• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА №9. Оцінювання фінансового стану підприємств.

План

1. Поняття, склад та структура основних засобів підприємства.
2. Амортизація основного капіталу підприємства
3. Відтворення основних засобів
4. Капітальні інвестиції

1. Поняття, склад та структура основних засобів підприємства.

Капітал становить матеріальну основу для початку і продовження підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Його розмір використовується як основа при визначенні фінансово-економічного становища підприємницьких структур, автономності бізнесу.

Засоби виробництва (засоби праці та предмети праці) у вартісному вираженні становлять виробничий капітал (виробничі засоби) підприємства. Залежно від характеру обігу, перенесення своєї вартості на створювану продукцію капітал, що перебуває у виробничій формі, поділяють на основний і обіговий.

Основний капітал − це засоби праці, які цілком і багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натурально-речову форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами в міру їх зношування. До основного капіталу зараховують ту частину продуктивного капіталу, яка авансована для придбання (купівлі) виробничих приміщень, споруд, машин, устаткування, комп'ютерів, інструментів. Перенесення частини вартості основного капіталу здійснюється шляхом амортизації і утворення амортизаційного фонду.

Елементи основного капіталу у процесі виробництва виконують різні функції і поділяються на активні і пасивні. Активні елементи основного капіталу − це ті, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, тобто впливають на предмет праці. До них належать машини, устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади, комп'ютери тощо. Пасивні елементи − обслуговують процес виробництва, тобто створюють умови для його здійснення (приміром, будівлі, споруди). Продуктивність основного капіталу підприємства тим вища, чи більша частка активної частини.

Джерелом простого відтворення основного капіталу є амортизаційні відрахування.

Обіговий капітал - це частина продуктивного капіталу, яка цілком споживається у кожному циклі виробництва, при цьому свою вартість повністю переносить на виготовлений продукт за один кругообіг і яка повністю повертається до підприємця у грошовій формі після його реалізації. До обігового капіталу зараховують предмети праці, які використовуються у виробництві − матеріали, сировину, паливо, енергію, напівфабрикати та інше. їхня вартість повністю входить у створювану продукцію. До обігового капіталу належить і та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили.

Капітал як матеріальна основа господарської діяльності підприємства є абстрактною сумою грошових коштів, що надані їх власником або кредитором суб'єкту господарювання з метою інвестування. Тому за джерелами виникнення розрізняють капітал підприємства двох типів:

1) власний капітал;

2) позиковий капітал (кредити, позики).

Власний капітал − це грошовий капітал, який надається на невизначений термін підприємству в обмін на право співвласника його майна і доходу (прибутку), що виникає внаслідок підприємницької діяльності. Його економічна сутність і зміст полягають у забезпеченні будь-якого підприємства засобами праці та предметами праці (основним і обіговим капіталом), необхідними для початку і продовження господарської діяльності.

Рис. 8.1. Класифікація основного капіталу

Основу власного капіталу складає статутний і пайовий капітал, у нього також входять додатково вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і цільове фінансування. Статутний і пайовий капітал складають внески засновників підприємства.

Позиковий капітал − фінансові ресурси, які надаються підприємству у користування на точно фіксований час і під установлену в договорі позики плату. Він складається з довгострокових і короткострокових банківських та інших кредитів, позики, інвестицій; лізингу та ін.

2. Амортизація основного капіталу підприємства

Щоб забезпечити своєчасне й повне оновлення основного капіталу, запроваджуються норми амортизації, що враховують фізичне і моральне зношування.

Амортизація − це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зношування її на вартість виробленого продукту і використання цієї вартості для подальшого відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим вираженням фізичного і морального зношення.

Перенесена вартість являє собою частину собівартості продукції, яка після реалізації надходить підприємству у вигляді частини виторгу, що зараховується на спеціальний грошовий фонд (амортизаційний фонд).

Амортизаційний фонд − це фонд грошових ресурсів, що утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повного відновлення (реновації) основного капіталу. За натуральною формою відшкодування зношування основного капіталу здійснюють у процесі нового капітального будівництва та капітального ремонту.

Амортизація відшкодовує зношування основного капіталу лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються засоби праці, зруйновані під час стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також засоби праці, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділків.

Необоротні активи − матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік.

