайний, пажитниця багаторічна, стоколос житній.

3. Третій, або нижній ярус утворюють бур'яни, які розвива­ються внизу посіву, біля поверхні ґрунту (фіалка польова, грицики звичайні). Вони залишаються нескошеними після збирання вро­жаю.

У 1929 році Л.Б. Колокольніков для визначення ярусності аг­рофітоценозів застосував графіч­ний метод. За висотою рослин і траплянням він виділив п'ять яру­сів бур'янів у посівах вівса:

1. Перший ярус включає рос­лини, що досягли висоти 140 см. Як і у Мальцева, до нього відне­сені рослини, що розмножуються самосівом до збирання урожаю, а також ті, що відзначаються висо­кою парусністю. Серед них значне місце посідають багаторічники – осот польовий, жовтий осот польовий, волошка скабіозовидна, полин звичайний, костриця лучна; з однорічних – пастернак посівний, метлюг звичайний.

2. Другий ярус створюють бур'яни, що досягають висоти культури, тобто висоти 91-97 см. Це пирій повзучий, пажитниця п'янка, метлюг польовий, тимофіївка лучна, жовтий осот польовий, овес пустий, пасте­рнак посівний. Сюди належать переважно однорічники, насіння яких поширюється одночасно з урожаєм культури. Багато з них є спеціалізо­ваними бур'янами.

3. Третій ярус становлять бур'яни, висота яких до 50 см, тобто не перевищує половини висоти культури. Насіння цих бур'янів поширюєть­ся разом з визріванням насіння культури, частково висівається до зби­рання врожаю. У південних районах ці бур'яни представлені однорічниками, а в північних - багаторічниками. Серед багаторічників – хвощ польовий, пирій повзучий, деревій звичайний, горошок мишачий, чис­тець болотний, щавель малий, підмаренник чіпкий, оман британський, кульбаба осіння, осот польовий, льонок звичайний, подорожник ланце­толистий. Серед однорічників – гірчак берізковидний, жабрій звичайний, лобода біла, празелень звичайна.

4. Четвертий ярус має висоту 27 см. До нього потрапляють перева­жно однорічники, в основному не порушені збиранням культури. Це зі­рочник середній, конюшина польова, гірчак берізковий, фіалка польова. Рідше багаторічники – хвощ польовий, свербига східна.

5. П'ятий ярус складають бур'яни висотою до 13 см, до них нале­жать виключно однорічники, а також повзучі форми багаторічників. Ти­повими з них є: зірочник середній, лобода біла, незабудка польова, фіа­лка польова, жабрій ладанний, талабан польовий, щавель горобиний, жовтець повзучий, конюшина повзуча, сухоцвіт багновий тощо.

Цей морфологічний підхід виділення ярусності не задовільняє бага­тьох параметрів його природи та господарської значимості. Тому вче­ними були запропоновані інші принципи виділення ярусності агрофіто­ценозів. Одним з них є принцип, розроблений Г.О. Часовенною (1975). Вона вважає необхідним урахувати біологічні й екологічні особливості компонентів агрофітоценозу, зокрема таку особливість, як різновеликість бур'янів, тобто рослини першої, другої і третьої величини, що на­лежать до відповідного ярусу. Це істотно для врахування життєвості рослин, що зростають у різних фітоценотичних умовах. Виходячи з цих міркувань, автором запропоновано такий характер ярусної будови аг­рофітоценозів.

1. Перший ярус включає рослини, що досягають висоти 80-100 см заввишки. До них належать такі бур'яни: жовтий осот польовий, осот польовий, дейскуранія Софії та інші. Ці рослини в озимих посівах дося­гають висоти культури, а в ярих - навіть перевищують її.

2. Другий ярус створюють бур'яни другої величини, які досягають 60-80 см. В агрофітоценозах озимих культур вони звичайно не переви­щують половину висоти культури, а в ярих становлять від 1/2 до 2/3 ви­соти культивованих рослин. Характерними видами для цього ярусу є гірчиця польова, жабрій гарний, триреберник непахучий та інші.

3. Третій ярус складають бур'яни третьої величини, які за оптима­льних умов досягають висоти 20-30 см. Сюди належать талабан польо­вий, грицики звичайні, чистець однорічний та інші.

4. Четвертий ярус формують низькорослі види та види, що сте­ляться на поверхні ґрунту, їх висота у середньому 5-10 см. Це такі рос­лини як зірочник середній, конюшина повзуча, фіалка польова, мишій малий, ситник жаб'ячий тощо.

5. П'ятий ярус утворюють наземні рослини. На вологих місцезрос­таннях його представляють синузії водоростей, мохів тощо, але, як пра­вило, вони не створюють скільки-небудь чітко диференційованого ярусу агрофітоценозу.

Особливу групу в останніх створюють чіпкі та виткі рослини, зокрема такі, як гірчак берізковидний, берізка польова, повитиці, горошок мишачий та інші. Їх висота залежить від висоти рослини, до якої вони прикріплю­ються, тобто від опори. Тому цю групу рослин відносять до позаярусних.

В агрофітоценозах, подібно до природних фітоценозів, виділяється як надземна, так і підземна ярусність. Це цілком зрозуміло, бо агрофіто­ценоз, незважаючи на його штучність, також представлений різними ви­дами культурних і дикорослих рослин з неоднорідною вимогливістю до едафотопа відповідно до їх біологічних та екологічних особливостей розвитку. Чіткість вираженості підземної ярусності агрофітоценозів зу­мовлена потужністю та характером розподілу кореневих систем, насам­перед культурних рослин, що тісно пов'язано з агротехнікою їх вирощу­вання. Наприклад, у житньому агрофітоценозі на ґрунтовому профілі можна бачити, що кореневі системи жита посівного займають орний го­ризонт глибиною 25-36 см. У місцях, не зайнятих коренями жита посів­ного, екологічну нішу знайшли для своїх кореневих систем бур'яни. Так хвощ польовий займає вільні ділянки, не заселені коренями жита на гли­бині 25-26 см, хоч окремі кореневища його проникають і в глибші шари – до 1,1-2,0 м. По відношенню до культури жита посівного хвощ польо­вий створює чітко відмежований другий ярус. Інші види бур'янів займа­ють решту екологічних ніш, які залишаються вільними поміж бур'яном і культурою, що призводить до подальшого розчленування агрофітоце­нозу та насиченості його флористичного складу.

Отже, в агрофітоценології важливого значення набуває питання ярусної структурної організації агрофітоценозів, що має істотне теоре­тичне фітоценологічне і практичне значення для підбору культур та аг­ротехніки, їх вирощування з метою раціонального використання мінера­льних ресурсів різних горизонтів ґрунтового профілю й об'єму ґрунту, звідки рослини черпають необхідну кількість води і зольних елементів.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.

Переглядів: 2054