• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміни клімату

Ліси

Протягом 90-х років було знищено 90 млн. га лісу. Найвищі темпи знелісення в Афри-ці (винищено 7 % лісів). Процес становить серйозну загрозу біорізноманітності. Близько 9 % видів дерев у світі загрожує зникнення. Триває швидке перетворення лісових масивів на те-риторії сільськогосподарського, іншого призначення. Водночас у деяких країнах лісові площі збільшуються завдяки природному приростові лісів на вивільнених із сільськогосподарського використання землях і насадженню лісових плантацій. Але майже 60 % лісів серйозно потер-пає від забруднення, підкиснення, посухи і пожеж.

Є докази, що глобальне потепління - наслідок людської діяльності. Незважаючи на необхідність скорочення використання викопного палива і зменшення викидів «парникових» газів, цього не відбувається. В 90-х рр. споживання енергії в світі збільшилося на 10 %. У роз-винених країнах це споживання на душу населення залишається найвищим, хоча вжиті захо-ди з енергозбереження, впровадження чистіших технологій, обмеження. У 1999 р. у розвине-них країнах річне споживання енергії на душу населення в середньому було еквівалентне

6,4 т нафти. Це в 10 разів перевищує показники країн, що розвиваються. Стихійні лиха – по-сухи, повені, зсуви, землетруси, виверження вулканів тощо – спричиняють великі людські втрати, завдають економічних збитків і становлять серйозну перешкоду розвиткові суспільст-ва, яке незахищене від них.

2 Рішення проблем гармонізації відносин суспільства і природи, охорони довкілля, розумного використання ресурсів планети, збереження екологічної рівноваги можливе лише на базі між-народного співробітництва, формами якого є організація наукових, практичних зустрічей, створення міжнародних організацій, що координують зусилля з охорони природи, укладання офіційних договорів, угод, діяльність міжнародних громадських партій й організацій („зеле-них” і „екологістів”).

Історія міжнародної співпраці почалася сто років тому. У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897 році Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані.

Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в

1902 році в Парижі про охорону птахів, корисних для сільського господарства. На жаль, вона давала дозвіл на знищення деяких видів „шкідливих” птахів. В 1950 році в Парижі була підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. У межах міжнародного співробіт-ництва з охорони довкілля вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. До них належать спільні інженерні і технічні розробки з питань охорони атмосфери від промис-лових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження ди-кої флори і фауни, створення заповідників, дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних і генетичних наслідків за-бруднення оточуючого середовища тощо.

Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані урядові і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), яка координує види діяльності в галузі захисту довкілля, розробляє програми подальших спільних дій, ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (ООН з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), ЄЕК (Європейська еконо-мічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів).

З громадських організацій велику роботу щодо охорони природи проводить Green-peace - Зелений світ, з якою співпрацюють представники громадськості України. Організація утворена в 1971 році в Північній Америці, діє в 30 країнах світу. В Україні почала працювати з 1990 року.

Важливими міжнародними природоохоронними документами є Всесвітня хартія при-роди, яка проголосила і взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного і ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декла-рація про оточуюче людину природне середовище; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність; Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе зна-чення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД – „Порядок денний на ХХ століття” – всесвітній план дій із метою сталого розвитку, під яким слід розуміти модель соціально-еко-номічного поступу суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з враху-ванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому, невиснаженому середовищі.

Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах, реалізації екологічних програм, проектів. Міжнародне співробіт-ництво в галузі охорони природи займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному кур-сі України. Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохо-ронних угод і разом із іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

3 Найбільш суттєві правила поведінки людини щодо природи закріплюються державою в за-конодавстві і стають загальнообов’язковими для виконання і дотримання нормами права.

Закон „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року проголошує і передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить впорядкова-ність в систему управління в галузі природокористування, закріплює право громадян України на безпечне для життя довкілля. Право реалізується шляхом участі громадян у обговоренні проектів законодавчих актів, інших рішень в галузі охорони довкілля; участі в розробці, здійсненні заходів щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів; об’єднання в громадські природоохоронні організації; отримання повної і достовірної інфор-мації про стан навколишнього природного середовища. За законом громадяни мають право звертатися до суду з позовом на підприємства, установи і організації щодо відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю. майну внаслідок негативного впливу на довкілля. Закон зобо-в’язує державні органи надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохорон-ної діяльності і враховувати їхні пропозиції щодо цього. Згідно з цим Законом громадяни ма-ють право на:

- безпечне для життя і здоров’я довкілля;

- участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення і реконструкції об’єктів, які можуть негативно вплинути на стан природи;

- участь в проведенні громадської екологічної експертизи;

- одержання повної і достовірної інформації про стан природи та його вплив на здоро-в’я населення;

- на подання до суду позовів на державні підприємства, установи, організації і грома-дян про відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю і майну внаслідок негативного впливу на природу.

ГромадяниУкраїни зобов’язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екобезпеки, еконормативів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

- вносити плату за спеціальне природокористування;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє середовище.

Закон надає широкі повноваження громадським об’єднанням. В ньому дається понят-тя зон надзвичайних екологічних ситуацій. Встановлена дисциплінарна, адміністративна, ци-вільна, кримінальна відповідальність за екоправопорушення. Законодавчо закріплена обов’яз-ковість екологічної експертизи. Її позитивний висновок є підставою для відкриття фінансу-вання за всіма проектами і програмами, реалізація яких без такого висновку забороняється.

