Тема 11. ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ОБЛІКУ, ЗВІТНОСТІ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

11.1. Завдання, джерела та напрями перевірки фінансової звітності.

11.2. Перевірка організації та стану бухгалтерського обліку

11.3. Оцінка системи внутрішньогосподарського контролю

! Література: основна 5 [ с. 164 - 170] , додаткова 10 [с. 212 - 218].

É 11.1. Суть, завдання, джерела та напрями перевірки фінансової звітності.

Особливо відповідальною роботою ревізора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Ревізор при цьому керується положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, а також інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженої мінфіном.

Фінансова звітність підприємства включає:

­ баланс (ф № 1)

­ звіт про фінансові результати (ф № 2)

­ звіт про рух грошових коштів (ф № 3)

­ звіт про власний капітал (ф № 4)

­ примітки до звітності.

Метою контролю фінансової звітності підприємства є встановлення, чи відповідає фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, законодавчим актам, які регламентують порядок підготовки і подання фінансової звітності. Під час перевірки фінансової звітності необхідно дотримуватися вимог нормативних актів уряду країни про організацію, методику бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Виходячи із поставленої мети ревізор повинен вирішити наступні завдання контролю:

- дати загальну оцінку стану облікового процесу на підприємстві;

- визначити чи забезпечує облік систематичний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням ресурсів, станом розрахунків ;

- установити наявні порушення у бухгалтерському обліку;

- дати оцінку достовірності фінансової звітності.

Для вирішення поставлених завдань ревізор у своїх робочих паперах повинен передбачити такі основні напрями перевірки:

1. перевірити організацію бухгалтерського обліку на підприємстві;

2. перевірити стан обліку на підприємстві;

3. перевірити достовірність звітності і стану звітної дисципліни.

Інформаційною базою контролю є: положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу; посадові інструкції працівників бухгалтерії; облікові регістри з аналітичного і синтетичного обліку; первинні документи; плани підвищення кваліфікації працівників обліку і їх виконання; плани проведення внутрішнього контролю і їх результативність; облікова політика підприємства; перспективні і поточні плани удосконалення обліку, їх обґрунтованість і прогресивність; матеріали попередніх перевірок державними органами контролю.

Ревізор перевіряє достовірність фінансової звітності і своєчасність її подачі відповідним органам.

Фінансова звітність повинна бути достовірною – не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов’язково проводити інвентаризацію своїх активів та зобов’язань.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для надання такої можливості наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Ревізор перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності.

É 11.2. Перевірка організації та стану бухгалтерського обліку

Необхідність контролю стану обліку і звітності обумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності, за якими обчислюються платежі до державного і місцевого бюджетів.

Загальні питання перевірки організації включають:

Ø укомплектованість бухгалтерського апарата і ступінь його підготовки;

Ø забезпеченість нормативними документами, бланками типових і уніфікованих форм первинної документації, журналами, книгами;

Ø правильність збереження поточних бухгалтерських документів в архіві;

Ø правильність організації документообігу;

Ø порядок підписання документів керівником і головним бухгалтером;

Ø своєчасність затвердження документів і звітів;

Ø чи затверджений перелік осіб, що мають право підпису первинних документів;

Ø чи дотримуються правила збереження бланків строгої звітності в сейфах, чи шафах спеціалізованих приміщеннях, що забезпечують їх схоронність;

Ø чи вчасно віддаються документи в архів;

Ø чи дотримуються правил ведення книг аналітичного обліку;

Ø чи відбиті всі господарські операції і результати інвентаризації матеріальних цінностей і розрахунків, зроблених у даному звітному періоді;

Ø чи відповідають показники в статтях балансу і звітних форм даним синтетичного й аналітичного обліку;

Ø чи немає перекручувань звітних даних за рахунок згортання сальдо по різних рахунках чи усередині рахунка.

Первинні документи повинні складатись в момент здійснення господарських операцій, а коли це не можливо – безпосередньо після закінчення операцій.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені строки для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, за правильність ведення реєстрів бухгалтерського обліку несуть особи, які складали і підписали їх

Працівники обліку повинні контролювати документацію, яка надійшла як з точки зору законності операцій, так і за формою (правильність заповнення реквізитів, наявність відповідних записів і т. ін., а також правильність арифметичних підрахунків).

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами, перевіряє правильність відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації, відповідно до положення про проведення інвентаризації цінностей, затвердженого мінфіном.

Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації та відображення її результатів у бухгалтерському обліку ревізор висвітлює у акті (висновку).

É 11.3. Оцінка системи внутрішньогосподарського контролю.

В економному і раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить внутрішньогосподарському контролю.

Функція внутрішньогосподарського контролю полягає у оперативному інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей тощо, тому стан внутрішньогосподарського контролю є об’єктом ревізії.

Організація внутрішньогосподарського контролю покладена на керівника і головного бухгалтера підприємства. Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до річного плану, складеного головним бухгалтером і затвердженому керівництвом підприємства, в якому планується перевірка:

­ трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками;

­ місць зберігання грошових і матеріальних цінностей;

­ документування господарських операцій;

­ продукції в місцях її виробництва;

­ норм і нормативів витрачання ресурсів;

­ використання обладнання, виробничих площ тощо.

Важливим напрямом ревізії є перевірка стану інвентаризаційної роботи на підприємстві. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, ревізор встановлює:

­ чи правильно визначено склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства;

­ чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в обліку;

­ чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не пізніше десятиденного терміну після її завершення;

­ наскільки повно охоплені структурні підрозділи контролем;

­ які рішення прийнято за його результатами.

Шляхом ретельного вивчення матеріалів інвентаризації ревізор повинен встановити обгрунтованність рішень інвентаризаційних комісій та з’ясувати, чи правильно вказані комісією причини недостач, втрат, доцільність заходів, які були прийняті у відношенні винних в цьому осіб; своєчасність визначення результатів інвентаризації; чи не затримувалось порівняння фактичних залишків з даними обліку; чи оформлені результати інвентаризації протоколами комісій та чи затвердженні ці протоколи керівником підприємства; чи правильно відрегульовані інвентаризаційні різниці між фактичними залишками та обліковими даними.

При оцінці якості інвентаризації особлива увага звертається на випадки, коли інвентаризаційні залишки цінностей співпадають з книжковими даними, що може свідчити про формальне відношення до інвентаризації. По суті це можна розцінювати як приховування можливих недостач та розкрадань.

Ревізор перевіряє за даними бухгалтерського обліку нестачу і втрати від псування цінностей по рахунку 947: чи в повному обсязі вони відображені; як списані результати згідно рішень центральної інвентаризаційної комісії, затверджених керівником підприємства (на витрати виробництва і обігу, нарахування на матеріально-відповідальних осіб, на результати фінансово-господарської діяльності).

Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зіставленням дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість ревізій встановлюється за поданими актами. Ревізор також виясняє, чи розглядалися керівництвом підприємства і трудовим колективом результати ревізій і перевірок у двотижневий термін і ефективність прийнятих рішень щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених порушень.

На завершення ревізору необхідно відобразити:

­ виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю;

­ прийняття рішень за результатами проведених перевірок і їх вплив на якість господарювання;

­ правильність прийнятих рішень щодо порушень виявлених внутрішньогосподарським контролем;

­ дієвість контролю за виконанням прийнятих рішень.

? Питання для контролю: