Особливості правової охорони зелених насаджень у населених пунктах.

Рослинний світ визначається як сукупність всіх видів рослин, а також грибів і утворених ними угруповань на території держави, що включає території земної суши й водного простору, а також континентального шельфу й виняткової (морський) економічної зони. До рослинного миру відносяться тільки дикі рослини, екологічно пов'язані із природним природним середовищем. Разом з тим, чинне законодавство виділяє об'єкти рослинного миру й природні рослинні ресурси.

До теми 7: Правова охорона рослинного та тваринного світу.

Відповідальність за порушення законодавства про надра.

розділ 6 Кодексу України про надра, а також ст.ст. 26, 27 Кін; ст. 162'1 Кримінального Кодексу України; ст.ст. 57, 58 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Законодавство минулого періоду підрозділяло рослинний мир на лісову рослинність і дику рослинність поза лісами, хоча лісова рослинність і дикоростуча рослинність поза лісами в їхньому природному стані як природні об'єкти становлять єдиний рослинний мир.

Однак, у цей час суспільні відносини із приводу використання й охорони лісової рослинності й дикого рослинного миру поза лісами, регулюються різними законодавчими актами. Так, відносини пов'язані з використанням і охороною лісів регулюються Лісовим кодексом,а використання й охорона дикої рослинності – законодавством про рослинний світ поза лісами. Така диференціація між лісовим і флороохоронним законодавством значно поглибилася у зв'язку із прийняттям Закону України «Про рослинний світ». Закон «Про рослинний світ»не поширюється регулювання відносин у сфері охорони й відтворення культурних рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення, садівництва або огородництва.Отже, культурні рослини, вирощувані в результаті трудової діяльності для реалізації або споживання, є майном і не ставляться до об'єктів рослинного миру. Відносини із приводу використання й охорони цих рослин регулюються відповідно аграрним і цивільним законодавством.

До об'єктів рослинного миру ставляться дикоростучі й інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання.

Природні рослинні ресурси – це об'єкти рослинного миру, які використовуються або можуть бути використані населенням, для потреб виробництва й інших потреб.

Законодавством України про рослинний світ підрозділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

Державне керуванняв області охорони й відтворення природних рослинних ресурсів залежить від підрозділу їх на ресурси загальнодержавного й місцевого значення. Керування в сфері охорони рослинних ресурсів здійснюється центральними й місцевими органами виконавчої влади. У свою чергу вони підрозділяються на управлінські органи загальної й спеціальної компетенції. Загальне державне керування в сфері використання, охорони й відтворення рослинного миру здійснює Кабінет Міністрів України. Спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади є Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Місцевими органами керування в області охорони рослинного миру загальної компетенції є виконавчі комітети відповідних Рад і органи місцевого самоврядування. Функції спеціально вповноважених органів керування на місцях виконують місцеві органи Міністерства навколишнього природного середовища.

Державний контрольв області використання, охорони й відтворення рослинного миру здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в області охорони навколишнього природного середовища і його органів на місцях, місцевими державними адміністраціями й іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади відповідно до діючого законодавства. Спеціальні контрольні функції здійснюються органом виконавчої влади в області охорони рослинного миру й навколишнього природного середовища.

Суспільний контрольв області використання, охорони й відтворення рослинного миру здійснюється суспільними інспекторами по охороні навколишнього природного середовища.

Державний кадастррослинного миру ведеться з метою обліку кількісних , якісних і інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру й режиму їхнього використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними й кількісними змінами в рослинному світі й для забезпечення органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, на яких перебувають об'єкти рослинного миру, відомостями про стан рослинного миру.

Державний моніторингрослинного миру являє собою збір, обробку, збереження й аналіз інформації про стан об'єктів рослинного миру й природних рослинних ресурсів з метою прогнозування їхніх змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в області охорони й відтворення рослинного миру. Моніторинг рослинного миру є складовою частиною державного моніторингу навколишнього природного середовища й здійснюється в порядку, обумовленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з дотриманням установлених вимог без одержання відповідних дозволів. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську й технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби й інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культосвітніх і виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів може бути обмежене в ряді випадків, зокрема у випадку їхнього виснаження, різкого зменшення популяційної різноманітності й т.д. Рішення про таке обмеження можуть приймати місцеві органи виконавчої влади.

У той же час забороняється збирання в порядку загального використання дикоростучих рослин, віднесених до переліку наркомістких рослин, їхніх плодів, насінь, залишків після збору, залишків сировини й ін. Забороняється також торгівля лікарськими й декоративними видами рослин і їхніх частин (корінь, стебла, плоди й т.д.), зібраними в порядку загального користування природних рослинних ресурсів. Законодавством України визначається також мета використання природних рослинних ресурсів. Так, використання природних рослинних ресурсів із природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою й виховною метою здійснюється в порядку загального використання.

Загальне використання природних ресурсів на всій території України здійснюється безкоштовно.

Законодавством України передбачені умови й види спеціального використання природних рослинних ресурсів, що здійснюється з дозволу фізичними і юридичними особами для задоволення їхніх потреб з метою отримання прибутку. Таке природокористування рослинними ресурсами буває платним і здійснюється в межах установлених у дозволах лімітів їхнього використання.

Крім того, використання природних рослинних ресурсів може здійснюватися з науково-дослідною й господарською метою для задоволення потреб населення й виробництва технічної, лікарської, пряно-ароматичної, харчової сировини з дикоростучих рослин, для випасу худоби й забезпечення інших потреб тваринництва, для потреб бджільництва, для потреб мисливського й рибного господарства.

Відтворення природних ресурсівздійснюється власниками й користувачами (у тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких перебувають об'єкти рослинного миру.

Обсяги робіт по відновленню природних рослинних ресурсів і способи їхнього проведення визначаються проектами, які затверджуються спеціально вповноваженими органами.

Відповідно до Правил утримування зелених насаджень міст і інших населених пунктів,затверджених наказом Держкомжитлокомунгоспу №70 від 29 червня 1994 року,зелена рослинність у них підрозділяється на:

- зелені насадження загального користування;

- зелені насадження обмеженого користування;

- зелені насадження спеціального призначення.

Зелені насадження загального користування призначені для масового відпочинку населення, здійснюваного в міських парках, парках культури й відпочинку, скверах житлових районів, бульварах, набережних, лісопарках і т.д.

Зелені насадження обмеженого користування являють собою насадження на території суспільних і житлових будинків, насадження окремих громадян, шкіл, дитячих установ, спортивних і оздоровчих установ і т.д.

Зелені насадження спеціального призначення – це насадження виставок, об'єктів природно-заповідного фонду, цвинтарів, розплідників, квітникових і зелених господарств та інші насадження.

Правовий режим використання й охорони цих зелених насаджень визначається їхніми власниками й спеціальним законодавством.

Землі зелених зон ставляться до земель рекреаційного призначення, і на них забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням, тобто для організованого масового відпочинку й туризму населення.

Ліса зелених зон підрозділяються на лісопаркову й лісогосподарську частини.

Різні категорії охоронних зон містять у собі: санітарно-захисні зони; зони охорони вод; зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій; шумозахисні екрани й т.д.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правові заходи, які забезпечують охорону надр.	\|	Основні положення законодавства про охорону тваринного світу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.