Правова охорона водно-болотних угідь

Водно-болотні угіддя – це райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шість метрів, включаючи території, на яких можуть бути розташовані прибережні річкові та морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, і острови. За Рамсарською конвенцією водно-болотними угіддями можуть вважатися також морські акваторії глибиною не більше шести метрів під час відпливу, що розташовані в межах водно-болотних угідь. Термін «водно-болотне угіддя» використовується для позначення постійного або тимчасового болотного угіддя, мілководних ділянок та внутрішніх вод. Водно-болотні угіддя можуть знаходитися в межах усіх типів вод, прісних або солоних, та характеризуватися відповідною флорою, ґрунтами та фауною, пристосованою для вологих умов.

В Україні офіційне визначення поняття «водно-болотні угіддя» дається на прикладі водно-болотних угідь міжнародного значення у Постанові Кабінету Міністрів України про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення від 29 серпня 2002 року, у якій водно-болотні угіддя міжнародного значення визначаються як цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів – природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морських акваторій, що знаходяться у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель водного фонду та лісогосподарського призначення. Отже, Україна дотримується вимог Рамсарської конвенції при визначенні поняття водно-болотних угідь, але вказане визначення не є зовсім точним, оскільки воно дуже скорочує коло територій, які можуть визначатися як «водно-болотні угіддя». Водно-болотні угіддя можуть знаходитися також і в межах інших категорій земельного фонду, крім того, слід зазначити, що землі водно-болотних угідь складають самостійну категорію в межах категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

У планетарному аспекті велике екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна здатність водно-болотних угідь, їх сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води.^{^[111]}

В Україні вже існує рід нормативно-правових актів, які тим чи іншим способом торкаються питань охорони, використання, відновлення та збереження водно-болотних угідь, але напрямки екологічної політики України щодо водно-болотних угідь на сьогодні не сформульовані в законодавстві, тому ця сфера діяльності потребує теоретичного удосконалення. Норми щодо правової охорони водно-болотних угідь складають комплексний правовий інститут і необхідним вважається прийняття єдиного нормативно-правового акта, який регулюватиме усі питання, пов’язані із використанням, охороною, збереженням та відтворенням водно-болотних угідь України, ретельно формулюватиме напрямки державної політики України щодо водно-болотних угідь, зокрема, водно-болотних угідь міжнародного та загальнодержавного значення. Отже, необхідним є прийняття Закону України «Про водно-болотні угіддя», від змісту та ефективності якого залежатиме збереження водно-болотних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.

Екологи констатують той факт, що водно-болотні угіддя і суміжні з ними території значно змінилися за останні десятиліття, деякі з них зазнали навіть деградації в результаті антропогенного втручання, інші з тієї ж причини були істотно перетворені, і в них сформувалися нові природні умови; все це безпосередньо впливає на прибережні екосистеми, викликає радикальні перебудови в структурно-функціональній організації водно-болотних угідь, змінює швидкість та наслідки екологічних процесів, зменшує різноманітність тваринних та рослинних угруповань^{^[112]}.

Інтенсивна антропогенна діяльність здійснює великий негативний вплив на водно-болотні угіддя, зокрема, особливо небезпечними видами антропогенного впливу на природні ресурси водно-болотних угідь є осушувально-меліоративна діяльність, зміна гідрологічного режиму водно-болотних угідь, індустріальний розвиток та хімізація сільського господарства, будівництво доріг, дамб, каналів тощо, а також видобування корисних копалин на територіях водно-болотних угідь, скиди забруднених вод та надмірна, інтенсивна експлуатація природних ресурсів водно-болотних угідь, особливо тваринного та рослинного світу.

Рішення даної проблеми вбачається в наступному: у зв’язку із встановленням особливого охоронного статусу водно-болотних угідь на територіях більшості з них має бути заборонена діяльність, яка не пов’язана з обслуговуванням водно-болотних угідь, а саме: 1) на території усіх водно-болотних угідь має бути заборонено використання агрохімікатів та пестицидів; 2) в межах водно-болотних угідь має бути заборонена зміна гідрологічного режиму. Виключення можуть ставити тільки водно-болотні угіддя місцевого значення, які за своїм географічним положенням не оказують вплив на водно-болотні угіддя загальнодержавного або міжнародного значення; 3) на території водно-болотних угідь, за виключенням риборозводних ставків та рисових чеків, має бути заборонена сільськогосподарська діяльність; 4) природні ресурси водно-болотних угідь мають використовуватися помірно, з урахуванням їх вичерпності та виснажливості; 5) на території водно-болотних угідь загальнодержавного та міжнародного значення має бути заборонено видобування корисних копалин; 6) водно-болотні угіддя загальнодержавного та міжнародного значення мають бути звільнені від будь-якого урбанізаційного та індустріального впливу на них, а скиди стічних вод мають здійснюватися в суворій відповідності до законодавства; 7) водно-болотні угіддя міжнародного значення мають бути залишені у природному стані, антропогенний вплив на них має бути мінімальним.

