• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монтаж повітропроводів і вентиляційних труб

Повітропроводи переважно монтують після закінчення основних будівельних робіт на об'єкті або захватці паралельно із встановленням вентиляційного обладнання. Повітропроводи СВ, що зв'язані з технологічним обладнанням, монтують незалежно від наявності технологічного обладнання, до якого повітропроводи приєднують після його встановлення.

Перед початком монтажних робіт повітропроводи СВ ділять на укрупнені вузли залежно від способу монтажу, маси деталей, вантажопідіймальності механізмів і місцевих умов, і встановлюють послідовність монтажу цих вузлів. Розмічають місця встановлення кріплень і перевіряють наявність закладних деталей, що передбачені проектом. Способи і місця встановлення вантажопідіймальних механізмів передбачаються ПВР і погоджуються з генпідрядником.

Повітропроводи, що призначені для транспортування зволоженого повітря, прокладають з нахилом 0,01...0,015 в бік дренувальних пристроїв; в нижній частині повітропроводів не повинно бути поздовжніх швів.

Окремі ланки і елементи СВ (прямі ділянки, фасонні елементи, мережне обладнання) з'єднують різними способами: фланцевим, безфланцевим, хомутовим, розтрубним, рейковим тощо.

Безфланцеві хомутові з'єднання (рис. 13.10) використовуються для круглих повітропроводів, діаметр яких 100...710 мм. Хомут таврового перерізу з тонколистової сталі завтовшки 1 мм одягають на конічно розширені торці деталей повітропроводів, попередньо заповнивши виїмку хомута ущільнювальним матеріалом (наприклад, мастикою "Бутепрол", якщо температура повітряної суміші до 70 °С).

Стягнувши хомут за допомогою струбцини або фіксаторного ключа, в отвори кутників вставляють болти і затягують їх, після чого струбцину ( ключ) знімають. Для повітропроводів, діаметр яких 100... 180 мм, застосовують двоелєментні хомути, які виготовляють методом штампування з утворенням кутників і отворів під болти.

Рис. 13.10. Хомутове (а) і хомутово-защіпкове (б) з'єднання елементів

повітропроводів а) хомут; б) вузол з'єднання; 1 - кутник; 2 - хомут;
3 - паста "Бутепрол"; 4 - повітропровід з відбортованим торцем

Одним з видів безфланцевого з'єднання круглих повітропроводів є ніпельне з'єднання (рис. 13.11). Ніпель виготовляють з металу, товщина якого 0,8...1 мм, із зигзагом жорсткості посередині.

Рис.13.11. Ніпельне з'єднання елементів круглого повітропроводу:
1 -заклепка; 2 - герметик; 3 - ніпель

Для телескопічного з'єднання круглих повітропроводів (рис. 13.11) торці елементів повинні бути конусними. Такі з'єднання використовуються рідко і тільки для труб, діаметр яких до 500 мм. Для забезпечення герметичності на з'єднання намотують клейку поліхлорвінілову стрічку типу "Герлен" тощо.

Рис. 13.12. Телескопічні з'єднання елементів круглих повітропроводів:
а) на самонарізних шрубах; б) на заклепках; 1 - самонарізний шруб; 2 - заклепка

Рис.13.13. Рейкове з'єднання

З'єднання елементів круглих повітропроводів за допомогою термостягувальних хомутів СТУМ виконують так: на гладкі торці елементів насувають хомут більшого діаметра, ніж діаметр повітропроводу; нагрівають хомут паяльною лампою або газовим пальником. Нагріваючись, хомут стягується і щільно обтискає краї елементів, забезпечуючи надійність і герметичність з'єднання.З підвищенням якості виготовлення прямокутних повітропроводів стає можливим застосування планково-рейкових з'єднань (рис. 13.13).

Планка - профільна деталь для замкового з 'єднання двох елементів повітропроводу прямокутного перерізу з непрофільними краями торців.

Рейка - профільна деталь для з'єднання двох елементів металевого повітропроводу прямокутного перерізу з непрофільними краями торців.

Непрофільні краї елементів з'єднуються планками, а на профільні насуваються рейки. Товщини рейок і планок такі ж, як і товщина стінки елементів повітропроводу.

Елементи повітропроводів з вініпласту з 'єднують за допомогою муфт, фланців або врозтруб. Фланці можуть бути із стрічкового вініпласту завтовшки більше ніж 8мм, що приварений до труб і фасонних частин, або з кутникової чи стрічкової сталі (в цьому випадку вініпласт набортовують в нагрітому стані на дзеркало сталевого фланця).

