Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Школи та особливості філософії неокантіанства

Неокантіанство – „слід повертатися до Канта”.

60-ті рр ХІХ ст. в Німеччині – основні школи :

- Марбурзька – Коген, Натор, Кассірер.

- Баденська – Віденбант, Рікер.

Марбурська : критика матеріалізму, природників та ідеалізму метафізики.

Критика протиставлення предмету (об’єкту) і суб’єкту.

Ідеалізм проник навіть у фізикупереосм. кантіанства через викор. ідей Платона, які передуютьпізнанню.

Осн. досягнення К. вв. його вчення про простір і час та категорії розсудку.

Особл. критика : мат. існування „речей – в - собі”.

„Річ – в – собі” – це граничне поняття, що окреслює ідеальну границю наших зусиль і є нашим горизонтом людських пізнавальних зусиль.

Акцент на активності і конструктивній здатності людської свідомості.

(вона – для Леніна – змінювалася в міру нашого пізнання).

Мислення виступає одночасно як конструктор і об’єкт культури, опираючись на трансцендентальний логічний метод, в результаті якого людина отр. загальне і необх. знання.

Критика субстанціалізму.

Істинне пізнання – це пізнання відношень, які існують між явищами. (а не як пізн. Речі як такої).

Реляціонізм – пізнання відношень.

Ф. повинна займатися цінностями, що пов’язані з людським буттям і з людською культурою. (М. і Б. школи)

Віндельбант, європ. культура знач. мірою пов'язана з накою.

Перевага у К. практичного над теоретичним. Практ.: мораль (етичне), мист-во (естетичне).

К. – засновник аксіології.

Вінд.:Ф. як нормат. вчення, що баз. на оціночних судженнях наук, що спираються на теор. судження і емпіричні дані про суще.

Коген: „Дорога є всім, а мета – нічим”.

Ф. ХХ ст. неможл. без неокант. поділу на:

* вч. про цінності; (Ф.)

* досвідне знання (досвідні науки)

Важл. значення – тлумачення.

Баденська школа: аксіологія – це самоствердне царство норми належного світтрансцендентального смислу, що лежить по ту сторону об'єкта і суб'єкта.

Тему Ф. як наука про цін. досл. апріорій, загальнозначимі трансценд. цінності.

Вінд.: 4 осн. групи цінностей:

- логіка (істина)

- етика (мораль)

- естетика (краса)

- релігія (святість).

Небезпека суб'єктивізму.

Осн. орієнтир цих цінностей – Бог, Логос.

Рікерт: поняття „буття” всеохопне, додає сфери містики і еротики (варіант платонівського посвячення).

Не розглядає мораль, а щастя.

Подолання дуалізму.

Взаємозв. об'єктивного і суб'єктивного є завжди (об'єктивація свідомості через мову).

Нове осмисл. проблема на ХХ ст.

Підходи:

Вінд. розділяє всі науки на науки про природу (ціль - встан. з-нів розуму, метод – узагальнюючий) або генералізуючий) та н. про культуру (осн. метод – індивідуалізуючий, який пов'яз. одночасно із описуванням різних явищ, пов'яз. з людиною, а цінності описовості надає віднесення до цінностей, т.т. метод ціннісного осмислення явищ).

Культурний тип.

Сфера гуманітарного, істор. Знання, Ф. зберігає загальність цінностей.

Касірер – Ф. символічних форм”: зд. маршка перехід від” Ф. науки до філос. антропології

Проти субст. трактування світу і інтелекту.

Трансцендентальний метод К. застос. до мист-ва, моралі, міфу, реліг., які розглядаються як ідеальні світи, в яких людина об'єктивізує власні переживання.

Розглядає людину як тварину, яка створює символи.

Символ, як універ. спосіб людськ. діяльності, в яких вираж. людські враж., почуття і пережив.

Ф-ції символів:

- вираження (міф, напр.);

- відображення (повсякд. мова);

- позначення (наука).

Осн. відмінність л. і культури – вони мають яскраво виражений символічний характер.

Через них людина здатна об'єктивіз. свої переживання.

Миств-во – найповніше вираж. символ. форми.

Людина, як істота,здатна до творення символів.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Анатомо-фізіолгічні особливості
  10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.




Переглядів: 565

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Філософія марксизму та її історична доля | Феноменологія Гуссерля.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.