• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості та фактори розвитку господарства Риму

В історії Античного Риму прийнято виділяти три етапи:

- VIІI – VI ст. до н.е.) – царський

- 509 – 31 рр. до н.е.) – республіканський

- 31 р. до н.е. – 476 р. н.е.) – імператорський.

В першому періоді (VIIІ – VI ст. до н.е.) проходять руйнування родового ладу, перехід до селянської общини і до рабовласництва. Раніше усіх цей перехід здійснюють етруски, які в VII ст. до н.е. почали поширювати свій вплив на сусідні з Етрурією області. В VII ст. до н.е. було засновано Рим, який за правління царів етруської династії Тарквініїв став самим могутнім містом регіону, а згодом і усієї Італії.

Визначну роль в господарстві Риму відігравало землеробство. Серед ремесел значного поширення набули металообробне, керамічне, будівництво. Розвивалась торгівля з грецькими містами, Карфагеном, Сицилією. З середини V ст. до н.е. з’явились монети.

Розпад родового ладу зумовив необхідність соціального переустрою суспільства. У середині VI ст. до н.е. римський цар «етруської династії» Сервій Тулій провів реформу, яка знищила пережитки общинного ладу поділивши суспільство на 5 категорій за майновою ознакою і створила умови для розвитку приватної власності. Ця реформа викликала невдоволення родової знаті. Сервія Тулія було убито, його наступника – Тарквілія Гордого вигнано з Риму і у 510 р. до н.е. відмінено царську владу назавжди. Замість царів почали вибирати двох виборних посадових осіб — консулів.

З V по сер. III ст. до н.е. римська община складаються з двох верств населення - патриціїв, які звали себе римським народом і плебеїв. Плебеї були вільними, володіли землею на правах приватної власності. Проте їх безправ’я приводило до того, що їх часто за борги продавали у рабство. VI - III ст. до н.е. в Римі склалось патріархальне рабство.

Одночасно з розвитком господарства Рим здійснює територіальну експансію. У середині III ст. до н.е. він захоплює усю територію сучасної Італії. У II ст. до н.е. Рим стає світовою імперією.

На II – І ст. до н.е. припадає розцвіт рабовласницького ладу. Рабство набуває класичних форм. Джерелом поповнення рабів стають війни. Раби перетворюються в основну продуктивну силу. Громадяни Риму є вільними і власниками усіх захоплених Римом територій. Громадян Риму заборонено продавити у рабство.

У цей період у Римі формується крупне землеволодіння. Головна організаційна форма сільськогосподарського виробництва – рабовласницька вілла (25 - 100 га площею і 50 - 60 рабів). Згодом концентрація земельної власності приводить до виникнення латифундій – володінь площею понад 10000 га.

Перемоги в загарбницьких війнах, багатства і слава штовхали знатних полководців до захоплення влади. Це призвело до громадянських війн у І ст. до н.е., які поклали кінець республіці, призвели до занепаду сільське господарство.

Імператорський період характеризується відсутністю крупних війн, що призвело до злету господарства. І - II ст. до н.е. – епоха найбільшого розквіту Римської імперії. Припинення війн скоротило потік рабів і збільшило їх ціну. Використання рабів стало неефективним, а разом з тим стали неефективними і рабовласницькі латифундії. Латифундії починають ділити на ділянки «парцели», які здаються в оренду колонам (вільним селянам), також раби відпускаються на самостійне господарство з відбуванням повинності і наділяються землями. Уже з ІІ ст. н.е. рабська праця у Римі практично не використовується.

У III - V ст. н.е. спостерігається занепад господарства Римської імперії. Скорочуються сільськогосподарські угіддя, в занепад приходять латифундії і середня оренда. Зростає значення колонату. Вілли перетворюються в замкненні господарства, скорочується торгівля.

В 330 р імператор Костянтин І на місці грецького міста Візантії заснував другу столицю імперії – Константинополь. В 385 р. Римська імперія розпалась на дві частини: Західну з центром у Римі і Східну (пізніше її почали називати Візантією) зі столицею у Константинополі. У 410 р. племена вестготів захопили Рим. Менш ніж через 100 років після розподілу Західна імперія була зруйнована.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
8. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. Абіотичні та біотичні фактори.

Переглядів: 450