До необоротних активів включаються:

- основні засоби;

- інші необоротні матеріальні активи;

- нематеріальні активи.

Амортизація необоротних активів включає в себе: амортизацію основних засобів, амортизація інших необоротних матеріальних активів, амортизація нематеріальних активів. Амортизація нараховується за різними методами, передбаченими П(С)БО 7 «Основні засоби» рис. 9.2.

Для нематеріальних активів підприємство обирає самостійно метод нарахування амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно П(С)БО 7 амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним та виробничим методами.

Рис. 8.2. Методи нарахування амортизації

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Згідно Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого, які також застосовується в обліку.

Норма амортизації складається з двох частин: норми на реновацию (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт. Ці частини взаємопов'язані і взаємозалежні. Так, чим коротший строк служби засобів праці, тим за інших рівних умов менша потреба у ремонті, а отже, і нижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт.

(1)

де А − річна норма амортизації, визначена у відсотках;

Ф_осн, − балансова вартість засобів праці;

Ф_л.в. − ліквідаційна вартість засобів праці;

Т − тривалість (кількість років) функціонування основного капіталу (амортизаційний період з урахуванням морального зношування).

Норма амортизації впливає на собівартість продукції, а відповідно й на величину чистого доходу.

В Україні згідно з чинним законодавством норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основного капіталу на початок звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на рік):

група 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та ін.), вартість капітального поліпшення землі) − 8 %;

група 2 (автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них) − 40 %;

група 3 (будь-які інші основні фонди, які не включені до груп 1,2,4) − 24 %;

група 4 (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів) − 60 %. При цьому слід мати на увазі, що до групи 4 зараховують відповідні засоби праці, придбані (виготовлені) підприємством після 1 січня 2003 р.

Згідно з стандартами систем національних рахунків, об'єкт основного капіталу амортизується фактично до досягнення ним ліквідаційної вартості, яку підприємство встановлює самостійно.

Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добутку фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний очікуваний обсяг продукції із використанням об'єкта основних засобів.

(2)

де А_і − сума амортизації об'єкта основного капіталу;

Ф_осн. − балансова вартість об'єкта;

Л_т. − ліквідаційна вартість на останній рік експлуатації об'єкта;

П_і −- відпрацювання об'єкта в і-му році;

− загальний відробіток об'єкта за весь період його експлуатації;

Т − загальна кількість років експлуатації об'єкта.

Метод прямолінійного списання вартості об'єкта, що амортизується. Списання відбувається однаковими частинами протягом усього періоду експлуатації об'єкта.

(3)

Поряд зі звичайними методами амортизації основних фондів підприємствами у міжнародній практиці використовуються і методи прискореної амортизації.

(4)

(5)

Метод зменшення залишкової вартості (залишку): подвоєна ставка відрахувань розраховується за методом рівномірного прямолінійного списання. Сума амортизації визначається не за початковою, а за залишковою вартістю верстата.

(6)

де − подвоєна норма щорічної амортизації, яка обчислюється за методом рівномірного прямолінійного списання; і

- сума нагромадженої амортизації верстата на початок -го звітного року.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна (історична, фактична) основних засобів − вар­тість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або спра­ведливої вартості активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Справедлива вартість − це сума, за якою можна здійснити обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавле­ними і незалежними сторонами. Застосовується при визначен­ні первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно та внесені до первісного капіталу.

Переоцінена вартість − визначається множенням їхньої балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість (балансова) необоротних активів − це первісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засо­бів − це втрата ними своїх споживчих якостей, а отже, і вартос­ті; розмір зносу відповідає сумі нарахованої амортизації).

Ліквідаційна вартість необоротних активів − це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вираху­ванням витрат, пов’язаних із їх продажем або ліквідацією.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість основних засобів з урахуванням витрат на їхнє поліп­шення.

3. Відтворення основних засобів

Відтворення основних виробничих засобів − це процес без­перервного їх поновлення, що характеризується:

- основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

- у процесі відтворення основних виробничих засобів одно­часно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

- нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

- основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Рис. 8.3. Види відтворення необоротних активів

Просте відтворення основних засобів − це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів, шляхом ремонтів або придбання нових засо­бів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтво­рення основних засобів є амортизаційні відрахування.

