• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Доходи домогосподарств, їх джерела та розподіл .

План.

Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин.

1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин: сутність, функції,

двоїста роль в економіці.

2. Доходи домогосподарств, їх джерела та розподіл .

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств.

1. Основними суб’єктами ринкової економіки є:

- домогосподарство;

- підприємства;

- держава.

Первинним (базовим),одним з найактивніших суб’єктів економічних відносин суспільства є домашнє господарство, бо саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва. Домогосподарство – це основна одиниця соціального і біологічного відтворення. Термін «домогосподарство» об’єднує всіх споживачів: найманих працівників підприємств, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному виробництві; прислугу, вихованців дитбудинків та інтернатів, військовослужбовців, інвалідів в будинках інвалідів, ув’язнених і ін.

За матеріалами ООН:

Домогосподарство – це «особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя», тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Поняття «домогосподарство» не слід ототожнювати із поняттям «сім’я», бо сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Термін «домогосподарства» більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів господарства, що не є родичами і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують).

Функції домогосподарств:

1) споживча – домогосподарства виступають основним споживачем товарів і послуг на ринку. Попит домогосподарств визначає обсяги та асортимент внутрішнього виробництва та імпорту, є рушійною силою функціонування та розвитку всієї економіки.

2) постачальницька – поставляють на ринок такі важливі виробничі ресурси як працю (робочу силу), капітал, землю, підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій чи натуральній формі. Ці ресурси попадають до підприємств, які поєднують їх певним чином, створюючи товари чи послуги. Останні потрапляють на ринок та купуються домогосподарствами, що забезпечує кругообіг ресурсів у державі. Скорочення доходів домогосподарства негативно впливає на попит: зменшуються обсяги виробництва, зростає безробіття. Розірвати це коло можна лише збільшенням маси трудових доходів домогосподарств.

3) виробнича та посередницька функції. Частина домогосподарств (зокрема в с/г) виробляють та поставляють на ринок певні товари і послуги. Деякі займаються торгівлею, наданням послуг (наприклад зелений туризм).

Соціальна та виховна функції. За ринкової економіки сім’я є основним осередком формування і нагромадження людського капіталу. В ній створюється фізіологічна основа даного капіталу, що розвивається, адаптуючись до існуючої соціально – економічної системи життєдіяльності. Таким чином домогосподарство – це основна одиниця біологічного і соціального відтворення пов’язана з соціальною інфраструктурою. З економічної точки зору діти є не тільки суб’єктом споживання, а й об’єктом інвестицій.

Двоїста роль домогосподарств в економіці виявляється перш за все в їх відносинах з підприємствами: тут вони виступають як постачальники і як споживачі благ.

Що стосується відносин з державою, то тут теж домогосподарства з однієї сторони виступають як платники податків, поповнюючи державний бюджет, утримуючи апарат влади, забезпечуючи державне фінансування освітніх, медичних послуг, а з іншого – одержують трансферти (виплати) з пенсійного фонду, фонду зайнятості, страхових, тощо.

Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Ці джерела різноманітні. В ринковій економіці їх можна згрупувати в два види:

1. головне джерело доходів – доходи від ресурсів або факторів виробництва , які домогосподарства поставляють суспільному виробництву (зарплата, % по вкладам, доходи від бізнесу, власності і т.п.).

2. трансфертні платежі – тобто виплати державою стипендій, субсидій, дотацій, пільг, освітні, медичні послуги населенню за рахунок держави.

Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

· оплата праці;

· надходження від особистого підсобного господарства;

· пенсії, стипендії, допомоги з безробіття субсидії, дотації та путівки до санаторно-курортних закладів для дорослих і дітей, на утримання дітей в дошкільних установах;

· дохід з інших джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість необхідних товарів та послуг, розрахована за нормами споживання. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів, мінімальної зарплати, пенсії, стипендії, інших соціальних виплат і пільг.

Розподіл доходівдає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному суспільству відповідають певні принципи розподілу доходів.

Історія знає:

- розподіл за працею;

- за капіталом;

- за власністю;

- факторами виробництва.

У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою. Їх удосконалення сприяє добробуту людей. Зарубіжна економічна наука виділяє два підходи до розподілу доходів:

- функціональний, тобто відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів (зарплата, рента, процент, прибуток).

Зарплата – за витрати робочої сили

Рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності.

Прибуток – власникам підприємств.

- особистий розподіл доходів пов’язаний із способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств. Статистика свідчить про значну нерівність розподілу особистих доходів населення.

Причини цього явища різні:

· здібності людини

· здобута освіта

· види діяльності

· власність

· становище на ринку

· психологічні чинники (удача, ризик, зв’язки).

Значну диференціацію в доходах населення України сьогодні зумовлює чинне законодавство та загальний низький рівень життя основної маси населення.

3. Споживання домогосподарств – це придбання товарів особистого користування, витрат на соціально-культурні та побутові послуги. Споживчі витрати можуть класифікуватись як витрати на товари та послуги, або як в США на:

1) витрати на товари довгострокового користування

2) витрати на товари короткострокового користування

3) витрати на послуги.

Витрати на послуги для споживання пов’язані з попитом та з такими явищами як:

- ефект доходу

- ефект заміщення

- максимізація корисності.

Ефект доходу означає вплив ціни на реальній дохід споживачів: якщо ціна зростає, а дохід незмінний, то реальні доходи домогосподарств зменшується і вони купують менше товарів і послуг.

Ефект заміни , коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються змінити його іншим, аби отримати бажане за най нижчу ціну (дорожчає масло, більше купують та споживають маргарину).

Максимізація корисності згідно з теорією граничної корисності досягається тоді, коли гранична корисність останньої гривні, витраченої на певний товар є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витраченої на будь – який інший товар, тобто коли блага будуть рівнокорисними (тобто споживач купить такий набір товарів та послуг, де не буде нічого зайвого або чогось не вистачатиме).

Цю умову снану рівноваги для споживача П.Самуельсон визначає формулою:

Таким чином середня гранична користь на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача називається граничною корисністю доходу.

Частина доходу, що не споживається і не сплачується у вигляді податку – це заощадження.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV. Розподіл нервової системи
3. V. Розподільний диктант.
4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
12. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості

Переглядів: 3400