Крім Закону „Про охорону навколишнього природного середовища” України є ще:

1) Земельний кодекс, який регулює охорону і раціональне використання земель;

2) Водний кодекс забезпечує правову охорону вод від забруднення, засмічення і висна-ження і регулює порядок їхнього використання;

3) Лісовий кодекс регулює відносини з охорони і відтворення лісів, посилення їх корис-них властивостей і підвищення продуктивності, раціонального використання лісів із метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсів;

4) Кодекс про надра регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства в мінеральній сировині, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього середо-вища при користуванні надрами;

5) Закон про охорону атмосферного повітря спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екобез- пеки людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє середовище;

6) Закон „Про природно-заповідний фонд України” визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення природних комп-лексів й об’єктів.

4 Міністерство навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Мініст-рів України. Воно:

- реалізує державну політику в галузі охорони довкілля, раціонального використання і від-творення природних ресурсів, захисту населення і природного середовища, від негативного впливу господарської діяльності;

- проводить державну екологічну, науково-технічну та економічну політику, спрямовану на збереження і відтворення безпечного для існування довкілля, забезпечення безпеки функціо-нування і розвитку ядерного комплексу з мирною метою, захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднень, досягнення стійкого соціально-економічного розвитку і гармонійного взаємодії суспільства і природи;

- здійснює нормативно-правове регулювання щодо використання природних ресурсів, органі-зовує і проводить державну екологічну експертизу, обгрунтовує доцільність розроблення державних і регіональних екопрограм.

Головними завданнями є захист екоінтересів України на міжнародній арені, держконт-роль за додержанням вимог законодавства України з питань охорони довкілля, ядерної і раді-аційної безпеки.

До складу Мінекобезпеки України входить ряд структурних підрозділів:

- адміністрація ядерного регулювання; - управління відходів і вторинних ресурсів;

- управління науки; - управління техногенно-екологічної безпеки;

- відділ зі спеціальної роботи; - управління економіки;

- управління регіональної політики і територіального розвитку; - юридичне управління;

- управління державної екологічної експертизи; - управління міжнародних відносин;

- управління моніторингу; - управління нормативно-технічної політики та енергозбереження;

- управління атмосферного повітря; - управління водних ресурсів і надр;

- управління біологічних і земельних ресурсів тощо.

5 Еколого-правова відповідальність – юридична відповідальність за екопорушення, тоб-то виконання певних затверджених законом про охорону природи обов’язків. Може бути кількох видів: активна і пасивна, адміністративна, кримінальна, майнова.

Активна відповідальність – виконання вимог щодо охорони природи шляхом запро-вадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будівницт-во очисних споруд, що зменшують забруднення довкілля і захищають здоров’я людей. Пе-редбачає здійснення позитивних дій з боку відповідальних осіб, окремих громадян у галузі раціонального природокористування, екобезпеки. Може бути організаційним, організаційно-майновим чи майновим, пов’язаним із відшкодуванням збитків за відведені під будівництво землі, виконання рекультиваційних заходів під час геологорозвідувальних, пошукових чи гірничо-експлуатаційних робіт, відшкодування втрат, пов’язаних із гідротехнічним будів-ництвом, спорудженням військових об’єктів.

Позитивна еколого-правова відповідальність застосовується державою не лише для відшкодування збитків від антропогенного впливу (ліквідація наслідків аварій, компенсація населенню, евакуаційні роботи), але й для усунення наслідків стихійних катастроф (допомога після землетрусів, шкода від снігових лавин, селей, вивержень вулканів, повенів, ураганів, пожеж).

Введені штрафи за забруднення довкілля для всіх об’єднань, промислових та автотран-спортних підприємств, організацій, індивідуумів і приватних підприємств міст. Розмір плате-жів залежить від збитків, заподіяних природі і народному господарству. Та ефективність покарання за екопорушення штрафами в нас у зв’язку з інфляцією нині дуже низька. Мізерні штрафи ніякою мірою не можуть компенсувати екологічні збитки.

Пасивна форма юридичної відповідальності – утримання організацій від виконання певних дій, які можуть призвести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я.

Майнова відповідальність передбачає покладання обов’язків на підприємства, організа-ції, установи і громадян відшкодувати збитки, заподіяні природі чи екологічним правам лю-дини, а також внаслідок протиправної поведінки. Застосовується самостійно або спільно з іншими видами юридичної відповідальності (адміністративною, кримінальною). Ці відшко-дування закріплені в відповідних законодавствах (земельному, водному, лісовому, фауністич-ному, радіаційної безпеки).

Чинним законодавством України передбачено ряд правових норм, що визначають кри-мінальні покарання за бездіяльність у галузі охорони природи, приховування або навмисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний стан, зокрема радіаційну ситу-ацію, про забруднення земель, природних вод, атмосфери, продуктів харчування. Суворі по-карання встановлено за дії, які спричинили загибель людей, інші тяжкі наслідки (позбавлен-ня волі до 10 років), за розкрадання радіоактивних матеріалів (від 3 до 10 років з конфіскаці-єю майна чи без неї). Затверджено нові розміри штрафів за вирубування лісу, спричинення пожеж, захоплення чи самовільний продаж-купівлю земельної ділянки, незаконні полювання, рибну ловлю, забруднення водойм, пошкодження пам’яток природи та ін.

Читайте також:

1. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
4. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
5. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
6. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів
10. Атмосферний тиск повітря, та його зміни з висотою та горизонтально
11. Біохімічні зміни в організмі при розтренуванні і перетренуванні
12. Будь – які зміни популяції є результатом порушення рівноваги між її біотичним потенціалом та опором довкілля.

Переглядів: 789