• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема № 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток

Є дві причини заощадження.

1. захист доходів, прагнення забезпечити себе на «чорний день»

2. витрати доходів на цінні папери, щоб одержати дохід у майбутньому.

Ринкова рівновага буває (за неокласичною теорією) за двох умов:

1. коли заощадження населення дорівнюються інвестиціям фірм;

2. коли сукупні витрати дорівнюють вартості виробленого продукту.

Інакше виникне дефіцит або перевиробництво товарів на ринку.

Вивчення сукупного попиту, який формують витрати домогосподарств орієнтують бізнесменів у тому, які товари випускати. Існує окрема наука про попит – маркетинг.

Сукупний попит вивчає і держава, щоб ефективно регулювати економіку. Різними економічними інструментами вона впливає на сукупний попит, вирішуючи проблеми економічного зростання, безробіття, інфляції.

Основні терміни: домогосподарство, прожитковий мінімум, споживання

домогосподарств, ефект доходу, ефект заміни, заощадження.

План:

1. Підприємство як основний суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
2. Капітал підприємства, його кругооборот та оборот. Основний та оборотний капітал. Зношення основного капіталу. Амортизація.
3. Прибуток на капітал, його види, економічна роль.
4. Валовий дохід. Підприємницький дохід.

1. Підприємство як основний суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.

Власність як фактор економічного розвитку реалізується через певний механізм господарювання.

Господарювання – це система відносин з приводу організації виробництва для досягнення певних цілей.

Господарювання завжди суб'єктизоване, тобто будь-який об'єкт має свого власника, господаря, інакше він нічий.

Господарюючий суб'єкт – це носій господарської діяльності, спрямованої на виробництво і реалізацію продукції в своїх економічних інтересах.

На мікрорівні головним господарюючим суб'єктом є підприємство або фірма.

Підприємство – це відособлена економічна структура, що виробляє та реалізує певні товари або послуги, виконує роботи з метою одержання прибутку.

Підприємство - це основна ланка економічної системи тому що:

- воно виробляє та реалізує продукцію, послуги;

- поєднує фактори виробництва;

- забезпечує економічне співробітництво людей та реалізує їх економічні інтереси.

Причини виникнення фірми розкрив американський економіст Р. Коуз у статті «Природа фірми» (1973р.)

Суть відкриття Р. Коуза полягає в тому, що фірма як економічний інститут виникає у відповідь на дорожнечу ринкової координації.

Витрати, зумовлені налагодженням відносин та угод Р.Коуз назвав трансакційними (від латинського трансакція – угода):

- на збір та обробку інформації;

- на переговори та прийняття рішень;

- на контроль та юридичний захист контракту.

Якби кожен товаровиробник робив це самостійно, то багато з них збанкрутіли б. Фірма замінює стихію ринкового механізму системою адміністративного контролю.

Таким чином ринок – це океан стихійної координації, а фірми – це острівці свідомого регулювання.

Основні риси підприємств:

а) економічна відособленість:

- майнова;

- закінчений виробничий цикл;

- свої економічні інтереси.

б) технологічна відособленість, тобто завершений технологічний цикл;

в) юридичне оформлення власності (свій статус, баланс, розрахунковий рахунок);

г) участь в суспільному розподілі праці (залежність від інших фірм).

Цільова функція фірми – об’єднання ресурсів для випуску необхідних споживачам товарів та послуг з метою максимального задоволення добробуту власника.

Основні форми ділових підприємств – фірм – це організаційно - правові форми підприємницької діяльності:

- індивідуальне (одноосібне) підприємство;

- товариство (партнерство);

- корпорація (акціонерне товариство).

Приватнопідприємницька фірма – це найстаріша форма організації бізнесу. Фірма належить одній особі, що несе необмежену персональну відповідальність за неї. Її ціль - максимізація прибутку власника.

Переваги:

- простота організації;

- свобода дій (їх не треба узгоджувати);

- безпосередня зацікавленість в ефективності праці, використанні доходу;

- оперативність;

- низькі організаційні витрати.

Недоліки:

- обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів;

- відсутність внутрішньої спеціалізації;

- труднощі при передачі прав власника;

- необмежена відповідальність власника за всіма зобов'язаннями.

Товариство (партнерство) – це фірма де більше одного власника спільно здійснюють підприємницьку діяльність.

Його риси:

- багато власників;

- спільний контроль діяльності підприємства;

- розподіл прибутку та збитків між партнерами.

Види господарчих товариств:

- повне;

- товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

- змішане (командитне);

- товариство з додатковою відповідальністю.

