• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальні організації суспільства

1 Соціальні інститути, їх сутність

У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення – соціальні інститути. Ці специфічні утворення забезпечують відносну стійкість соціальних зв’язків і відносин в рамках соціальної організації суспільства.

В соціології термін «інститут» використовується в різних значеннях.

По – перше, під ним розуміють сукупність певних осіб, установ, які забезпечені певними матеріальними засобами і здійснюють конкретну соціальну функцію.

По – друге, із змістовної точки зору «інститут» - це певний набір стандартів, норм поведінки осіб і груп в конкретних ситуаціях.

Соціальні інститути – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Кожний соціальний інститут має специфічні та загальні ознаки.

Загальними, типовими для всіх інститутів ознаками є:

а) установки і зразки поведінки. Вони є еталонами діяльності інституту (для інституту освіти – прагнення до знань, для держави – лояльність, для сім’ї – пошана, відповідальність);

б) символічні культурні ознаки, які створюють уявлення про нього (держава – прапор, гімн, сім’я – обручки, університет – гімн, емблема).

в) утилітарні культурні ознаки. Для інституту сім’ї – це будинок, меблі, освіта – бібліотеки, будівлі університетів, інститутів, церкви – культові споруди, духовна література;

г) письмовий та усний кодекс поведінки. Кожний інститут має письмовий кодекс поведінки, в якому зафіксована характерна для нього система статусів і ролей. Наприклад, клятва Гіппократа, присяга на вірність державі.

ґ) ідеологія – система поглядів та ідей, які визначають цілі та способи діяльності інституту. Для інституту сім’ї ідеологією є кохання, для держави – демократія, для бізнесу – право на труд, власність, для церкви – віра в Бога.

Соціальні інститути упорядковують, координують індивідуальні дії людей, додають їм організований і передбачуваний характер, забезпечують стандартну поведінку людей в соціально типових ситуаціях. Соціальні інститути виникають внаслідок процесу інституціоналізації.

Інституціоналізація – це перетворення спонтанної поведінки людей в організовану.

Інституціоналізація означає нормативне і організаційне зміцнення, впорядкування соціальних зв’язків.

Процес інституціоналізації є тривалим і поступовим.

Для його здійснення необхідні такі умови:

1. Об’єктивна потреба, усвідомлювана в суспільстві як загальнозначуща, загальносоціальна.

Визначають такі соціальні потреби:

- потреба в комунікації (мова, освіта, зв’язок, транспорт);

- потреба у виробництві продуктів і послуг;

- потреба у розподілі благ і привілеїв;

- потреба безпеки громадян, захисту їх життя і благополуччя;

- потреба у підтримці системи нерівності (розміщення соціальних груп за позиціями, статусами тощо);

- потреба у соціальному контролі за поведінкою членів суспільства (релігія, мораль, право).

2. Наявність особливого, притаманного конкретному інституту культурного середовища (субкультури) – системи цінностей, соціальних норм і правил.

3. Наявність необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових організаційних.

При появі інституту оформляються нові соціальні спільноти, виробляються соціальні норми.

Інститути можуть застарівати і перешкоджати розвитку інноваційних процесів.

Специфіка соціальних інститутів, визначається типом суспільства, в рамках якого вони функціонують.

В період «нормального» розвитку суспільства соціальні інститути залишаються достатньо стабільним і стійкими. Коли ж спостерігається розугодженність дій різних соціальних інститутів, їх нездатність відображати суспільні інтереси, налагодити функціонування соціальних зв’язків, це говорить про кризову ситуацію в суспільстві. Розв’язується вона або соціальною революцією і повною заміною соціальних інститутів або ж їхньою реконструкцією.

2 Види і функції соціальних інститутів

Соціальні інститути багатогранні та різноманітні.

За характером змістовних завдань, які виконують інститути, виділяють:

- економічні, які займаються виробництвом, розподілом і обміном матеріальних благ, організацією праці, грошовим обігом ( розподіл праці, власність, податки);

- соціальні, які організовують добровільні об’єднання, життя колективів, регулюють всі аспекти соціальної поведінки людей стосовно один одного;

- політичні, пов’язані з виконанням функцій влади (держава, армія, суд);

- культурні і виховні, що стверджують, розвивають спадкоємність культури суспільства і передачу її наступним поколінням;

- релігійні, які організовують ставлення людей до релігій.

За характером організації інститути поділяються на:

- формальні – діяльність їх заснована на нормативно закріплених приписах, правилах (держава, армія, суд);

- неформальні – регламентація засобів і методів діяльності та санкцій за ненормативну поведінку відсутня. Вона замінюється регулюванням неформальним, через традиції, звичаї, соціальні норми.

Функції та структурні елементи основних інститутів суспільства.

Загальними для всіх соціальних інститутів функціями є:

1) функція закріплення та відтворення суспільних відносин. Кожний інститут володіє системою правил та норм, у межах яких має відбуватися діяльність кожного члена інституту;

2) регулятивна функція – функціонування соціальних інститутів забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства шляхом вироблення шаблонів поведінки;

3) інтегративна функція – полягає у згуртуванні прагнень, дій, відносин індивідів, що забезпечує соціальну стабільність суспільства загалом;

4) комунікативна функція – спрямована на забезпечення зв’язків, спілкування, взаємодії між людьми за рахунок певної організації їх спільної життєдіяльності;

5) транслююча функція – кожний соціальний інститут передає соціальний досвід.

Виконуючи свої функції соціальні інститути стимулюють дії суб’єктів, згідно зі стандартами поведінки, і, стримують девіантну поведінку, тобто контролюють поведінку суб’єктів.

Для нормального функціонування соціальних інститутів необхідні певні умови. При їх відсутності у роботі соціальних інститутів виникнуть збої, порушення, що може дестабілізувати суспільство.

Стан інституту є індикатором соціальної стабільності суспільної системи: суспільство стабільне, якщо функції інституту зрозумілі, незмінні, очевидні.

Стан соціальних інститутів.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Акти з охорони праці в організації.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
10. Аналіз сильних та слабких сторін організації
11. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
12. Атрибути громадянського суспільства

Переглядів: 672