Корозійнотривкі сталі

Сплави з особливими властивостями

Залежно від умов експлуатації (температури, типу та складу агресивного середовища, рівня та характеру прикладених напружень, тривалості) та спеціальних вимог, що ставляться до функціональних властивостей конкретних виробів для їхнього виготовлення використовують різні групи сплавів з особливими властивостями: корозійнотривкі, жаротривкі, жароміцні, холодотривкі, магнітні з малим та заданим коефіцієнтом розширення, тобто сталі та сплави, що володіють особливими електрохімічними, електрофізичними, ядерно-фізичними, фізико- механічними властивостями та можуть надійно працювати за умов одночасної дії на матеріал напружень, опромінення, агресивного середовища, кріогенних або підвищених температур, та ін.

Корозією називають руйнування металів під дією навколишнього середовища. При цьому часто метали покриваються продуктами корозії (ржавіють). В результаті впливу зовнішнього середовища механічні властивості металів різко погіршуються, іноді навіть при відсутності видимої зміни зовнішнього вигляду поверхні.

Розрізняють хімічну корозію, яка проходить під впливом на метал газів (газова корозія) і неелектролітів (нафта та її похідні), та електрохімічну, яка спровокована дією електролітів (кислот, лугів, солей). До електрохімічної корозії відносять також атмосферну та ґрунтову корозію. Електрохімічна корозія, в залежності від великої кількості факторів (умови експлуатації, хімічний склад, структура та ін.) є рівномірна, локальна, місцева, п'ятниста, точкова, інтеркристалітна, міжкристалічна, пітингова,корозія під напруженням, корозійне розтріскування та ін.

Сталь, яка стійка проти електрохімічної корозії, називається корозійнотривкою ( нержавіючою), підвищення стійкості сталі проти корозії досягається введенням до неї елементів, які утворюють на поверхні захисні плівки, що міцно зв’язані з основним металом і запобігають контакту між сталлю і зовнішнім агресивним середовищем, а також такі, що підвищують електрохімічний потенціал у різних агресивних середовищах. Антикорозійними властивостями сталь володіє у тому випадку, якщо вона містить велику кількість хрому, чи хрому та нікелю.

Вміст хрому у корозійнотривкій сталі повинен становити не менше 12%, оскільки при меншій кількості хрому електродний потенціал стає негативним ( від’ємним).

Хімічні склади сталей стійких проти електрохімічної корозії, встановлюють в залежності від середовища, для якого вони призначені. Їх можна розділити на два основних класи: хромисті, що мають після охолодження на повітрі феритну, мартенситноферитну (фериту більше 10%) чи мартенситну структуру, і хромонікелеві, які мають аустенітну, аустенітномартенситну або аустенітноферитну ( фериту більше 10%) структуру.

Хромисті сталі. До них відносяться сталі марок 40Х13, 30Х13, 20Х13 (М), 12Х13 (М – Ф), 08Х13, 12Х17, 08Х17, 15Х25Т, 15Х28 (Ф). при введенні в сталь 12-14% хрому її електрохімічний потенціал стає позитивним, і вона набуває стійкості проти корозії в атмосферних умовах, слабких розчинах кислот і солей та інших агресивних середовищах. Сталі мартенситного класу, що містять 13% Cr та 0,2 – 0,4 % С при охолодженні на повітрі мають структуру мартенситу і підвищену твердість, тому застосовуються для виготовлення деталей, що працюють на знос, пружних елементів та ріжучого інструменту. Термічна обробка сприяє практично однаковій корозійній стійкості. Більш високими корозійними властивостями володіють феритні сталі 0,8Х13 та Ф – М 12Х13.

Для підвищення корозійної стійкості хромистих сталей їх піддають гартуванню при температурах від 1000-1100 ⁰С та відпуску при 700-750 ⁰С. Застосовують сталі для виготовлення клапанів гідравлічних пресів, предметів домашнього вжитку, хірургічних інструментів.

Аустенітні сталі як правило містять 18% хрому та 9-12% нікелю. Після охолодження до кімнатної температури вони мають аустенітну структуру, низьку межу плинності, помірну міцність, високу пластичність і гарну корозійну стійкість в окислювальному середовищі. Ці сталі парамагнітні.

Високі корозійні властивості сталі надає хром, який пасивує поверхню. Це сталі 12Х18Н9 та 17Х18Н9. Після повільного охолодження сталі набувають структуру А + Ф + К ( Ме₂₃ С₆). Для отримання чисто аустенітної структури, що має високі корозійні властивості, сталь нагрівають до 1000-1070⁰С (для розчинення карбідів) та гартування у воду ( на повітрі)

Міцність при цьому падає, тому для підвищення цієї характеристики сталь піддають холодній пластичній деформації і застосовують у вигляді холоднокатаного листа, стрічки для виготовлення різних деталей. Завдяки високій корозійній стійкості сталі 12Х18Н9, 12Х1810Т, 0,8Х18Н10Т, 0,4Х18Н9Т та ін. застосовують в хімічній, нафтовій та харчовій промисловості, в автобудівництві, транспортному машинобудуванні, будівництві, застосовують для зварних конструкцій, що працюють з азотною кислотою та іншими окислювальними середовищами.

Хромисті корозійнотривкі сталі широко застосовуються для виготовлення виливок різної ваги, конфігурації та призначення, це сталі 10Х13Л, 20Х13Л, 10ХН3ВФЛ, 10Х17Н3СЛ. Лопатки водяних турбін, суднових гребних гвинтів виготовляють із сталей 10Х13Л, а із сталі 20Х13Л такі самі деталі, що характеризуються підвищеною міцністю. Сталь 10Х17Н3СЛ доцільно використовувати для лопаток турбін, що працюють у середовищі волого повітря за температури до 500⁰С, де потрібна більша міцність та пластичність, ніж лопаток виготовлених із сталей 10Х13Л та 20Х13Л. Сталь 10Х13Н3ВФЛ рекомендується для аналогічних виробів, що працюють за температури до 550⁰С, а із сталі 12Х17Н2Л виливають напрямні та обертові лопатки осьових компресорів газових турбін.

Залежно від швидкості охолодження виливки формується її структура та властивості. Оптимальна структура повинна містити мінімальну кількість структурно вільного фериту (5%). Це досягається за швидкості охолодження 150 ⁰/год. У такому разі ферит присутній у структурі сталі у вигляді окремих зерен. Із зниженням швидкості охолодження до 60 ⁰/год. ферит утворюється у вигляді неперервної сітки по границях зерен, а його кількість збільшується до 20%. Термічне оброблення виливок, що складається із гартування від 1050- 1100⁰С з охолодженням на повітрі та 16 годинного відпуску при 700-720⁰С, сприяє стабілізації механічних властивостей за високих температур. Після гартування, відпалу та відпуску механічні властивості в залежності від структурного класу ливарних сталей знаходяться в межах σ_в = 1200-560 мПа; σ₀₂=1000-400 мПа; ψ= 50-10%; δ= 20-7%; KCU= 8-1,5 мДж/м².

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сплави з високим електричним опором.	\|	Жаротривкі сталі та сплави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.