• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції торгового капіталу

План

Тема №11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.

Основні поняття

Дохід – сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробничої і невиробничої).

Дохід виступає у формі заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка, пенсії тощо.

З огляду на особливості утворення виокремлюють валовий (загальний), середній, додатковий (граничний), підприємницький доходи.

Валовий (загальний) дохід.Сума доходів, отримана фірмою від економічної діяльності за певний проміжок часу. Як правило, він охоплює виручку від реалізації продукції і не реалізаційні доходи - грошові суми, що надійшли на рахунки фірми, але не пов’язані з її виробничою діяльністю: відсоток за вкладами, дивіденди, отримані штрафи, пеня, доходи від валютних операцій і операцій з цінними паперами тощо.

Середній дохід.Це сума валового доходу, що припадає на одиницю реалізованої продукції. За досконалої конкуренції середній дохід однаковий з ціною.

Додатковий (граничний) дохід.Приріст валового доходу, отриманий у результаті виробництва і реалізації ще однієї одиниці продукції.

Підприємницький дохід.Це дохід, отриманий у формі нормального або середнього прибутку, який утворюється від використання функціонуючими підприємцями запозиченого капіталу. Функціонуючий капіталіст, отримавши грошову позику, використовує її як капітал – вкладає у процес виробництва з метою отримання прибутку. Певну частину цього прибутку він передає власникам запозиченого грошового капіталу у формі платежу за позику. Цю частину прибутку називають відсотком. Друга частина середнього прибутку утворює підприємницький дохід і привласнюється функціонуючим капіталістом. У цьому виявляється подальше перетворення додаткової вартості – вона постає у більш поверхових формах позичкового відсотка на позичковий капітал і підприємницького доходу.

Підприємство, капітал підприємства, кругооборот капіталу, оборот капіталу, основний капітал, оборотний капітал, амортизація, прибуток на капітал, бухгалтерський прибуток, економічний прибуток, балансовий прибуток, валовий дохід, підприємницький дохід.

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов.
2. Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток. Норма позичкового відсотку.
3. Акціонерне товариство і акціонерний капітал.
4. Особливості бізнесу в сільському господарстві. Рентні відносини.
5. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов.

К. Маркс називає промисловим капіталом капітал будь-якої галузі виробництва, що ведеться капіталістичним способом.

Загальна формула руху промислового капіталу:

На кожній стадії кругообороту промисловий капітал набуває певної форми та виконує певну функцію:

- функція грошового капіталу – підготовка до виробництва додаткової вартості;

- функція виробничого капіталу – виробництво додаткової вартості;

- функція товарного капіталу – реалізація додаткової вартості.

Кожний індивідуальний капітал знаходиться в усіх трьох кругооборотах одночасно, весь кругооборот – це єдність всіх його трьох форм «Всі три кругообороти мають те спільне, що капітал закінчує процес свого кругообороту в тій же формі, в якій він відкриває його і дякуючи цьому знов набуває початкової форми, в якій він знову відкриває той же кругооборот» (К. Маркс, капітал, т.2, с.109).

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку капіталістичного виробництва привело до відокремлення товарної і грошової форм промислового капіталу у відносно самостійні форми – торговий і позичковий капітал.

Торговий капітал – це відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується окремою групою підприємців виключно у сфері обігу та перетворює товарний капітал на грошовий з метою одержання прибутку.

- перетворює товарну форму капіталу в грошову форму;

- обслуговує реалізацію товарів і втіленої в них додаткової вартості;

- скорочує час обороту капіталу;

- знижує витрати обігу на одиницю реалізованої продукції;

- збільшує величну всього суспільного капіталу;

- підвищує норму прибутку;

- зменшує долю капіталу зайнятого у сфері обігу.

Торговий капітал концентрує попит на товари і тому має змогу впливати на виробництво, пристосовуючи його до потреб ринку, стимулюючи випуск товарів, що користуються попитом, інноваційних виробів, скорочує і припиняє виробництво неприбуткових товарів, впливає на попит, пов’язує виробництво з національними і зарубіжними ринками.

За сучасних умов поглиблюється інтеграція промислового і торгового капіталів на новій основі. Рух промислового і торгового капіталу переплітається на основі кооперації промисловості і торгівлі. Це відображається в концепції маркетингу.

