• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Т Е М А 2.3. : « Захист прав споживачів та контроль

за діяльністю торговельних підприємств »

П Л А Н

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р., ст. 588-598.

Закон України «Про захист прав споживачів».

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: права споживачів, організацію захисту прав споживачів в Україні, повноваження державних органів щодо захисту прав споживачів, організацію та органи контролю за діяльністю торговельних підприємств, порядок обміну і повернення товарів.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні принципи державного регулювання сфери торгівлі?

2. Коли і з якою метою прийнято Закон України “Про захист прав споживачів”?

3. На які органи покладено здійснення механізму реалізації державного захисту прав споживачів в Україні?

4. Назвіть основні види санкцій за порушення норм права про захист прав споживачів?

♠Основні права Держспоживстандарту України ♠

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарту) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Основними завданнями Держспоживстандарту України є:

♦ участь у формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, управління якістю;

♦ здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;

♦ забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, управління якістю;

♦ здійснення в межах своєї компетенції державного за додержанням

законодавства і сфері стандартизації та підтвердження відповідності.

Держспоживстандарт України має право:

● давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

● розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення;

● перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг;

● відбирати в установленому порядку в суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження тощо або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари;

● припиняти відвантаження та реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, технічних документів з підтвердження відповідності, технічних регламентів – до усунення суб’єктами господарської діяльності виявлених недоліків;

● забороняти суб’єктам господарської реалізувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі відсутності сертифіката відповідності або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідальності (або копій цих документів);

● приймати рішення щодо:

- припинення у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності – до усунення виявлених недоліків;

- тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі ( секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової та роздрібної торгівлі й організації незалежно від форми власності, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

- заборони відтворення чи розповсюдження без його дозволу документів міжнародних (регіональних) організацій стандартизації, членом якої є Україна, національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів і каталогів;

● опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, виробничі, складські, торговельні й інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів;

● вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи та інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

● забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що корегують (уточнюють, доповнюють) рекламу;

● подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів;

● передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів;

● накладати на суб’єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.

Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

♠Місцеві органи Держспоживстандарту України♠

Територіальними ( місцевими) органами Держспоживстандарту України є обласні, Головне київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів.

Основними завданнями управління є: здійснення державного контролю за додержанням законодавства України про захист прав споживачів місцевими органами виконавчої влади суб’єктами господарювання – підприємствами, установами, організаціями – незалежно від форми власності, громадянами-підприємствами та іноземними юридичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність на території області, і вжиття до них в разі порушення прав споживачів передбачених законодавством заходів впливу.

♠Органи державної податкової служби України♠

Важливу роль у сфері контролю зокрема за дотримання прав споживачів у торгівлі відіграють органи державної податкової служби України й органи внутрішніх справ. У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який провадить роботу з боротьби з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів.

♠Державна служба боротьби з економічними злочинами ♠

Головним завданнями державної служби боротьби з економічними злочинами, яка є складовою кримінальної міліції системи МВС, є своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм.

Працівники правоохоронних органів подають допомогу службовим особам органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, у виконанні ними службових обов’язків та припиняють незаконні дії громадян, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.

♠Міністерство охорони здоров́ я України♠

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров’я України.

Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам надаються такі основні повноваження:

- державного санепіднагляду за дотриманням органами

- держаної виконавчої влади, місцевого і регіонального і самоврядування,

підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства;

- систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації;

- контролю за проведенням санітарних і про епідемічних заходів;

- винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;

- безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об’єктів

нагляду за службовим посвідчення й обов’язкових для виконання вказівок для усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;

- безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно – гігієнічної експертизи;

- застосування передбачених законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

♠Держінспекція♠

Урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому, є Державна інспекція з контролю за цінами (Держінспекція).

