• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 5. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

! Основні питання теми:

5.1. Завдання, послідовність і джерела інформації контролю основних засобів

5.2. Контроль фактичної наявності і збереження основних засобів

5.3. Контроль надходження і вибуття основних засобів

5.4. Перевірка нарахування амортизації

5.5. Контроль операцій по ремонту основних засобів

5.6. Особливості проведення ревізії нематеріальних активів

! Література: основна 4 [ с. 46 - 60], 6 [ с. 135 - 141], додаткова 3 [ с. 441 - 492], 8 [с. 192 - 202] , 10 [с. 174 - 188].

É 5.1. Завдання, послідовність і джерела контролю основних засобів

Важливою умовою підвищення ефективності діяльності підприємств є забезпечення і збереження раціонального використання основних засобів. Тому в програму комплексних ревізій включають завдання по контролю операцій з основними засобами.

Керівники і спеціалісти повинні постійно стежити за технічним станом будівель, споруд, техніки, забезпечувати організацію їх ремонту, вживати заходів по найбільш повному використанню виробничих потужностей і експлуатаційних можливостей, дотриманню правил експлуатації машин і обладнання та їх зберігання.

Завдання контролю основних засобів полягають у перевірці наступних аспектів:

­ дотримання умов збереження основних засобів;

­ законність операцій по руху основних засобів, правильність документального оформлення цих операцій і відображення в обліку;

­ дотримання встановлених норм амортизації, своєчасності і правильності її нарахування повноти включення у витрати виробництва;

­ правильність визначення і списання зносу основних засобів;

­ виконання планів і кошторисів, витрат по здійсненню ремонтів основних засобів, їх своєчасності і якості;

­ стан бухгалтерського і податкового обліку основних засобів;

­ оцінка ефективності використання основних засобів.

Нормативно-правова база, якою керується ревізор при здійсненні контролю:

· Закон України «Про бухгалтерський облік i фінансову звітіність» від 16 липня 1999 р.;

· Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

· Положения (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92;

· Інструкція по Інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. №69, зі змінами i доповненнями.

Інформаційна база ревізії основних засобів :

­ первинна документація по руху основних засобів;

­ інвентарні картки;

­ описи інвентарних карток обліку основних засобів;

­ інвентарні списки основних засобів по місцях їх знаходження в експлуатації

­ акти інвентаризації та порівняльні відомості по результатах інвентаризації;

­ кошториси та плани капітального ремонту основних засобів, дефектні відомості на проведення капітальних ремонтів;

­ таблиці для здійснення розрахунків амортизації та зносу основних засобів;

­ облікові регістри по рахунках 10, 13 та ін. (журнали № 4, відомість 4.1);

­ річна і періодична звітність.

Найтиповіші порушення в обліку операцій з основними засобами:

­ приховування недостачі основних засобів внаслідок незадовільного стану аналітичного обліку, неякісного проведення інвентаризації;

­ завищення чи заниження первинної вартості;

­ порушення порядку нарахування амортизації;

­ ви користування основних засобів не по призначенню;

­ не оприбуткування деталей після ліквідації основних засобів;

­ заміна нових об’єктів основних засобів старими;

­ та інші порушення.

É 5.2. Контроль фактичної наявності і збереження основних засобів

Технічний стан, фактична наявність і збереження основних засобів перевіряються шляхом обстеження, огляду, перерахунку в місцях їх зберігання і експлуатації.

В перевірці повинен приймати участь інженер-механік, інженер по будівництву, економіст і бухгалтер-ревізор. Приступаючи до ревізії доцільно перевірити наявність і стан інвентарних карток, технічних паспортів та іншої технічної документації.

Перевіряючи інвентарні картки пооб’єктного обліку, необхідно встановити чи є в них характеристика основних засобів, чи не обліковуються в складі основних засобів МШП і навпаки, чи зафіксовані дані про проведення капітальних і поточних ремонтів, а також дані про переоцінку основних засобів.

При необхідності ревізор може провести контрольну інвентаризацію на окремих дільницях (вибірковим чи суцільним методом).

Основні засоби включають в інвентаризаційний опис по назві у відповідності з основним призначенням об’єкта, вказуючи інвентарний номер, назву виробника, рік випуску. Основні засоби, непридатні до експлуатації, які не підлягають відновленню, а також ті які знаходяться в ремонті, включають в окремий інвентаризаційний опис. Списання таких об’єктів здійснюється у відповідності з діючим порядком.

