Типові структури управління економічними системами

Що таке мотивація працівників і схема її формування?

Що таке інформаційні продукти та інформаційні вироби

Послідовність розробки АІС?

Етапистворення інформаційної системи — це складові стадії створення, об’єднані характером робіт.
Державним стандартом ГОСТ 34.601 — 90 визначено стадії та етапи розроблення інформаційних систем. У цьому стандарті наводиться перелік стадій і етапів створення інформаційних систем.
Основні роботи, які виконуються на стадіях та етапах проектування:
І стадія — передпроектне обстеження:
1-й етап — зібрання матеріалів для проектування — формування вимог, вивчення об’єкта проектування, розроблення та вибір варіанта концепції системи;
2-й етап — аналіз матеріалів і формування документації — створення й затвердження техніко-економічного обґрунтування та технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, зібраних на першому етапі.
ІІ стадія — проектування:
1-й етап — технічне проектування, коли ведеться пошук раціональних проектних рішень по всіх аспектах розроблення, створюються й описуються всі компоненти системи, а результати роботи відображаються в технічному проекті;
2-й етап — робоче проектування, у процесі якого здійснюється розроблення й доведення програм, коригування структур бази даних, складання документації на постачання, установлення технічних засобів та інструкцій їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам, які виконуватимуть свої професійні функції з використанням технічних засобів управління. Технічний і робочий проект можуть об’єднуватися в єдиний документ — техно-робочий проект.
ІІІ стадія — введення системи в дію:
1-й етап — підготовка до введення — установлення та введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;
2-й етап — проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;
3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання й здачі робіт) — уведення в експлуатацію;
ІV стадія — промислова експлуатація — функціонування системи, що охоплює супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування та адміністрування баз даних.
Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більше того, невирішені питання й помилки, допущені на етапах аналізу та проектування, породжують на етапах запровадження й експлуатації труднощі, невирішені проблеми, що стає причиною відмови використання матеріалів проекту.

Інформаційний продукт (Information production; Information product) — документована інформація, підготовлена відповідно до потреб користувачів і представлена у вигляді товару. Інформаційними продуктами є програмні продукти, бази і банки даних та інша інформація. нформаційний продукт - цифрові дані, призначені для задоволення інформаційних потреб користувача, у тому числі програмний продукт.

iнформацiйний вирiб в IC- виготовлений iнформацiйний засiб, який пройшов випробування встановленого вигляду та поставляється як продукцiя виробничо-технiчного призначення для використання в IC. Наприклад: словники, довiдники пiдприємств i органiзацiй, товарiв, класифiкатори, правовi iнформацiйнi системи i т.п.

Завдання керівника успішного підприємства полягає в тому, щоб мотиваційні цілі кожного з працівників у великій мірі співпадали з інтересами фірми і вели в кінцевому результаті до успіху підриємства. Добре спланована система мотивації дозволяє суттєво підвищувати ефективність роботи персоналу, збільшувати об’єми продажу, покращувати виробничий процес та обслуговування клієнтів, без особливо великих матеріальних затрат з боку компанії. Адже, коли працівник виконує свої посадові обов’язки із задоволенням і його цілі саморозвитку включають розвиток підприємства загалом, його коефіціент корисної дії зростає в декілька разів. Натомість відсутність мотивації, як правило, веде до втрати підприємством цінних працівників і в критичних випадках може спричинити взагалі його зупинку. Крім того невдоволені працівники є ідеальним джерелом поширення негативної інформації про компанію, а це у свою чергу завдає вже прямої шкоди діловій репутації, поновити яку досить важко.

Керівнику, що заповзявся заохочувати працівників, завжди хочеться зробити це максимально экономно. Звідси дилема: роздати гроші чи вибрати нематеріальні способи мотивації. Експерти вважають цей вибір надуманим. Навіть нематеріальна для працівника винагорода, як правило, вимагає витрат від компанії.

Бажаючи заощадити, багато компаній вирішують піти на хитрість, поєднавши програми мотивації персоналу з заходами щодо посилення командного духу. Вважається, що корпоративні акції (свято, тренінг, виїзд на пікнік) — все одно що подарунок працівникам. Зрозуміло, створення якогомга більш згуртованої команди однодумців — це дуже добре. Проте винагорода конкретного працівника являється визнанням його персональних заслуг з боку керівництва. Змішування особистого й громадського у даному випадку може призвести до неприємним казусів.

Типовими структурами управління економічними системами є:

- лінійні структури;

- функціональні структури;

- змішані структури;

- адаптивні структури.

- Схема лінійної структури приведена на рис. 4.1.

Система управління ділиться на елементи, кожен з яких має свою сферу впливу

(сферу діяльності):

- виробництво;

- збут;

- фінанси;

- кадри;

- МТЗ;

- Маркетинг.

Переваги:

Задачі вирішуються кваліфіковано.

Відсутнє дублювання функцій управління.

Недоліки:

Функціональні підрозділи можуть бути зацікавлені у реалізації своїх цілей.

Ланцюжок команд може бути досить довгим.

Лінійно - штабна структура

Більш ефективно ніж просто лінійна структура функціонує лінійно-штабна структура

( рис.4.3.)

При керівникові створюється штаб з спеціалістів за напрямками. В такому разі керівник при прийнятті управлінського рішення опирається на знання і досвід спеціалістів за напрямками. Таким чином, зводиться мінімуму вірогідність появи помилки в управлінні.

Штаб не має повноважень приймати рішення, він тільки має дорадчу функцію. Штаб готує проекти рішень для лінійного керівника.

Лінійно-функціональна структура управління

У цій структурі частина функцій здійснюється за лінійним принципом, а частина за функціональним. Це найбільш розповсюджена структура управління економічними і соціальними системами ( рис.4.4.)

Функціональні керівники ФК1, ФК 2, ФК 3 здійснюють функціональне керівництво

начальниками цехів. Адже їм приходиться вирішувати питання виробничі, кадрові, обслуговування, маркетингу. Допомога функціональних керівників їм вкрай необхідна.

В той же час начальники дільниць вирішують набагато вужчий спектр питань, тому для них порада начальника цеху буде цілком достатньою. Тобто, начальник цеху буде здійснювати по відношенню до начальника дільниці лінійне керівництво.

ВАРІАНТ 2

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Яку операцію необхідно виконати по закінченні обкатки і випробування двигуна?	\|	Що таке «інформаційна технологія»? Складові ІТ?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.