Як ущільнювач використовують поліхлорвініловий пластикат або м'яку листову гуму завтовшки 3...5 мм. Муфтові з'єднання вініпластових повітропроводів виконують звареними нерозбірними.

Азбестоцементні короби і труби з'єднують врозтруб або муфтами. В муфту чи у розтруб вставляють торець труби і вкладають лляну пряжу, просочену казеїново-цементним розчином (два витки в розтруб і 4 в муфту). Потім чеканять розтруб мастикою такого складу: 15 % (за масою) азбестової кришки, 85 % цементу М400, 5 % водного розчину казеїнового клею. Після затвердіння мастики стик обклеюють тканиною на казеїновому клеї і зафарбовують олійною фарбою.

Кріплення горизонтальних металевих повітропроводів з безфланцевими з'єднаннями передбачають на відстані до 4 м одне від одного, якщо діаметр круглого або розмір більшої сторони прямокутного повітропроводу менший за 400 мм, і на відстані 3 м, якщо розміри повітропроводу більші за 400 мм; на фланцевих з'єднаннях, якщо діаметр круглого або розмір більшої сторони прямокутного повітропроводу до 2000 мм - на відстані до 6 м. Кріплення вертикальних металевих повітропроводів необхідно розташувати з частотою до 4 м.

Вініпластові повітропроводи закріпляють на підвісних і суцільних опорах. Кожна пряма ланка і фасонний елемент такого повітропроводу повинні мати самостійну опору чи підвіску. Відстань між підвісками не повинна перевищувати 2...2,5 м для горизонтальних повітропроводів і 3 м - для вертикальних. Між повітропроводом і кріпильними хомутами необхідно передбачати прокладки з гуми або вініпластові пластини завтовшки 3...5 мм. З'єднуючи деталі пластмасових повітропроводів у вузли, поздовжні шви необхідно розташовувати врозгін, а для переміщення укрупнених вузлів в період монтажу доцільно використовувати засоби тимчасового посилення.

Повітропроводи з полімерних матеріалів доцільно монтувати після закінчення всіх будівельних робіт і монтажу технологічного обладнання, що виключає можливість випадкових механічних пошкоджень.

Рис. 13.14. Кріплення горизонтальних і вертикальних повітропроводів до будівельних конструкцій: а, б - до стін; в, г - до колон; д, е - до перекриттів;
є, ж - до ферм і прогонів; з - вертикальних повітропроводів до стін і до колон (к);
1 - консоль; 2 - тяга; 3 - кріпильний хомут; 4 -повітропровід; 5 - траверса;
6 - стягувальний болт

Всередині будинку горизонтальні повітропроводи прокладаються у міжфермовому просторі, по стінах і колонах, під фермами покриття, під стелями, над підвісними стелями. У промислових цехах доцільно монтувати спочатку магістральні горизонтальні повітропроводи і колектори, а потім вертикальні відгалуження до повітророзподільних пристроїв або місцевих всмоктів. За межами приміщень повітропроводи монтують по зовнішніх стінах або естакадах.

Різні варіанти монтажу горизонтальних повітропроводів наведені.

Рис. 13.15. Монтаж горизонтального повітропроводу укрупненими блоками: 1 - автогідропіднімач; 2 - лебідка важільна; 3 - підвіски; 4 -траверса; 5 - вузол повітропроводу; 6 - відтяжка

Вертикальні повітропроводи всередині адміністративних або виробничих будинків звичайно монтують способом підрощування знизу або нарощуванням зверху чи комбінованим способом, який поєднує елементи обох попередніх способів.

Рис. 13.16. Монтаж повітропроводів у міжфермовому просторі за допомогою двох лебідок: 1 - ланка повітропроводу; 2 - відвідний блок;
І...III - положення ланки в процесі монтажу

Рис. 13.17. Монтаж повітропроводів у міжколонному просторі:
1 -патрубок; 2 - вузол повітропроводу; 3 - відвідний блок

На рис. 13.18 наведена схема монтажу способом підрощування знизу. Його можна застосовувати для монтажу вертикальних повітропроводів, висота яких до 10...12 м, а маса не перевищує вантажопідіймальності механізму чи лебідки.

Спосіб монтажу нарощуванням зверху наведений на рис. 13.18. Таким способом можна монтувати повітропроводи будь-яких перерізів і будь-якої довжини, оскільки вантажопідіймальність механізму визначається масою тільки укрупненого вузла, а не всього повітропроводу, і довжина вузла може змінюватись у будь-яких розумних межах.