Міжнародна співдружність приділяє дуже велику увагу правовій охороні водно-болотних угідь. Основним міжнародно-правовим актом в сфері охорони водно-болотних угідь, як згадувалося вище, є Рамсарська Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища перебування водоплавних птахів, що прийнята 2 лютого 1971 року у м. Рамсар (Іран) і яка в доктрині вважається одним з перших договірних джерел міжнародного права^{^[113]}. Рамсарська Конвенція є основним нормативним міжнародно-правовим актом в області правової охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, вона також зосереджена на охороні водно-болотних угідь в першу чергу як місць перебування водоплавних птахів, при цьому водоплавними птахами вважаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь. Договірні сторони визнали взаємозалежність людини і навколишнього природного середовища, а також суттєві екологічні функції водно-болотних угідь як регуляторів водного режиму територій існування характерної флори і фауни, особливо водоплавних птахів, визнали те, що водно-болотні угіддя є ресурсом значного економічного, культурного, наукового і рекреаційного значення, втрата яких була б непоправною, і те, що водоплавні птахи під час своїх сезонних міграцій можуть перетинати державні кордони і, таким чином, мають розглядатися як міжнародний ресурс. Конвенція закликає розробляти і впроваджувати плани розумного використання водно-болотних угідь та відмічає, що збереження водно-болотних угідь, їхньої флори та фауни може бути забезпечене через поєднання далекоглядної національної політики із скоординованими міжнародними зусиллями.

За даними офіційного сайту Рамсарської конвенції кількість країн, що беруть у ній участь – 159, кількість територій та акваторій, що внесені до Рамсарського переліку – 1847, а загальна площа територій водно-болотних угідь міжнародного значення у світі – 181365679 га^{^[114]}.

Держави, які підписали вказану Конвенцію, визнали, що збереження водно-болотних угідь, їх флори і фауни можливо забезпечити тільки за допомогою поєднання національної політики і скоординованих міжнародних зусиль. Кожна із сторін Конвенції визначає придатні водно-болотні угіддя, передусім із врахуванням їх міжнародного значення з точки зору екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології для внесення їх в Список водно-болотних угідь міжнародного значення, який зберігається в Бюро даної Конвенції. Межі кожного з водно-болотних угідь, занесених в Список, точно описуються і наносяться на карту. Вони можуть включати прибережні річкові і морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, і острови або морські акваторії глибиною більше шести метрів під час відливу, розташовані в межах водно-болотних угідь, особливо там, де вони важливі як середовище перебування водоплавних птахів.

Кожна з держав-членів Рамсарської конвенції визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для внесення їх до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, що зберігається в Бюро Рамсарської конвенції. При цьому межі кожного угіддя точно описуються та наносяться на карту. В порядку реалізації Рамсарського переліку, передбачається досягнення наступних цілей: формування національних мереж Рамсарських угідь в кожній державі-Договірній стороні, які достатньо репрезентують різноманіття водно-болотних угідь та їх ключові екологічні і гідрологічні функції; сприяння збереженню біологічного різноманіття в світі шляхом визначення і менеджменту відповідних водно-болотних угідь; заохочення співробітництва між Договірними сторонами, міжнародними організаціями-партнерами Рамсарської конвенції та місцевими користувачами у відборі, визначенні та управлінні Рамсарськими угіддями; використання мережі Рамсарських угідь як засобу забезпечення національного, наднаціонального/регіонального та міжнародного співробітництва у відношенні інших угод щодо довкілля^{^[115]}.

Водно-болотні угіддя для Рамсарського переліку мають відбиратися із врахуванням їх міжнародного значення з точки зору екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології. У першу чергу, до Рамсарського переліку включаються угіддя, що є середовищем існування водоплавних птахів у будь-яку пору року.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду	\|	Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.