Під час інвентаризації виявляють факти наявності в господарстві зайвих і непотрібних машин і механізмів. Ревізор встановлює чи приймались заходи по їх реалізації.

Дуже часто зустрічаються факти зберігання недіючих або зайвих основних засобів під відкритим небом, в результаті чого основні засоби псуються, ржавіють, розкомплектовуються. Особливо важливо вияснити причини простоїв і невикористання впроваджуваної нової техніки, а також суму понесених в результаті цього збитку.

Дані інвентаризаційних описів звіряються з даними інвентарних списків і карток обліку основних засобів, що дозволяє виявити недостачі чи лишки основних засобів.

Ревізору слід перевірити стан інвентаризаційної роботи на підприємстві і зокрема дотримання положень Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків (від 11.08.94р), згідно якої основні засоби, які виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Недостачі основних засобів, а також їх втрати від псування відносять на винних осіб.

При виявленні недостачі основних засобів у матеріально-відповідальної особи (МВО) беруть письмові пояснення і приймають рішення про відшкодування нанесених збитків по відсутніх чи знищених об’єктах основних засобів.

Згідно Порядку визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей (від 22.01.96р.) розмір збитків визначають за балансовою вартістю основних засобів з урахуванням амортизаційних відрахувань, але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення недостачі, з урахуванням індексів інфляції (Іінф.), відповідного розміру податку на добавлену вартість(ПДВ) і розміру акцизного збору (Азб.).

Р_зб=[(Бв-А) ∙ І_і+ ПДВ + А_зб.] ∙ 2

де: Р_зб – розмір матеріального збитку, Бв - балансова вартість об'єкта основних засобів;

А - амортизаційні нарахування;

Іі - індекс інфляції, що офіційно публікується в „Урядовому кур’єрі”.

;

ПДВ - податок на додану вартість;

Азб - акцизний збір.

Якщо залишкова вартість об’єкта становить менше 50% первісної вартості, то для розрахунку суми відшкодування приймається 50% первісної вартості.

Перевірка наявності основних засобів проводиться у взаємозв’язку з перевіркою технічного стану. Вона проводиться шляхом огляду основних засобів, визначення експлуатаційного стану, наявності встановленого (невстановленого) устаткування, засобів, що перебувають у ремонті, непридатних основних засобів, морально застарілих основних засобів. Технічний стан основних засобів характеризує їх віковий склад та показники зношеності. Ревізор проводить аналіз структури основних засобів, розраховує та розглядає в динаміці показники зношеності, інвестиційної діяльності, оновлення. Після чого проводиться аналіз ефективності використання основних засобів.

Під час ревізії необхідно перевірити своєчасність і правильність відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів.

Важливою умовою забезпечення збереження основних засобів є наявність на них інвентарних номерів і закріплення об’єктів основних засобів за відповідним структурним підрозділом і конкретною МВО. Виявивши неповне закріплення об’єктів основних засобів за МВО по місцях їх знаходження в експлуатації ревізор виявляє, чому допущене дане порушення, хто винен в цьому і які наслідки. Одночасно, не чекаючи закінчення ревізії, ревізор повинен вимагати прийняття заходів по негайному закріпленню основних засобів за МВО.

Необхідно перевірити відповідність даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів на певні дати. Тобто по інвентарних картках (книзі) підраховують вартість основних засобів по кожній класифікаційній групі і порівнюють її з залишками по рахунку 10 по Головній книзі і по бухгалтерському балансу.

По виявлених фактах порушень, зловживань і халатного відношення до зберігання основних засобів ревізор повинен скласти проміжний акт, в якому вказуються причини порушень і винні особи. Даний акт додається до основного акту.

É 5.3. Контроль надходження і вибуття основних засобів

Ревізія ОЗ починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність ОЗ у балансі з даними синтетично­го й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку ОЗ, описів інвентарних карток з обліку ОЗ і самих інвентарних карток обліку ОЗ ревізор встановлює, за ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентаризації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху ОЗ перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надхо­дження основних засобів. Зокрема, ревізор з'ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів, які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного над­ходження і вибуття та ліквідації ОЗ. Тут особливо старанно перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі ОЗ, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації ОЗ перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткуван­ня матеріалів від ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використан­ня амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і ка­пітальний ремонт основних засобів; правильність відображення ос­новних засобів за фактичними затратами на придбання, будівницутва й виготовлення, що становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації ОЗ реві­зор має встановити, чи не був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або вищими цінами.

