• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Паливно-енергетичний комплекс

Тема 1.9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.

Питання для дискусії

Запитання і завдання.

1. Сутність і структура природно-ресурсного потенціалу.

2. Охарактеризуйте регіони України за багатством природно-ресурсного потенціалу.

3. Трудові ресурси, їх склад, особливості формування.

4. Зайнятість населення по галузям народного господарства.

5. Причини безробіття і проблеми раціонального використання трудових ресурсів України.

6. Регіональні особливості працезабезпеченості територій України.

1. Ресурсозбереження і структурна трансформація національної економіки.

2. Ринок праці та проблеми забезпечення раціональної занятості в регіонах.

Ключові слова

Міжгалузевий комплекс

ПЕК

Металургійний комплекс

Машинобудівельний комплекс

Хімічний комплекс

Лісовиробничий комплекс

Будівельний комплекс

Агропромисловий комплекс

Соціальний комплекс

Транспортний комплекс

Характерним і прогресивним регіональним економічним явищем є розвиток міжгалузевих комплексів.

Міжгалузевий комплекс – система економічно взаємопов’язаних галузей виробництва або невиробничої сфер. Він формується внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. У широкому розумінні міжгалузеві комплекси це взаємодія різних галузей, діяльність яких спрямована на вирішення певних економічних, соціальних, екологічних, науково-технічних проблем на державному чи регіональному рівнях. Таке міжгалузеве кооперування полягає у суспільному використанні матеріально-технічних, трудових, інтелектуальних або фінансових ресурсів кількома (як мінімум двома) галузями з орієнтацією на досягнення певної мети. В Україні міжгалузеве кооперування особливо поширено в паливно-енергетичній галузі, машинобудуванні, агропромисловому виробництві та багатьох інших галузях. Міжгалузеве кооперування є найважливішим фактором формування міжгалузевих комплексів.

ПЕК – складна міжгалузева система видобутку і виробництва палива та енергії їхнього транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов’язані з усіма галузями господарства.

На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша проблема – паливно-енергетична. Успішне її розв’язання визначає можливості, темпи і напрямки економічного і соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої країни величезне: без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства і транспорту.

Далі слід розглянути розвиток паливно-енергетичного комплексу України, темпи його розвитку, фактори розміщення, значення і роль комплексу в структурі промисловості республіки. Вивчити структуру паливного балансу України і головні шляхи його вдосконалення.

Потім розглянути головні структурні підрозділи паливно-енергетичного комплексу.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут необхідно знати якісну і кількісну характеристику вугільних районів України.

Найбільшим басейном в Україні є Донбас – у центральній і північній частинах Донецької та південної частині Луганської областей. Тут є усі марки вугілля: коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотвірну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує конкурентноздатність.

Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі (Дніпропетровська область).

Крім того, вугілля видобувається у Львівсько-Волинському та Дніпропетровському вугільному басейнах, проте поклади тут невеликі.

Нафтова промисловість – основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у побуті. Головна частина продукції використовується для вироблення енергії, на тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти і нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.

Україна не багата на нафту. Відокремлюються три райони: Прикарпатський, Дніпропетровсько-Донецький та Причорноморський.

Далі слід розглянути економіко-географічну характеристику цих районів.

Розглянути розміщення головних нафтопроводів і нафтопереробних заводів України.

Показати значну залежність республіки від імпорту нафти.

Газова промисловість. Промисловість природного газу включає розвідування, видобуток, транспортування, зберігання і переробку природного і суспільного нафтового газу, що видобувається разом з нафтою. Ця галузь енергетики розвивається чи не найшвидше, через що її роль в енергопостачанні постійно зростає.

Природний газ застосовується в багатьох господарствах але переважна його частина використовується в енергетиці, бо таке паливо найменше забруднює атмосферу.