Маркетинг – спрямована на задоволення потреб споживачів на отримання прибутку діяльність у сфері ринку товарів, послуг, цінних паперів, яка полягає у просуванні товарів на ринок, формуванні попиту, стимулюванні збуту товарів, розвитку і прискоренні обігу товарного капіталу.

Таким чином, маркетинг не є особливою функцією промислового або товарного капіталу, він лише відображає специфічний погляд на підприємництво, мета якого – «створення споживача».

На етапі зрілих ринкових відносин застосування маркетингу в практиці виробничо-комерційної діяльності підприємств і фірм постає як новітня форма взаємозв’язків промислового і торгового капіталів.

Торговий капітал загалом обслуговує сферу обігу в якій не створюється ні нова вартість, ні додаткова вартість. Проте оборот торгового капіталу Г – Т - Г′ (гроші – товар – гроші штрих) передбачає не лише відшкодування витрат на реалізацію, а й отримання прибутку, причому не нижчого, ніж середній у виробництві. На поверхні явищ, здається, що торговий прибуток – це надбавка до ціни товару. Насправді механізм його утворення наступний:

Припустимо, що функціонує промисловий капітал 900 грошових одиниць (720с+180v) при m′= 100 %. Тоді він створює додаткову вартість 180m (якщо m′= 100 %, то m=v=180 гр. од.).

Повна вартість товару складе:

Норма прибутку на промисловий капітал (галузева) становитиме:

Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал. Якщо торговельні бізнесмени авансують на реалізацію 100 одиниць капіталу, то весь авансований капітал складе 1000 гр. од. (900+100)

Суспільне виробництво включатиме дві сфери (промисловість і торгівлю) значить виникає міжгалузева конкуренція й утворюється середня норма прибутку:

.

Тоді промисловий бізнесмен одержить середній прибуток: 18% від 900 = 162 (гр. од.), а торговий: 18% від 100 = 18 (гр. од.)

Ціна за якою промисловий підприємець реалізує товар торговому, ціна виробництва, становитиме: 720с+180v+162 = 1062 гр. од. (тобто це неповна ціна виробництва).

Торговці реалізують товар за повною ціною виробництва, тобто включать в неї і торговий прибуток: 720с+180v+162+18= 1080 гр. од.

Таким чином, торговий прибуток – це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промислові підприємці уступають (через механізм цін) торговим за те, що вони реалізують товар.

Значить: промисловий підприємець реалізує товар торговому за оптовою ціною, яка трохи нижча від ціни виробництва, уступаючи частину додаткової вартості, втіленої в товарі за те, що торговці реалізують товар.

Торговий капітал теж бере участь у міжгалузевій конкуренції та утворенні середньої норми прибутку, а торговий прибуток, як і прибуток взагалі є перетвореною формою додаткової вартості.

Витрати обігу – це витрати, пов’язані з реалізацією товару. Вони поділяються на дві групи:

1) чисті витрати обігу – пов’язані зі зміною форми вартості (купівля – продаж, розрахунки, реклама, зарплата продавців, касирів, бухгалтерів, утримання приміщень). Це праця непродуктивна, не створює ні нової, ні додаткової вартості, тому вони покриваються за рахунок сукупної додаткової вартості,створеної продуктивною працею у промисловості і частково в торгівлі.

2) додаткові витрати обігу – це продуктивні витрати, зумовлені продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування, зберігання, упаковка, сортування). Це праця продуктивна, тому вони відшкодовуються за рахунок збільшеної вартості і ціни товару (упакований товар дорожчий).

Норма торгового прибутку розраховується як середня, тобто як відношення до суми капіталу, авансованого у виробництво і торгівлю.

На відміну від сфери виробництва норма торгового прибутку не залежить від швидкості обороту торгового капіталу, бо капітал обігу не створює додаткову вартість. Однак прискорюючи оборот промислового капіталу, торговий капітал сприяє підвищенню середньої норми прибутку.

Форми торгівлі в сучасних умовах:

1)оптова:

- біржова;

- ярмарки;

- торги;

- аукціони;

- торгові доми.

2)роздрібна торгівля:

- спец. магазини;

- багатофілійні магазини;

- магазини стандартних цін;

- універмаги;

- посилкова торгівля;

- магазини самообслуговування.

