Політичний розвиток Гетьманщини. Іван Мазепа

Гетьманщиною називають Лівобережну Україну кінця ХVІІ- ХVІІІ ст.

Після капітуляції П.Дорошенка Туреччина вручила гетьманську булаву Ю.Хмельницькому. Розпочався новий етап збройного протистояння між Правобережжям і Лівобережжям. Плануючи розширити сою владу на Лівобережжі, Ю.Хмельницький зруйнував у ході запеклої боротьби давню козацьку столицю Чигирин. Однак гетьман виявив себе як жорстокий і деспотичний правитель, який викликав до себе загальну ненависть і зневагу. У 1681 р. був страчений турками.

У 1686 р. між Росією та Польщею був підписаний „Вічний мир”. За його умовами:

- за Московським царством визнавалася Лівобережна Україна, Київ та Запоріжжя;

- до Польщі відходили Правобережна Україна, Галичина і Волинь;

- під владою Туреччини залишалося Поділля (у 1699 р. було приєднано до Польщі)

Таким чином, „Вічний мир” поставив останню крапку в процесі поділу українських земель між сусідніми державами - Росією, Польщею та Туреччиною.

Після І.Брюховецького гетьманська булава на Лівобережжі дісталась Івану Самойловичу (1672-1687 рр.). Людина освічена, талановитий політик, він прагнув намагався об’єднати всі українські землі і прагнув незалежності України. Однак через намагання І.Самойловича перетворити Гетьманщину на спадкову монархію козацька старшина була незадоволена діяльністю гетьмана. Це призвело до старшинської змови, яка завершилася арештом І.Самойловича та засланням його до Сибіру.

Після усунення І.Самойловича гетьманом Лівобережної України став Іван Мазепа (1687-1708 рр.). Своє гетьманування І.Мазепа розпочав як політик чіткої промосковської орієнтації. Про це свідчать написані ним „Коломацькі статті”, які значно розширювали російську присутність в Україні та обмежували козацьку автономію.

У 1689 р. на російський трон сідає Петро І. Колишні патрони українського гетьмана усуваються від влади – царевна Софія потрапляє до Троїце-Сергієвого монастиря, а князя Голіцина засилають на Далеку Північ. Однак природний розум, дипломатичний хист, знання людей і придворних церемоній дозволяють Мазепі завоювати прихильність російського царя.

Проте головною метою гетьмана було об’єднання в межах однієї держави всіх українських земель – Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщини. Він мріяв про створення держави західноєвропейського зразка. Ідеальною моделлю він вважав Річ Посполиту.

У 1700 р. розпочалася Північна війна між Росією та Швецією. Скориставшись складною ситуацією, у 1705 р. Мазепа розпочинає таємні переговори із шведським королем Карлом ХІІ та його союзником польським королем Станіславом Лещинським. А у 1709 р. він укладає зі Швецією таємну угоду, яка передбачала відновлення державної незалежності України. Тому у вирішальній Полтавський битві 27 червня 1709 р. гетьман виступив як союзник шведів і зазнав поразки.

Восени 1709 р. неподалік від Бендер гетьман Мазепа помирає від хвороби. Козацька рада у 1710 р. обирає гетьманом в еміграції Пилипа Орлика.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.	\|	Політика російського царизму на ліквідацію Гетьманщини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.