Розширене відтворення − це таке відтворення, яке перед­бачає розширення діючих основних фондів за рахунок збіль­шення їх кількості та поліпшення або придбання більш про­дуктивних та економічних основних засобів.

Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді но­вого будівництва, технічного переоснащення, реконструкції або розширення підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо.

Нове будівництво − будівництво підприємства, цеху, кор­пусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердже­ним проектом; передбачає розширення виробничих площ, зна­чне збільшення потужності.

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих діль­ницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни заста­рілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічно­го розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Під час реконструкції основна частина інвентаризацій спрямовується на вдосконалення активної частини основних засобів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випус­ку продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки, порівняно з новим будівництвом.

Розширення підприємства − це спорудження других і на­ступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, кому­нікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Основним джерелом розширеного відтворення необорот­них активів в умовах ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

Основні засоби піддаються зносу − фізичному (матеріаль­ному) і моральному (економічному).

Фізичний знос виявляється в постійній втраті техніко-еко-номічних властивостей і, отже, у втраті споживчої вартості, що у міру використання необоротних активів переноситься на го­товий продукт.

Р_Ф.З.= Т_Ф. * Т_{н *} (100 − В_л), (7)

де Т_Ф. − фактичний термін служби;

Т_н − нормативний термін служби;

В _л − ліквідаційна вартість у відсотках до балансової вартості.

Моральний знос − це передчасне, до закінчення норматив­ного терміну фізичного зносу, відставання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних ак­тивів внаслідок створення нових, більш прогресивних і еконо­мічно ефективних основних засобів.

Розрізняють дві форми морального зносу:

- перша виражає зменшення вартості основних засобів вна­слідок скорочення суспільно-необхідних витрат праці на їх відтворення;

- друга виражає зменшення ефективності основних засобів у результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних засобів.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів (нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів).

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Повне відновлення у натуральній формі здійснюється «економічне відновлення» − відшкодування через систему амортизації.

Ремонт основних засобів на підприємстві обумовлений фі­зичним зносом основних засобів.

Ремонт основних засобів є необхідною умовою виробни­чого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.

Поточний ремонт − здійснюється для забезпечення робо­ти основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окре­мих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номен­клатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, зазвичай, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складан­ня устаткування після ремонту, його регулювання та випро­бування.

Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватись як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цьо­го обирається і порядок фінансування ремонту.

При підрядному способі виконання капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів на підставі договорів або нарядів-замовлень розрахунки з підрядником (ви­конавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання капітального ре­монту об’єктів основних засобів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ре­монтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних за­пасних частин тощо).

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капі­тальний) об’єктів основних виробничих засобів протягом звіт­ного року підприємства можуть включати до валових витрат в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У таких самих роз­мірах зазначені витрати відносять до собівартості виробленої продукції.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень мо­жуть включатись до собівартості двома методами:

- повного їх віднесення до собівартості в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний пе­ріод;

- віднесення цих витрат до ремонтного фонду, створювано­го за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих засобів покри­ваються за рахунок прибутку, що залишається в розпоряджен­ні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних за­собів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це пе­редбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися до суми орендної плати. У разі виконання капітального ремонту орендованого майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються до орендної плати й оплачуються орендодавцем.

Стан і використання основних виробничих засобів є важ­ливим фактором підвищення ефективної діяльності підпри­ємства. Тому на підприємствах важливе значення має як сис­тематичне оцінювання стану основних засобів, так і аналіз ефективності їх використання.

Оцінка стану й ефективності використання основних засо­бів можна об’єднати в три групи, які характеризують:

- забезпечення підприємства основними засобами;

- стан основних засобів;

- ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість під­приємства основними засобами, належать: фондоозброєність, фондомісткість, коефіцієнт реальної вартості основних вироб­ничих засобів у майні підприємства.

Питома вага вартості основних виробничих засобів у май­ні підприємства визначається як відношення вартості цих фон­дів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) має бути не меншим 0,5.

Фондоозброєність − показник, що характеризує рівень за­безпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства.

Ф_о = Ф_ср / Ч, (8)

де Ф_ср − середньорічна вартість основних засобів; Ч − чисельність працівників.

Фондомісткість − показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних засобів на одиницю вартос­ті виробленої валової продукції.