Повноту й своєчасність оприбуткування основних засобів визна­чають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з даними, вказаними в первинних документах, ак­тах приймання-здавання, актах введення в експлуатацію основних засобів. Придбання основних засобів, які не потребують транспортування й монтажу, знахо­дить пряме відбиття в дебеті рахунку №10 "Основні засоби" і кредиті рахунку №63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками". Коли ж підприємство має втрати на доставку й монтаж, ревізор звертає увагу на обов'язкове відображення опе рації по дебету рахунку №15 "Капітальні інвестиції" і лише потім: Дебет №10 Кредит №15. Ревізуючи операції з надходження основних засобів, варто обов'язково перевірити повноту й своєчасність відображення відповідних даних у журналі №4 і головній книзі.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо спи­сання ОЗ, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних за­собів. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в експлуа­тації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати), ви­датків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за цими об'єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду. Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної плати, умови проведення капітального ремонту орендова­них основних засобів та ін.) і їх виконання, а також правильність розрахунків за орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншо­го вибуття ОЗ відноситься на рахунок 79 "Фінансові результати".

É 5.4 Перевірка нарахування амортизації

Перевірка нарахування амортизації - це складна процеду­ра, що нараховує ряд обов'язкових контрольних дій. Перед по­чатком ревізії (тематичної перевірки) член ревізійної групи, якому доручено провести контроль операцій з основними засобами, повинен приділити особливу увагу нормативним документам, що регулюють порядок нарахування амортизації.

Вивчаючи склад основних засобів, контролюючі перевіря­ють, чи всі інвентарні об'єкти обґрунтовано враховуються як основні засоби. На даному етапі розкриваються факти, коли до складу основних засобів включаються малоцінні та швидкоз­ношувані предмети. На даний момент основними засобами вважаються цінності терміном служби більше одного року [вартісний критерій за Положенням (Стандартом) бухгал терського обліку №7 "Основні засоби" підприємству можна встановити самостійно].

Приступаючи до перевірки правильності нарахування амортизації перевіряючий знайомиться з обраним підприємством методу нарахування амортизації. Відповідно до П(С)БО 7 є п’ять методів нарахування амортизації основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, виробничий метод). Перевіряючи правильність нарахування амортизації слід звернути увагу, з якого періоду засіб визнано активом, чи правомірна дія підприємства стосовно призупинення нарахування амортизації на період реконструкції, модернізації.

Незважаючи на обраний метод амортизації, майже усі підприємства, нарахування амортизації проводять за податковим методом. Перевіряючи правильність нарахування амортизації податковим методом інспектори керуються Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Насамперед слід зясувати, які об’єкти основних засобів підлягають (не підлягають) амортизації. Для контролера це – дуже суттєве питання так, як об’єкти, що не амортизуються повинні відноситися до складу валових витрат підприємства. Після цього інспектор перевіряє правильність віднесення об’єктів основних засобів до відповідної групи і дотримання встановлених податкових норм амортизації.

Наступним етапом контролю можна вважати перевірку правильності віднесення окремих об'єктів основних засобів до однієї з груп, у рамках яких проводиться розрахунок аморти­заційних відрахувань. У даний момент угруповання об'єктів основних засобів регламентується двома нормативними акта­ми: Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби". Принципова непогодженість нормативної бази поставила підприємства перед фактом абсо­лютної невідповідності підходів до нарахування амортизації в податковому й бухгалтерському обліку. Однак П(С)БО №7 "Основні засоби" допускає можливість використання норм і методів нарахування амортизації основних засоби, передбаче­них податковим законодавством.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені чотири групи основних засоби. Кожній групі відповідає квартальна норма амортизаційних відрахувань:

група - 2% (1,25% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

група - 10% (6,25% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

група - 6% (3,75% - по об'єктах, придбаних до 01.01.2004 р.);

група - 15% (з 01.01.2003 р.).

Слід зазначити, що підприємство має право ухвалити рішення щодо застосуванні різних методів нарахування амортизації в податковому й бухгалтерському обліку. Метод нарахування амортизації підприємство вибирає самостійно, враховуючи очікуваний спосіб одержання економічних вигод від його використання. Ревізорові необхідно перевіри­ти, щоб нарахування амортизації за новим методом почина­лося з місяця, що йде за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації по об'єктах, які використовуються у виробництві відображається проводкою: Дебет №23 "Основне виробництво" Кредит №13 "Зношування необоротних активів". У той же час амортизація об'єктів ос­новних засобів загальновиробничого й загальнозаводського призначення оформлюється таким записом: Дебет №91, №92 Кредит №13, де рахунок №91 - "Загальновиробничі витрати", а рахунок №92 - "Адміністративні витрати".

