Графіка

Це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає „пишу, дряпаю, малюю”. Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв.Аджеголовним засобом створення художнього образу в графіці виступає найбільш простий для людини спосіб відтворення побаченого – лінія, штрих, які творять контур предмета або фігури. Малюнок – це найбільш давній вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, в античному вазописі, середньовічній мініатюрі. З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Інший різновид графіки – гравюра,або естамп(станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного акватинта малюнка, що виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це –

Ø гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра);

Ø гравюра на металі (акватинта, мецо-тинто);

Ø пунктирна манера;

Ø м'який лак;

Ø суха голка

Ø офорт;

Ø літографія.

Найдавніший вид естампу – ксилографія, гравюра на дереві. Це так званий високий друк. Фарба на папір відтискується з випуклих частин друкарської форми, проміжки між якими робляться спеціальними інструментами (штихелями, різцями). Тобто художник залишає лінії малюнка непорушними і видаляє ті місця, які на папері повинні залишитися пустими. В ксилографії, крім настінних естампів, робили й книги, тобто вирізали окремі сторінки з текстом та ілюстраціями, а відбитки з них зшивали. Це вже був крок уперед порівняно з переписуванням уручну. Реалізація геніальної ідеї набірного шрифту Йоганна Гутенберга спростила й пришвидшила процес створення книги, дозволила поєднати на книжковій сторінці набраний текст і граверну ілюстрацію. З появою лінолеуму гравірування на ньому стало ще одним різновидом високого друку.

У різцевій гравюрі на металі та офорті фарба при друкуванні набивається у штрихи – нивки, що зроблені на дошці різцем або витравлені кислотою. Потім фарба під пресом передавлюється на папір. Це глибокий друк.

Глибокий друк має низку важливих переваг над високим завдяки ширшим зображальним можливостям і більшій кількості відбитків. Офорт був улюбленою технікою багатьох видатних художників світу. Назвемо, зокрема, Рембрандта та Шевченка, які залишили неперевершені шедеври. Принагідно зазначимо, що, крім досконалої майстерності й вправності, офорт вимагає від художника і неабиякого здоров'я та мужності. Адже робота з отруйними матеріалами є досить небезпечною. Важкі хвороби, якими наприкінці життя страждали і Рембрандт, і Шевченко, теж, очевидно, були спричинені цією обставиною.

Літографія – вид плоского друку. Друкована форма у ній не має рельєфу. Тому, в строгому смислі, це не є гравюра. На спеціальному літографському камені жирними чорними олівцями малюють, як на папері, лінії. Вони залишаються непідвладними кислоті. Фарба пристає лише до жирних ліній, а інші ділянки, просякнуті водою, залишаються пустими. Перші малюнки на камінні були зроблені німцем А. Зенефельдером у 1797 р. Завдяки простій технології, швидкості друку літографія розповсюдилась дуже широко. Вже на початку XIX ст. було безліч майстерень, у яких друкували офіційні папери, афіші, етикетки, картинки, книжкові ілюстрації. В цій галузі працювало дуже багато художників. Назвемо лише декількох найвідоміших – Франсіско Гойю, Теодора Жеріко, Ежена Делакруа, Валентина Сєрова.

Наприкінці XIX ст. почалися розвиток і утвердження нового способу друку, фотомеханічного, набагато ефективнішого й дешевшого, ніж усі інші графічні техніки. Це викликало до життя новий різновид графіки, так звану друковану графіку:

Ø книжкову;

Ø журнально-газетну;

Ø художньо-виробничу.

Та при цьому своєї привабливості не загубили й традиційні способи гравірування. Цьому сприяють особливі характеристики графіки як виду мистецтва – високий ступінь умовності зображення, лаконізм, загостреність образів, сконцентрованість засобів виразності, імпровізація, ефект незакінченості, котрий примушує глядача довершити процес творення художнього образу в своїй уяві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Скульптур.	\|	Поняття мистецького стилю. Загальна характеристика мистецьких стилів деяких культурно-історичних епох

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.