• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема №15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.

План:

1. Еволюція економічної системи капіталізму. Сучасний капіталізм як змішана економічна система.

2. Економічна система соціалізму: теорія і практика. Механізм функціонування «державного соціалізму».

3. Перехідна економічна система. Особливості ринкової трансформації економіки України.

1. Еволюція економічної системи капіталізму. Сучасний капіталізм як змішана економічна система.

Економічна система капіталізму пройшла тривалий шлях розвитку. Першим її етапом був капіталізм вільної конкуренції, тобто економічна система, що базувалася на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації найманої праці, ринковому саморегулюванні економіки.

На рубежі XIX – XХ століття капіталізм став монополістичним. Для нього характерне панування монополій в економіці у формі синдикатів, трестів, концернів; злиття банківського і промислового капіталу, економічний та територіальний розподіл світу найбільшими державами.

Для сучасного капіталізму характерне панування акціонерної власності. Частка приватної власності в економіці помітно зменшилася. З'явилася державна власність. Але основну роль відіграє акціонерна власність, причому власниками акцій є й трудящі. Ринкове саморегулювання в сучасному капіталістичному суспільстві доповнюється державним регулюванням економіки.

Сучасний капіталізм характеризується також корінними змінами у відносинах між трудом і капіталом.

Революція у відносинах найманої праці почалася ще в 30-х роках ХХ ст.. у США в процесі впровадження «нового курсу» Т. Рузвельта.

Складовими нового курсу були:

- право робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів. Договори вводять мінімальну заплату, допомогу з безробіття, потужне пенсійне забезпечення;

- прийняття закону про соціальне страхування;

- право робітників на проведення страйків.

Колективний договір укладається на основі чинних законів. Він дає право трудовому колективу на законну основу для захисту своїх інтересів шляхом послаблення диктатури власника.

У разі укладання колективного договору спори розгортаються зазвичай навколо факторів, що визначають його умови:

- прожитковий мінімум і рівень зарплати;

- здатність підприємця виплачувати підвищену зарплату і одержувати прибуток;

- можливість підвищення продуктивності праці;

- вплив зарплати на зростання витрат виробництва;

- рівень зарплати на інших підприємствах галузі чи регіону.

Таким чином, нові трудові відносини є відносинами соціального партнерства для підприємств різних форм власності.

Сьогодні закономірним є процес соціалізації змішаної економічної системи і її перехід мирним, демократичним шляхом у нову посткапіталістичну систему (або соціалізм), постіндустріальну цивілізацію.

Вже сьогодні шведську модель змішаної економічної системи називають шведським соціалізмом: на економічній базі приватної власності і ринкової форми організації та державного регулювання у сфері розподілу і перерозподілу.

Незаперечними є кількісні та якісні зміни у соціально-економічних відносинах розвинутих країн світу, які свідчать про еволюційний розвиток капіталістичної системи і перехід її в іншу, прогресивнішу систему. На думку українських економістів (Кривенка, Бєляєва, Бебело та ін.) змішана економіка є перехідних етапом, перехідною економічною системою від переважно капіталістичної до некапіталістичної.

2. Економічна система соціалізму: теорія і практика. Механізм функціонування «державного соціалізму».

Ідея соціальної рівності, справедливого суспільства існує стільки, скільки існує людство.

Легенди про соціальну рівність з'явилися з появою класового суспільства.

Соціалізм - це не тільки ідея, але й практичний рух пов’язаний із прагненням трудящих змінити суспільство. На всіх етапах еволюції соціалістична ідея базувалася на наукових знаннях, реалістичних передбаченнях, революційному романтизмі, елементах соціальної утопії.

Фахівці виділяють такі етапи розвитку соціалістичної ідеї:

1. Утопічний соціалізм (Т. Мор, Ш. Фур'є, Р. Оуен й ін). Вони пояснювали необхідність ліквідації приватної власності, капіталістичної системи, необхідність розподілу за працею та потребами, доводили взаємозв'язок соціалізму і гуманізму. Але їх соціалізм був утопічним, тобто нездійсненним, тому що вони не бачили шляхів побудови такого суспільства.

2. Перетворення соціалізму з утопії в науку (К. Маркс і Ф. Енгельс). Вони вважали, що розвиток суспільства визначається економічними законами: капіталістичне виробництво базується на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації. Воно набуває суспільного характеру, що суперечить приватному привласненню (працюють всі, а привласнюють окремі люди). Тому необхідно ліквідувати приватну власність шляхом революції, встановити плановий характер розвитку економіки. Таким чином модель К. Маркса носила антиринковий характер.

3. Криза традиційних уявлень про соціалізм і обґрунтування його нового бачення.

Модель соціалізму, практично реалізована в СРСР й інших країнах, відрізнялася від марксистської визначальною роллю держави в економіці, тому одержала назву державного соціалізму.

В СРСР вона склалась в довоєнний період в ході індустріалізації та колективізації. Одержавлений соціалізм з одного боку був викривленням ідеї соціалізму, в центрі якої була не держава, а людина праці, а з іншого боку - державний соціалізм був непоганим прикриттям сталінського тоталітарного режиму.

Таким чином, сучасна економічна наука оцінює модель державного соціалізму як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства.

Ознаки економічної моделі державного соціалізму:

- монополія державної власності,

- надмірна централізація суспільного виробництва,

- відносини адміністративної залежності, що гальмують розвиток ринку,

- бюрократизм в керівництві, відсутність самоврядування,

- жорстка залежність економіки від ідеології і політики,

- замкнутість національної економіки, слабка інтеграція у світовий ринок, традиційна опора на власні сили.