Приступаючи до документальної перевірки розрахунку амортизаційних відрахувань, ревізор використовує прийом техніко-економічних розрахунків. У процесі самостійного роз­рахунку величини амортизаційних відрахувань потрібно бра­ти до уваги, що норми амортизації в черговому звітному періоді застосовуються до залишкової (балансової) вартості об'єктів основних засобів, а не до вартості придбання або вве­дення в експлуатацію (методика податкового обліку). Доку­ментальними джерелами перевірки правильності визначення амортизаційних відрахувань є відомості нарахування аморти­зації й зношування в розрізі класифікаційних груп, місць ек­сплуатації (ділянок, цехів) тощо.

Ревізор в ході перевірки перевіряє правильність формування балансової вартості основних засобів, проводить загальну звірку даних Головної книги з даними Журналу4 і відомостей, що ведуться до нього.

É 5.5. Контроль операцій по ремонту основних засобів

В процесі функціонування об’єктів проходить нерівномірне зношення окремих частин, що обумовлює необхідність періодичної заміни, деталей що зносилися, або підтримувати їх у робочому стані. У зв’язку цим для підтримання основних засобів в нормальному стані для експлуатації на протязі строку служби необхідно систематично їх ремонтувати.

Для продовження термінів експлуатації об’єктів з ними необхідно бережливо поводитися і систематично проводити планові ремонтні роботи. Своєчасний і якісний ремонт основних засобів попереджує аварії і простої обладнання.

За обсягами і характером виконуваних робіт ремонт поділяють на капітальний і поточний.

Капітальний ремонт – це виправлення або заміна найбільш відповідальних частин або несучих конструкцій об’єкта.

Поточний ремонт – це ремонт, при якому проводиться часткова заміна , виправлення окремих деталей , щоб підтримати засіб праці в робочому стані.

Роботи по ремонту можуть проводитися двома способами: господарським і підрядним.

Завдання контролю полягає в перевірці даних про обсяг виконаних робіт і понесених у зв’язку з цим витрат.

По закінченні капітального ремонту складається акт приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів

Основними аспектами ревізії затрат на ремонт основних засобів є:

­ правильність документального оформлення всіх ремонтних робіт;

­ реальність обсягу і собівартості ремонтних робіт;

­ ефективність використання засобів, призначених для ремонту, та їх облік;

­ аналіз відхилень фактичних затрат на ремонт основних засобів від затвердженого кошторису.

Ревізію затрат на ремонт основних засобів розпочинають з перевірки наявності і правильності складання плану і кошторису ремонтних робіт. Особливу увагу звертають на реальність кошторисів. Інколи їх складають після завершення ремонту об’єкта, і відповідно, кошторису вартість прирівнюють до фактичних витрат. Кошториси на капітальний ремонт будівель і споруд необхідно складати на основі актів технічного огляду, які затверджуються керівником підприємства. Слід також перевірити стан розрахунків з підрядчиками і правильність виписаних ними рахунків на виконані роботи, а також наявність актів приймання робіт.

При капітальному ремонті, виконаному господарським способом необхідно:

­ виявити причини подорожчання чи здешевлення капітального ремонту;

­ перевірити дотримання цін і заготівельних витрат;

­ перевірити правильність використання норм виробітку, розцінок;

­ витрат на оплату праці, правильність визначення собівартості капітального ремонту і обсягу виконаних робіт;

­ вияснити чи оприбутковані одержані при розбиранні основних засобів, що підлягали ремонту, матеріальні цінності; які витрати понесло підприємство при ліквідації об”єктів;- перевірка проводиться на основі наступних первинних документів : наряд на відрядну роботу, накладних і лімітно-забірних карт на використання матеріальних цінностей об’єктів, актів прийому виконаних робіт).

Ремонт основних засобів спричинює збільшення їхньої ба­лансової вартості й тим самим робить як прямий, так і непря­мий вплив на розмір валових витрат. У ході контролю опе­рацій з ремонту основних засобів ревізор перевіряє, чи не на­раховується амортизація по інвентарних об'єктах, що перебу­вають у ремонті.