Переваги:

- більші фінансові можливості;

- більші можливості для розвитку;

- спеціалізація в управлінні.

Недоліки:

- обмеженість ресурсів;

- загострення суперечностей між інтересами учасників;

- розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії та прийняття управлінських рішень.

Корпорація (акціонерне товариство) – це підприємство з обмеженою відповідальністю, капітал якого розділений на частки у вигляді акцій.

Переваги:

- кращі умови залучення фінансових ресурсів;

- порівняно більша стійкість;

- менший ризик банкрутства;

- ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування;

Недоліки:

- їх організація та ліквідація вимагає значних витрат;

- розбіжності в інтересах учасників затрудняють ефективне управління;

- складна структура управління породжує його бюрократизацію.

В сучасній ринковій економіці активізується роль об’єднань підприємств. Це:

- картелі;

- синдикати;

- трести;

- концерни;

- конгломерати;

- диверсифікати;

- фінансово-промислові групи (ФПГ)

Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів:

· індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;

· сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім’ї;

· приватне, засноване на власності окремого громадянина правом наймання робочої сили;

· колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

· державне, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;

· комунальне (муніципальне), засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

· спільне, засноване на об’єднанні підприємств різних форм власності;

· орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам.

За розмірами підприємства бувають:

- малі;

- середні;

- великі.

За видами діяльності виділяють:

- виробничі;

- фінансові;

- посередницькі;

- страхові підприємства.

Будь яке підприємство можна розглядати з двох боків:

1) організаційно-технічного як певну єдність технічного комплексу (машин) і сукупного робітника;

2) соціально-економічного як суб’єкт економічних відносин, як сукупність відносин, характер яких визначається формою власності на засоби виробництва.

Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи: розпоряджаються майном, одержують кредит, укладають господарські договори з іншими підприємствами.

Підприємство виконує такі функції:

1) організаційну – забезпечення виробництва та реалізації товарів і послуг;

2) відтворювальну – інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення підрозділів;

3) соціальну – задоволення потреб споживачів, надання засобів існування для найманих працівників.

2. Капітал підприємства, його кругооборот та оборот. Основний та оборотний капітал. Зношення основного капіталу. Амортизація.

Засоби виробництва і кошти, що має підприємство, створюють капітал підприємства. Він постійно рухається, створюючи кругооборот і оборот.

Кругооборот капіталу - це рух, за якого він проходить три стадії, набуває на кожній відповідної форми і повертається до початкової форми.

І стадія: обіг. ІІ стадія: виробництво. ІІІ стадія: обіг.

Капітал, виступає в грошовій Капітал – у виробничій формі. Капітал - у товарній формі.

формі. Зміст стадії: виробництво Зміст стадії: реалізація

Зміст стадії: підготовка товару і створення додаткової товару і втіленої в

до виробництва, до створення вартості. ньому додаткової вартості. .

додаткової вартості

( трикрапка означає перехід капіталу з однієї сфери в іншу).

Кругооборот капіталу як безперервний процес називається оборотом капіталу.

За характером участі в обороті та способом перенесення своєї вартості на новостворений товар, продуктивний капітал ділиться на основний і оборотний.

Основний капітал - частина промислового капіталу, яка тривалий час функціонує у виробництві, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію, в міру зношування.

Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що повністю споживається за один кругооборот, переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

Змінний капітал відноситься до оборотного, тому що за один кругооборот працівник створює і нову споживчу вартість і додаткову вартість.

Час обороту капіталу ділиться на дві частини:

1. Час виробництва:

- робочий період,

- час перерв у роботі;

- час перебування засобів виробництва в матеріальних запасах,

2. Час обігу:

- час придбання та доставки засобів виробництва,

- час реалізації виробленої продукції та перебування її в товарних запасах.

Основний чинник скорочення часу обороту капіталу - НТП.

Якщо рік як одиницю виміру часу визначити як О, час обороту даного капіталу - о, число оборотів - n, то можна записати:

Прискорення кругообігу й обороту капіталу збільшує річну масу та норму додаткової вартості і прибутку.

Основний капітал зношується фізично (тобто втрачає свою вартість внаслідок експлуатації та під впливом атмосферних явищ) і морально (втрата вартості внаслідок появи нових продуктивніших машин), тобто в результаті НТП.

Амортизація основного капіталу – це заміщення у грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукцію або послуги, що виробляються

3. Прибуток та капітал, його види, економічна роль.