Ф_м = Ф_ср / В_П (9)

де Ф_м − фондомісткість;

В_п − вартість виробленої продукції.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства (К_м) визначається як відношення вартості осно­вних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зно­су) до вартості майна підприємства. Цей коефіцієнт має бути не меншим 0,5

К_м = Ф_{З /} М , (10)

де Ф_з − залишкова вартість основних засобів; М − вартість майна підприємства.

Стан основних засобів характеризують через такі коефі­цієнти: знос основних засобів; придатність; оновлення; вибут­тя основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, яку списано на витрати виробництва в попередніх пе­ріодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зно­су основних засобів до балансової вартості основних засобів.

К = З_о / Ф_к, (11)

де Кз − коефіцієнт зносу основних засобів;

З_о − сума зносу основних засобів;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів відображає частку основних засобів, придатну для експлуатації в процесі господарської діяльності.

К_п = 1 − К_З, (12)

де К_п − коефіцієнт придатності основних засобів.

Коефіцієнти оновлення основних засобів характеризує ін­тенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він пока­зує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

К_о = Ф_вв / Ф_к, (13)

де К_о − коефіцієнт оновлення основних засобів;

Ф_в.в. − вартість введених основних засобів;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття осно­вних засобів.

К_в = Ф_виб / Ф_П , (14)

де К_в − коефіцієнт вибуття основних засобів;

Ф_виб. − вартість виведених основних засобів;

Ф _п − балансова вартість основних засобів на початок пе­ріоду.

До показників, які характеризують ефективність вико­ристання основних засобів, належать: фондовіддача, рен­табельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Фондовіддача основних засобів − показник, який відобра­жає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1 грн.) середньорічної вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві цієї продукції. Цей показник характеризує ефективність використання основних засобів.

Ф_в =В_П / Ф_К, (15)

де Ф_в − фондовіддача;

В_п − вартість виробленої продукції за звітний період;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Рентабельність основних засобів − це відносний показ­ник, який характеризує рівень ефективності використання цих засобів.

Р_о.з.= П_З / Ф_К 100 % (16)

де Р_о.з − рентабельність основних засобів;

П_З − загальний прибуток за звітний період;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Абсолютним показником ефективності використання осно­вних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засо­бів можна також віднести показник питомої ваги активної час­тини основних засобів у їх загальній сумі.

4. Капітальні інвестиції

Капітальні інвестиції − це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних за­собів.

Фінансування капіталовкладень залежить від структури активів підприємства, стану фінансового ринку, оподаткуван­ня доходів підприємства, фінансової політики підприємства і стабільності його роботи.

Фінансування може здійснюється за рахунок джерел:

За рахунок державного бюджету фінансуються об’єкти, включені до цільової комплексної програми, затвердженої Ка­бінетом Міністрів України.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.

Підрядний спосіб будівництва об’єктів здійснюється від­повідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає потрібне устаткування, за­мовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Господарський спосіб будівництва застосовується для бу­дівництва невеликих об’єктів, реконструкції та розширення ді­ючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від під­рядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об’єднує функції і замовника, і підрядника. У цьому разі розрахунки здійсню­ються за фактично виконані роботи, у т.ч. витрати на утри­мання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об’єкта будівництва.

Змішаним є спосіб будівництва, коли основні будівельно-монтажні роботи виконуються силами і засобами самих забу­довників, а для виконання частини робіт на договірних умо­вах залучаються підрядні будівельно-монтажні спеціалізовані організації. Проте, незалежно від способу будівництва, вико­наний обсяг робіт має фінансуватись або кредитуватись уста­новами банку виконавцю робіт за рахунок коштів замовника, передбачених на цю мету.

Питання для самостійного опрацювання

1. Структура основного капіталу підприємства.

2. Форми зносу нематеріальних активів підприємства.

3. Методи нарахування амортизації

4. Амортизаційний фонд.

5. Обіговий капітал.

6. Напрями капітальних вкладень підприємства.

Читайте також:

1. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
2. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
3. Аналіз і оцінка стану охорони праці
4. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
5. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
6. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
7. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
8. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
9. Аналіз стану основних засобів
10. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
11. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
12. Аналіз фінансового стану

Переглядів: 856