Акти прийому-здачі відремонтованих об'єктів, аналітичні рахунки з ремонту окремих інвентарних об'єктів та інших джерел використовуються як виправдувальні документи при контролі обґрунтованості ремонтних витрат і їхніх обсягів.

Ревізорів особливо цікавить питання, як списуються вит­рати на ремонт за рахунок відповідних джерел. Насамперед перевіряють, щоб вартість ремонтних робіт, що включається у валові витрати підприємства протягом звітного року, не пере­вищувала 10% балансової вартості власних основних засобів на початок податкового періоду.

Якщо витрати на ремонт перевищують 10%, то контро­люючі працівники повинні переконатися, чи віднесені по­надлімітні витрати на збільшення балансової вартості 2-ої, 3-ої, 4-ої груп (окремих об'єктів 1-ої групи) основних засобів, а також списані витрати за рахунок власних засобів підприємства. Очевидно, що правильне визначення вартості інвентарних об'єктів дає підприємству можливість формувати достовірні дані про наявні у його розпорядженні основні кош­ти й уникати порушень податкового законодавства.

Причини перевитрат і економії необхідно детально розглянути так як економія може виникнути в наслідок неповного виконання робіт по ремонту і погіршення його якості, що приводить до дострокового вибуття основних засобів з експлуатації або проведення більш об’ємного і дорогого ремонту. Закінчується ревізія перевіркою правильності списання вартості витрат проведених ремонтів.

Перевірка відображення операцій з ремонту в бухгалтерсько­му обліку повинна визначити, чи збільшили витрати на ре­монт основних засобів майбутні економічні вигоди, порівняно з очікуваними від використання об'єкта. Якщо ні, то вартість ремонтних робіт може бути включена до витрат підприємства. У випадку ж збільшення очікуваних вигод первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується на суму відповідних витрат.

Необхідно пам’ятати, що витрати по покращенню стану об’єкта призводить до продовження строку корисної служби та до підвищення продуктивності об’єкта основних засобів, дозволяють отримувати додаткові економічні вигоди протягом більше одного звітного періоду. Якщо зазначені витрати не відповідають першочинним вимогам, вони повинні бути визнані поточними витратами за період, в якому вони були понесені.

É 5.6. Особливості проведення ревізії нематеріальних активів

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та утримуються підприємством із метою використання протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші НА).

Ревізор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, Законами "Про власність", "Про товарні знаки" тощо.

Під контролем інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо).

Резізори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.

Починаючи ревізію, насамперед слід перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт (програма для комп'ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об'єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності.

Ревізор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом.

Ревізору слід перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" у кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їхніми видами і об'єктами.

Ревізор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів", а в дебеті - списання у разі вибуття або продажу.

Ревізору слід пам'ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ті активи. Він робить такі записи:

д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";-к-т рахунка 46 "Неоплачений капітал" - на внесене право на користування.

У разі одержання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу:

д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";- к-т рахунка 46 "Неоплачений капітал".

У разі безкоштовного одержання:

д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";- к-т рахунка 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

При перевірці операцій щодо правильності нарахування амортизації по наявних на підприємстві нематеріальних активів ревізору слід пам”ятати що, відповідно до П(С)БО8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

? Питання для контролю:

1. Обґрунтувати мету, завдання та напрямки ревізії основних засобів і нематеріальних активів.

2. Які первинні документи та облікові регістри служать інформаційною базою контролю операцій з основними засобами та нематеріальними активами.

3. Описати порядок здійсненя перевірки фактичної наявності об'єктів основних засобів і відповідності даним бухгалтерського обліку.

4. Вказати основні напрями перевірки операцій по надходженню основних засобів.

5. Вказати порядок застосування методу взаємного контролю по перевірці повтоти і своєчасності оприбуткування основних засобів.

6. Вказати основні напрями перевірки операцій по вибуттю основних засобів.

7. Як здійснити контроль правильності нарахування амортизаційних відрахувань.

8. Вказати напрями ревізії витрат з поліпшення основних засобів та зокрема їх ремонту.

9. Охарактеризувати особливості проведення ревізії операцій з нематеріальними активами.

10. Вказати порядок перевірки обґрунтованості складу нематеріальних активів та достовірності даних по їх обліковому відображенню.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. III. Контроль знань
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
5. VII Контроль постачальника
6. Адміністративний арешт активів та його наслідки
7. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
8. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
9. Амортизація нематеріальних активів
10. Амортизація нематеріальних активів
11. Амортизація основних засобів
12. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Переглядів: 6944