В Україні запаси природного газу невеликі. На середину 90-х років розвідані запаси газу становили 9001 трил.м.куб. До найбільших родовищ належать Щебелинське, Єфремівське, Співаковське (Харківська обл.), у Прикарпатському районі – Дащавське, Рудківське (Львівська обл.), Калузьке, Битківське (Івано-Франківська обл.).

Головними резервами нарощування газо добуту в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження нових технологій.

Далі слід розглянути головні магістральні газопроводи, що проходять через територію України в постачають газ з Росії і Туркменії в Угорщину, Польщу, Болгарію, Чехію, Австралію, Італію і в інші держави.

Одним з специфічних видів палива є торф. За його запасами виділяється Україна. На торфі працюють ТЕС в Поліссі, він використовується як сировина у хімічній промисловості та як добрива у сільському господарстві. Загальні запаси оцінюються у 1,9 трил.т.

Електроенергетика – капіталомістка складова частина паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його галузь, їй належить провідна роль у розвитку науково-технічного прогресу.

За виробництвом електроенергії в Україні перше місце займає теплоенергетика. У розташуванні теплоенергостанцій, що працюють на різних видах палива, є своя специфіка. У районах, які мають великі розробки вугілля, потужні конденсаційні електростанції, що його використовують, прив’язані саме до цих розробок. Наприклад, на базі донецького вугілля працює Запорізька, Слов’янська, Вуглегірська та інші ДРЕС (потужність понад 3 млн.кВг.).

Місце для спорудження ТЕС вибирають шляхом зіставлення економічних показників транспортування палива та електроенергії. Якщо дешевше перевозити паливо, то ТЕС доцільно розташувати поблизу споживачів електроенергії, а якщо кращі економічні показники має електричний транспорт, то їх вигідніше будувати біля джерел палива.

Гідроелектростанції є одним з найефективніших джерел електроенергії. Перевага ГЕС полягає у тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж ТЕС. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає значних матеріальних збитків. Тому гідроенергетика поки що посідає незначне місце в енергетиці України – 4% виробництва електроенергії і майже 9% потужності.

Основні ГЕС розташовані на Дніпрі. Це – Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська, Київська.

Атомна енергетика стала окремою галуззю енергетики після Другої світової війни. В Україні функціонує 5 АЕС, які виробляють 45% електроенергетики країни. Це – Запорізька, Хмельницька, південноукраїнська, Чорнобильська та Рівненська.

Атомні електростанції використовують транспортабельне паливо – уран, їх розташовують незалежно від паливно-енергетичного фактора та орієнтується на споживачів у районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (енергії сонця, вітру, біоенергії та ін.).

Оцінка потенційних можливостей використання цих видів енергії на території України свідчить, що їх запаси досить значні. Широке впровадження і використання енергії нетрадиційних джерел може дати до 1800 млрд кВт-год. електроенергії на рік. Використання нетрадиційних джерел енергії дає змогу покращити екологічну обстановку в регіонах, змінити і законами дефіцитне паливо, вирішити певні соціально-економічні проблеми сільської місцевості, які не мають ще централізованого енергопостачання.

У перспективі також головним має бути структурна перебудова господарського комплексу України і переорієнтація його на переважний розвиток тих галузей, які найменше забруднюють природне середовище, мало енерго-, матеріало-, фондо- і працемісткі. Це середнє, точне сільськогосподарське машинобудування, автомобільна, електротехнічна, електронна, комп’ютерна, приладобудівна, легка і харчова промисловість. Переорієнтація господарського комплексу на розвиток цих галузей промисловості дасть змогу більш як на 1/3 скоротити споживання енергоресурсів, звести до мінімуму забруднення природного середовища, збільшити випуск конкурентоспроможної продукції, валютні надходження і підвищення добробуту населення нашої країни.

Читайте також:

1. V Ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси.
2. Аграрний комплекс національної економіки.
3. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).
4. Агропромисловий комплекс
5. Агропромисловий комплекс
6. Агропромисловий комплекс
7. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
8. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
9. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
10. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
11. Апромисловий комплекс
12. АСУТП без керувального обчислювального комплексу.

Переглядів: 1052