3)зовнішня торгівля.

1. Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток. Норма позичкового відсотку.

З розвитком ринкового господарства грошова форма промислового капіталу відокремлюється від нього і перетворюється на позичковий капітал, що функціонує самостійно та приносить власникам дохід у формі відсотку.

Історично позичковому капіталу передував лихварський. Основною його функцією був засіб платежу, причому позики надавались під дуже великі відсотки (40%, 50%, 100% і більше).

Позичковий капітал відрізняється від лихварського тим, що його основними позичальниками є функціонуючі підприємці, що використовують позику не для погашення боргів, а як капітал, тобто для одержання прибутку.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, що віддається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Джерела утворення позичкового капіталу:

1. Тимчасово вивільнені в процесі кругообороту промислового капіталу грошові засоби:

- амортизаційні відрахування, призначені для оновлення основного капіталу;

- тимчасово вільні кошти, призначені для оборотного капіталу (зарплата, сировина);

- кошти, призначені для розширення та модернізації виробництва.

1. Капітали рантьє (осіб, що живуть на відсоток).
2. Грошові доходи та заощадження населення.
3. Грошові засоби державного та місцевих бюджетів, установ.

Формула руху позичкового капіталу:

Г - Г′

маскує джерело позичкового відсотку, породжує хибне враження, що гроші створюють гроші. Насправді це не так.

Підприємець - позичальник вкладає позичений капітал у виробництво і одержує середній прибуток. Цей прибуток поділяється на дві частини:

1)підприємницький дохід – залишається у функціонуючого підприємця;

2)позичковий відсоток – віддається кредитору як плата за використання позиченого капіталу.

Таким чином, позичковий відсоток – це перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі підприємці віддають власником позичкового капіталу як плату за його використання.

Рівень позичкового відсотка – (N) – це відношення суми річного доходу від позичкового капіталу до суми позичкового капіталу.

.

Важлива роль позичкового капіталу в економіці виявляється у його функціях:

1)грошове обслуговування промислового капіталу;

2)участь у виробництві і розподілі додаткової вартості;

3)сприяння акумуляції тимчасовою вільних коштів та запровадження їх в обіг з метою зростання;

4)використання капіталу – товару з метою отримання прибутку у формі відсотка.

Хоч позичковий капітал зростає в процесі руху промислового, він є окремою формою капіталу, що має такі особливості:

1)позичковий капітал – це капітал-власність, а не капітал-функція. Він належить певному суб’єкту, що його не використовує, а віддає в позику. Лише відносини позики роздвоюють його: для власника – це капітал-власність, для позичальника – капітал-функція.

2)позичковий капітал має властивість бути своєрідним товаром з особливою споживчою вартістю – як само зростаюча вартість.

3)позичковий капітал має специфічну форму руху: він весь час перебуває у грошовій формі Г - Г′.

4)позичковий капітал – найбільш фетишистська форма капіталу: його рух маскує джерело позичкового відсотка – додаткову вартість, створену у виробництві. З формули руху позичкового капіталу складається враження самозростання грошей.

Отже, позичковий капітал є самостійним видом капіталу, що функціонує поруч з промисловим і торговим.

Формою руху позичкового капіталу є кредит.

Кредит – система економічних відносин, що опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредиторами позичальникам у тимчасове володіння, розпорядження, використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою сплати їх ціни.

Залежно від об’єкта виокремлюють:

- грошовий;

- товарний кредит.

Мета кредиту – отримання доходу. У розвиненій ринковій економіці кредит виконує різні взаємопов’язані функції через які реалізується його загальна роль у суспільному відтворенні:

- перерозподільча;

- економія витрат обігу;

- концентрація і централізація капіталу;

- регулююча;

- прискорення НГП та інновацій.

Через них кредит виступає як особливий чинник, що сприяє капіталотворенню, тобто перетворенню грошей на капітал як самозростаючу вартість.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
4. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
5. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
6. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
7. Альтернативні теорії капіталу
8. Аналіз вартості капіталу
9. Аналіз використання капіталу.
10. Аналіз достатності банківського капіталу
11. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
12. Аналіз якості обігового капіталу

Переглядів: 1700