Туризм як вид життєдіяльності людини

ЛЕКЦІЯ 1. Туризм як об’єкт менеджменту

ВИСНОВКИ.

1. Духовне життя суспільства є надзвичайно важливим елементом його життєдіяльності, від оптимального процесу розвитку якого залежить його загальний прогрес.

2.Багатогранність духовного життя суспільства включає в себе духовне виробництво, суспільну свідомість і духовну культуру. Кожен з елементів духовного житія суспільства має свою труктуру, зміст, форми розвитку. В основі розвитку духовного життя суспільства лежить духов
не виробництво, яке постає насамперед як виробництво свідомості.

3.Важливим елементом духовного життя суспільства є духовна культура, яка має складну структуру і функціонує як цілісне утворення і складний соціодуховний феномен.

4.Основним, безпосереднім суб'єктом духовного життя суспільства,зокрема духовної культури, є людина, особистість. Вся система цілеспрямованої діяльності соціальних суб'єктів має бути скерована на створення всебічних умов для самореалізації духовного потенціалу людини,
творчого самовтілення її сутнісних сил, різноманітних життєпроявів, вироблення нових духовних орієнтирів.

1. Туризм як вид життєдіяльності людини

2. Сервісний менеджмент як основа менеджменту туризму

3. Особливості та специфіка менеджменту туризму

4. Загальні підходи до визначення менеджменту туризму

5. Характерні риси менеджменту туризму

6. Передумови виникнення та основні етапи розвитку менеджменту туризму

Туризм, як окремий вид подорожей, має власні понятійно-термінологічні обмеження та характеристики. Одне з перших та найбільш точних визначень туризму було сформульоване професорами Бернського університету (Швейцарія) Хунзикером та Крапфом і, пізніше, було прийняте Міжнародною асоціацією наукових експертів по туризму:

туризм - ряд явищ та взаємовідношень, які виникають в результаті подорожей людей до тих пір, поки це не призводить до постійного перебування в даних місцях і отримання будь-якої вигоди. Таке визначення не стосується екскурсій, не пов'язаних з ночівлею, а також ділових подорожей, які передбачають отримання доходу, навіть якщо його отримують не в країні перебування. З часом базова концепція туризму розширилася. З точки зору різних наук і практичної оцінки туризму в різних галузях суспільного життя йому даються і різні визначення.

1) Цілий ряд вчених розглядає туризм передусім як форму міграції населення; під туризмом прийнято розуміти одну з форм міграції населення, що характеризується тимчасовим його переміщенням з одного району країни до іншого, або з однієї країни до іншої; під туризмом розуміють всі види пересування, не пов'язані зі зміною місця проживання та роботи.

2) Вчені-правознавці додають сюди також правовий аспект, визначаючи туризм, зокрема — міжнародний, як «систему подорожей, що здійснюється на підставі міжнародних угод з урахуванням діючих міжнародних звичаїв».

3) Туризм розглядається і як форма розумового та фізичного виховання.

4) Під туризмом розуміють популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля.

6) Манільська декларація світового туризму (Філіппіни, 1980 р.) визначає його як один з видів активного відпочинку, що являє собою подорож, яка здійснюється з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і поєднується в ряді країн з елементами спорту.

8) Організація Об’єднаних Націй визначає туризм як «активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з її пересуванням за межами постійного місця проживання».

9) Вчені-економісти розглядають туризм як галузь економіки нематеріальної сфери (індустрія туризму) по обслуговуванню людей, що знаходяться поза місцем постійного проживання;

10) Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використовується у його статистиці. Згідно цього визначення, туризмом вважається діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями. Це визначення, прийняте Всесвітньою туристичною організацією, використовується в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі й в Україні.

11) У законі України «Про туризм» читаємо: «Туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю».

Хоча в процесі розвитку туризму з'явилися різні тлумачення цього поняття, особливу значущість при визначенні цього явища мають наступні критерії:

· зміна місця. В даному випадку йдеться про поїздці, яка здійснюється в місце, що знаходиться за межами звичайного середовища.

· перебування у іншому місці. мандрівники не повинні знаходитися у відвідуваному ними місці 12 місяців підряд і більш.

· оплата діяльності туриста у відвідуваному місці не здійснюється.

Функції туризму: пізнавальні, освітні, рекреаційні, соціальні, виховні…..

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 2. Сутність духовного життя суспільства.	\|	Відмінності між індустріальною та сервісною економікою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.