Таким чином, державний соціалізм – це суспільний лад, що склався після перемоги соціалістичної революції в результаті деформацій в економіці та політиці, соціальній і духовній сферах суспільства. Він являє собою систему застиглих адміністративних методів управління економікою з відповідними нормами права, політичними інститутами, ідеологічними установками.

Витратна господарська система державного соціалізму пристосована до екстенсивного розвитку, дозволяє мобілізувати в руках держави величезні ресурси й направити їх на вирішення вузького кола надзвичайно важливих проблем. Тому державний соціалізм, як модель економічної системи, ефективний в особливих умовах (наприклад у період війни), але він не в змозі забезпечити ефективний розвиток за нормальних умов. Ця система змогла довго проіснувати в СРСР за рахунок паразитування на запасах корисних копалин і традиційного аскетизму нашого народу.

3. Перехідна економічна система. Особливості ринкової трансформації економіки України.

На рубежі 80^х – 90^х років ХХ століття майже всі країни відмовилися від моделі державного соціалізму і почали перехід від командної до змішаної економіки.

Час від початку реформування соціалістичної економіки до затвердження ринкової називається перехідним періодом, а економіка цього періоду - перехідною. Перехідна економіка характеризує перехідний стан суспільства, а зміни в ній - це зміни розвитку.

Специфічні риси перехідної економіки:

1. Наявність у ній перехідних економічних форм (наприклад, оренда з викупом майна, як перехід від державної до приватної власності).

2. Перехідна епоха історична, тобто обмежена в часі.

3. Перехідна економіка нестабільна нестійка, тому що йде пошук нових економічних форм.

4. Альтернативний характер розвитку перехідної економіки в різних країнах.

5. Інерційність економічного розвитку призводить до збереження протягом певного часу старих економічних форм (наприклад, колгоспи в економіці України в перехідний період зберігалися майже 10 років).

Економічні реформи можливі еволюційними шляхом або шляхом шокової терапії чи жорстокого державного регулювання.

Основні закономірності перехідного періоду:

1. Держава втрачає функції одноособового розпорядника ресурсів і монополію прийняття економічних рішень, бо з'являється недержавна власність.

2. Наявність бюджетної кризи, зумовленої зміною ролі держави в економіці.

3. Трансформаційний спад, зумовлений глибокою економічною кризою, рухом суспільства назад. Це відбувається тому, що попередні, директивні методи регулювання економіки ліквідовані, а нові, ринкові, ще слабкі, або не створені; юридичні закони створюються не комплексно, половинчаті, що зменшує ефективність економіки.

Протиріччя перехідної економіки:

- між державним управлінням економікою і ринковою системою відносин;

- між підприємницьким прагненням до збагачення та необхідністю соціально-орієнтованого розвитку;

- між відкритістю економіки і необхідністю забезпечити захист вітчизняного виробника, небезпекою перетворення України в аграрно-сировинний придаток розвинених країн;

- між ринковими перетвореннями і соціалістичною ідеологією значної частини населення.

Сьогодні Україна визнана світом державою з ринковою економікою. Це означає закінчення перехідного періоду та перетворення перехідної економічної системи в змішану систему ринкового типу.

Змішана соціально-орієнтована ринкова економіка України має мати такі риси:

- різноманіття типів та форм власності і видів діяльності;

- поєднання ринкових і державних механізмів регулювання;

- сучасну технічну і технологічну базу національного господарства постіндустріального типу;

- бути соціально орієнтованою економікою, що забезпечує соціальну стійкість громадян і їхню соціальну відповідальність за результати виробництва;

- бути суверенною економікою.

Економічний суверенітет України забезпечується власністю українського народу на своє національне багатство, на основі якого держава самостійно здійснює регулювання економіки та зовнішньоекономічну діяльність.

Матеріально-речовинною основою економічного суверенітету є незалежність країни у створенні свого технологічного способу виробництва (80% виробництв України не мало закінченого технологічного циклу та залежало від поставок комплектуючих складових з інших країн).

Основне завдання забезпечення економічного суверенітету полягає в створенні конкурентноздатної продукції.

Конкурентноздатність – це стійке становище країни чи товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринку, обумовлене економічними, соціальними та політичним чинниками. В умовах відкритої економіки вона може бути визначена як конкурентноздатність країни на власному та світовому ринках.

Відкрита економіка характеризується участю країни в світовому товарообігу, ступенем інтеграції у світове господарство. Відкритість економіки визначається питомою вагою країни у світовому виробництві.

Результатом якісних перетворень, що відбулись в Україні в перехідний період привели до:

- розвитку багатоукладної економіки на базі роздержавлення та приватизації власності;

- подолання гіперінфляції та забезпечення стійкості гривні;

- формування ринкової інфраструктури;

- розвитку приватного та колективного секторів економіки;

- роздержавлення землі;

- закріплення ринкового механізму ціноутворення;

- забезпечення товарної насиченості ринку;

- розвитку ринкової економіки.

Роздержавлення та приватизація ліквідували монополію державної форми власності і створили умови для утворення змішаної соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Для забезпечення подальшого успішного розвитку нашої держави економічні реформи мають продовжуватись, поглиблюватись з метою забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту людей.

Основні поняття:

Монополістичний капіталізм, сучасний капіталізм, утопічний соціалізм, модель соціалізму К. Маркса, державний соціалізм, перехідна економічна система, перехідна економіка, конкурентноздатність, відкрита економіка, економічний суверенітет

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. V. Економічні цикли.
8. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
9. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
10. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 1201