Державна інспекція України по контролю за цінами має право:

- проводити і будь – яких суб’єктах підприємництва,

- розташованих на території України, перевірок бухгалтерських

документів, книг, звітів, калькуляцій тощо, пов’язаних з установленням і застосуванням цін;

- одержувати необхідні для перевірки порядку встановлення й

застосування цін і тарифів відомості, довідки та інші про рівень і економічну обґрунтованість цін;

- при здійсненні своїх повноважень обстежувати з додержанням

відповідних правил виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення;

- вимагати від керівників та інших службових осіб суб’єктів

підприємництва, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення та застосування цін;

- припинати операції підприємництва по рахунках у банках та інших

фінансово – кредитних установах у разі відмови в проведені перевірки чи допуску працівників державних інспекцій по контролю за цінами для обстеження виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації сировини та товарів, неподання документів, пов’язаних з уставленням та застосуванням цін;

- відповідно до чинного законодавства розглядати справи про

адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також приймати рішення про застосування економічних санкцій і припинення операцій по рахунках суб’єктів господарювання в установах банку.

♠Органи місцевого самоврядування♠

Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів.

♠Громадські організації споживачів♠

Створення громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів) передбачено статтею 25 Закону України «Про захист прав споживачів», а статтею 26 регламентуються їхні права.

Всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує на добровільних засадах та спільності інтересів громадян нашої держави, є Українська асоціація споживачів.

Для виконання статутних мети та завдань асоціація у порядку, встановленому чинним законодавством, може:

- вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, опитувати

населення з приводу якості товарів та цін за якими вони реалізовуються;

- проводити експертизу товарів;

- одержувати від органів державної влади й управління, органів місцевого

- самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і

завдань;

- організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам і

виробникам відповідно до законодавства;

- вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що

встановлюють вимоги до якості товарів;

- представляти і захищати інтереси споживачів і виробників у органах

державної влади та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства;

- звертатися з позовом суду про визнання дій продавця, виготівника

(підприємства, що виконує їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначеного коло споживачів і припинення цих дій;

- відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права

споживачів та виробників, які не є членами асоціації;

- звертатись до правоохоронних органів та органів державного

управління про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів;

- інформувати громадські про права споживачів та виробників;

- сприяти розвитку міжнародного співробітництва в галузі захисту

прав та інтересів споживачів та виробників;

- займатися просвітницькою діяльністю.

♠Права споживачів♠

Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону «Про захист прав споживачів» мають право:

► на державний захист своїх прав;

► гарантований рівень споживання;

► належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;

► безпеку товарів;

► необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника;

► відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами у випадках, передбачених законодавством;

► звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

► об’єднання в громадські організації споживачів.

Отже, споживач у разі порушення його має можливість:

- звернутися усно до продавця, мотивуючи свої претензії;

- звернутися усно або письмово до керівництва організації, що продала

товар, надала послугу, або у відповідну вищу організацію, мотивуючи свої претензії;

- звернутися письмово в державні органи, які здійснюють захист прав

споживачів;

- звернутися до громадської організації споживачів за допомогою або

роз’ясненням;

- підготувати і зібрати необхідні документи (копії заяв, претензії, актів,

довідок, чеків і т.п.) та подати позовну заяву до суду.

Відповідальність суб’єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними документами.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:

- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 14 і пунктом 3 статті 15 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання

послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконання роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає

обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у розмірі 50 % вартості одержаної для реалізації пертої товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів громадян;

- виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, наданої послуги,

що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі 300 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для

виготовлення та реалізації відповідним державним органом, - у розмірі 500% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і

вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила й умови безпечного його використання – у розмірі 100 % вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної

інформації про товар, роботу, послугу – у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- створення перешкод службовій особі, спеціально уповноваженій

органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, наданих послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 % вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у розмірі 200%

вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання

роботи, надання послуги – у розмірі 100 % вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від 1 до 10 % вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. III. Контроль знань
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
5. VII Контроль постачальника
6. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
7. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
8. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
9. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
11. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
12. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Переглядів: 1085