Як перетворена форма додаткової вартості, прибуток є результатом функціонування всього авансованого капіталу, факторів виробництва.

Прибуток – економічна категорія, яка відображає кінцеві результати гос­подарської діяльності, одна з головних форм вартості додаткового продукту, різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу.

На рівні господарської практики прибуток набуває певних конкретних форм, постаючи як бухгалтерський (валовий), економічний (чистий), загальний, середній, граничний, нормальний, підприємницький, монопольний, балансовий, внутрішній, чистий (залишковий), розрахунковий, а також як прибуток, що підлягає оподаткуванню, та ін.

Бухгалтерський (валовий) прибуток.Це прибуток фірми, що виникає як різниця між виручкою, доходом від реалізації продукції (ціною) та бухгалтерськими (зовнішніми, прямими) витратами.

Економічний (чистий) прибуток.Прибуток фірми, що утворюється як різниця: між загальними доходами і економічними (альтернативними) витратами, які охоплюють прямі (зовнішні) і внутрішні витрати. Цей вид прибутку є результатом вміння ринкового
суб'єкта найоптимальніше використати задіяні фактори виробництва. Як правило, він завжди менший від бухгалтерського прибутку на величину втрачених можливостей від ефективного використання ресурсів. Економічний прибуток розглядають як винагороду за ризик. Норма прибутку, розрахована за економічними витратами, найточніше свідчить про ефективність виробництва.

Загальний прибуток.Різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і матеріальними витратами, амортизацією і заробітною платою.

Середній прибуток.Прибуток, який отримують суб'єкти економічної діяльності на рівновеликі капітали незалежно від сфери його застосування. Виникає в результаті існуючої в галузях економіки конкуренції. Достатній для нормального функціонування.

Граничний прибуток.Різниця між граничним доходом і граничними витратами. Є позитивним показником тільки до певного виробництва продукції.

Нормальний прибуток.Рівень прибутку фірми, який можна отримати на авансований капітал внаслідок його традиційного використання – як позики, оренди тощо. Нормальний прибуток дає змогу ринковим суб'єктам продовжувати свою економічну діяльність, тобто нормально функціонувати і розвиватися.

Підприємницький прибуток.Винагорода за організацію іризик підприємницької діяльності. Не маєкількісної оцінки за неокласичною теорією і не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. Підприємницький прибуток за марксистською теорією – частина прибутку, яка залишається у власності функціонуючогокапіталіста-підприємця після сплати відсотка за взя­тий у позику капітал.

Монопольний прибуток.Надлишковий над нормальним при­буток фірми, який утворюється в результаті монопольного її ста­новища на ринку. Класична економічна теорія вважає, що вини­кає він на ринку, проте створюється у сфері виробництва найма­ними працівниками.

Балансовий прибуток.Загальний, сумарний прибуток фірми, отриманий за певний час від усіх видів виробничої і невиробничої діяльності. Він залишається у власників капіталу після відрахування витрат, пов'язаних з оплатою праці і податків, зафіксований у бухгалтерському балансі.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях.

Функції прибутку:

- облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;

- розподільча – характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм та суспільства в цілому;

- стимулююча – визначає прибуток як потужний генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляєть­ся в тому, що він:

- є рушійною силою функціонування та розвитку еко­номіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

- сприяє найефективнішому розподілу та використан­ню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

- є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення со­ціальних потреб суспільства.

Отже, промисловий прибуток, у всіх його особливих видах є конкретною економічною формою, через яку здійснюється присвоєння власниками промислового капіталу певних часток додаткової вартості. Тому він, як і дивіденд, торговий прибуток, позичковий відсоток та земельна рента, є об’єктом відносин відчуження (власності) між найманими працівниками та власниками промислового капіталу.

4. Валовий дохід. Підприємницький дохід.

У економічному аналізі категорія доходу використовується виключно щодо потоку надходжень за певний час від факторів виробництва (природних ресурсів, праці, капіталу у формі відповідно ренти, заробітної плати, відсотка, прибутку).

Читайте також:

1. V. Підриємницький дохід і прибуток
2. Автопідприємство пасажирських автомобілів
3. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
4. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
5. Бухгалтерський і податковий прибуток
6. Бюджетування в управлінні підприємством
7. Валовий внутрішній продукт
8. Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резиден­тами країни за рік.
9. Валовий дохід його формування та розподіл.
10. Валовий національний дохід і чистий національний дохід
11. Взаємодія важелів. Оцінка сукупного ризику, зв'язаного з підприємством.
12. Види витрат і прибуток

Переглядів: 767