Комбінований спосіб монтажу вертикальних повітропроводів використовують у висотних будинках (24 поверхи і більше). Схема цього способу наведена на рис. 13.19. Загальна довжина укрупненого блока не повинна перевищувати 15... 16 м для зварених повітропроводів і 10 м для фланцевих.

Рис. 13.18. Схема монтажу вертикальних повітропроводів способом підрощування знизу: 1- елементи повітропроводу; 2 - ланка повітропроводу;
3 - кронштейни; 4 - монтажна балка; 5 - важільна лебідка

Рис. 13.19. Монтаж вертикальних повітропроводів способом нарощування зверху: 1 - повітропровід на кронштейнах; 2 - настил; 3 - елементи повітропроводу; 4 - ланка повітропроводу; 5 - вантажна балка

Іноді, якщо вертикальні повітропроводи проходять через перекриття (покриття) будинку, використовують спосіб видавлювання (рис. 13.21). Повітропровід збирають на рівні підлоги приміщення, встановлюють вертикально під залізобетонним (металевим) стаканом і закріпляють відтяжками. Троси лебідок прикріпляють до хомута, що встановлений в нижній частині повітропроводу. Під час одночасної роботи лебідок верхню частину повітропроводу заводять в стакан і прикріпляють до нього в проектному положенні.

Рис. 13.20. Комбінований спосіб монтажу вертикальних повітропроводів: а) вузла А способом підрощування; б) те ж, вузла Б; в) нарощуванням;
1 - вантажна балка; 2 - настил; 3 - лебідка

Рис. 13.21. Монтаж вертикального повітропроводу
способом видавлювання

Рис. 13.22. Монтаж вертикальних повітропроводів за допомогою спеціальних захоплювачів способом нарощування

Вентиляційна труба - кінцева ланка повітропроводу, призначена для викидання вилученого з приміщень повітря в атмосферу або для всмоктування зовнішнього повітря.

Роботи з монтажу вентиляційних труб повинні виконуватись, як правило, ще до влаштування теплогідроізоляції покриття. Якщо готова покрівля, в місці монтажу труб повинен бути вкладений суцільний дощатий настил. Найпростіший спосіб - монтаж нарощуванням зверху за допомогою баштового чи іншого стрілового крана. Однак такий спосіб використовують рідко, оскільки монтаж виконують після закінчення загальнобудівельних робіт.

Вентиляційні труби, висота яких до 6 м і маса до 500 кг, можуть бути встановлені за допомогою однієї лебідки в такій послідовності: збирають трубу з окремих елементів і прикріпляють до неї розтяжки; прикріпляють до покриття три розтяжки з чотирьох; прикріпляють до покриття монтажно-тяговий механізм; стропують трубу напівавтоматичним стропом; піднімають трубу і встановлюють в проектне положення, прикріпляють четверту розтяжку і з'єднують нижній фланець труби з фланцем патрубка, що закріплений в стакані; перевіряють вертикальність труби і натягують розтяжки талрепами.

Вентиляційні труби більшої висоти і маси піднімають за допомогою стійки, що падає (рис. 15.27,6), в такій послідовності: збирають трубу з елементів, використовуючи інвентарні підставки.

Підняти вентиляційні труби можна за допомогою звичайної стійки (рис.13.23), висоту якої приймають такою, що дорівнює 1/3 висоти труби. Стійку розчалюють чотирма розтяжками з талрепами.

Під стійку встановлюють опорну п'яту, а її головку обладнують блоком. Спосіб і послідовність підняття такі самі, як і за допомогою стійки, що падає. Зонти, ковпаки, пристрої факельного викидання встановлюють і монтують одночасно з трубами.

Рис. 13.23. Монтаж вентиляційної труби за допомогою звичайної стійки:
1 - монтажно-тяговий механізм; 2 - стійка; 3 -вузол кріплення;
4-підставка; 5-шарнір

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
4. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
5. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
6. Вимоги до монтажу систем газопостачання
7. Випробування, регулювання і здавання вентиляційних систем в експлуатацію
8. Демонтажні роботи
9. До початку монтажу газових вводів повинні бути загерметизовані вводи в підвальні приміщення всіх інженерних комунікацій.
10. Електромонтажних робіт.
11. Електромонтажні роботи
12. Забезпечення якості монтажних робіт

Переглядів: 3882