• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Смог Руйнування озонового шару

Виникнення пустель

Парниковий ефект

Кислотні опади

Техногенні землетруси

2. Природно-соціальні небезпеки

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті.

НАРКОТИКИ І НАРКОМАНІЯ

Зловживання наркотиками стало

однією з найгостріших світових

проблем ХХ – ХХІ ст., але досвід

вживання людьми наркотичних речо-

вин вимірюється тисячоліттями.

Наркотик – це кожна речовина рослинного чи синтетичного походження , яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок

багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

Наркоманія – це не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання приймати їх і за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів;

- це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров‘ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.

В наркоманії як хворобі розрізняють два стани:

- залежність:

* психічна

* фізична

- звикання

Розвиток залежності від наркотиків:

Біохімія наркотиків

- Неорганічні речовини:

- Органічні речовини:

* ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні;

* галогенові вуглеводні;

* гідроксильні вуглеводні;

* азотисті похідні вугільної, барбітурової й бензойної кислот;

* алкалоїди-наркотики (рослинного походження)

Біологічне забруднення (деякі мікроорганізми) викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості ,

країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Пандемія – масове розповсюдження інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин.

Соціальні хвороби – це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов‘язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами.

3. Соціально-техногенні небезпеки

ПП

Лекція № 7

Тема 9. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх негативних наслідків

Питання для розгляду:

1. Поняття „надзвичайна ситуація” та причини їх виникнення.

2. Класифікація надзвичайних ситуацій.

3. Прийоми та способи проведення рятувальних робіт.

Питання для самостійного вивчення:

1. Діяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2. Принципи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.

Рекомендована література: Закон України „Про захист населення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 08. 06. 2000 р.; 5(ст. 238 – 253); 1 (ст. 160 – 173; 206 – 237).

1. Поняття „надзвичайна ситуація” та причини їх виникнення.

Потенційна небезпека - це прихована сила.

Причина – це пусковий механізм.

Надзвичайна ситуація (НС) -реалізована небезпека. Це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об‘єкті, території або акваторії, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншим небезпечним явищем, яке призвело ( може призвести) до загибелі людей чи значним матеріальним втратам.

АВАРІЯ – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об‘єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров‘я людей та приводить до руйнування будівель, обладнання та транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.

КАТАСТРОФА - це великомасштабна аварія або подія, яка приводить до важких трагічних наслідків.

СТИХІЙНЕ ЛИХО –

Найбільш великі катастрофи останніх років:

1986 р. –аварія на ЧАЕС;

1988 р. – вибух вагонів у м. Арзамас та Свердловську;

1989 р. – землетрус у Вірменії;

1990 р. -вибух на нафтопроводі у м. Уфа;

1995 р. – забруднення системи водопостачання у м. Харків;

1999 р. – повені у Закарпатті;

...................

2004 р. - вибух на складі боєприпасів у Запорізькій області.

Головні причини виникнення надзвичайних ситуацій:

1. Швидкі природні процеси.

2. Вплив зовнішніх факторів природи на властивості матеріалів конструкцій, споруд та ін.

3. Проектно –виробничі дефекти.

4. Вплив технологічних процесів виробництва на матеріали споруд.

5. Порушення правил експлуатації споруд та технологічних процесів і правил техніки безпеки.

6. Військова діяльність.

Незалежно від походження та типу у розвитку НС можна виділити 4 характерних стадії (фази):

- зародження;

- ініціювання;

- кульмінаційна;

- затухання.

2. Класифікація надзвичайних ситуацій

Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1099 від 15.07.98 р. „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затвердив положення про класифікацію НС. В основу цієї класифікації покладена класифікація за такими признаками:

· за походженням;

· за масштабом розповсюдження;

· за об‘ємом збитків;

· за кількістю загиблих людей.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ:

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА МАСШТАБОМ (РІВНЕМ) РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:

1) Загальнодержавного рівня

2) Регіонального

3) Місцевого

4) Об‘єктового

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ОСНОВНИМИ ВИДАМИ НАСЛІДКІВ:

o Загибель та захворювання людей;

o Руйнування споруд, техніки , обладнання тощо;

o Радіаційне, хімічне та бактеріальне забруднення місцевості

3. Прийоми та способи проведення рятувальних робіт

Функції запобігання НС техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДСЗР), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні:

· загальнодержавний;

· регіональний;

· місцевий ;

· об‘єктовий.

Кожний рівень має координуючі та постійні органи управління щодо розв‘язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили та засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв‘язку та інформаційного забезпечення.

КООРДИНУЮЧІ ОРГАНИ:

· Загальнодержавний рівень: державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та НС; національна рада з питань БЖД населення.

· Регіональний рівень: комісії Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

· Місцевий рівень: комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

· Об‘єктовий рівень: комісії з питань надзвичайних ситуацій об‘єкта.

Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

1. режим повсякденної діяльності –

1. режим підвищеної діяльності –

1. режим діяльності у НС –

1. режим діяльності у надзвичайному стані –

Надзвичайний стан –це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом „Про надзвичайний стан” обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов‘язки.

Мета введення надзвичайного стану:

· якнайшвидша нормалізація обстановки,

· відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб,

· нормальне функціонування конституційних органів влади,

· органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадського суспільства.

Всі завдання щодо ліквідації наслідків НС виконуються поетапно, у певній послідовності в мінімальні строки.

І етап – 1)екстрений захист населення:

· Сповіщення про небезпеку;

· Використання засобів захисту;

· Дотримання режиму поведінки;

· Евакуація з небезпечних зон;

· Використання засобів медичної профілактики;

· Надання медичної та інших видів допомоги.

2) підготовка рятувальних та інших невідкладних робіт:

· приведення до готовності органів управління, сил та засобів;

· ведення розвідки осередку ураження та оцінка ситуації, що склалася.

ІІ етап –виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Рятувальні роботи:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Невідкладні роботи:

1.

2.

3.

4.

5.

Лекція №8

Тема 10. Засоби індивідуального захисту життя людини

Питання для розглядання:

1. Призначення та види засобів індивідуального захисту життя людини.

2.Засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання.

3.Засоби індивідуального захисту від ультразвукових коливань, електромагнітного, ультрафіолетового та лазерного випромінювання.

Питання для самостійного вивчення:

1. Медичні засоби захисту людини.

Рекомендована література: 2 (ст. 120 – 155); 3 ( ст. 205 – 209).

1. Призначення та види індивідуального захисту життя людини.

Засоби індивідуального захисту призначені для збереження життя і здоров‘я людини в умовах застосування зброї масового ураження, під час аварій, катастроф, стихійних лих.

Своєчасне і вміле їх використання забезпечує надійний захист від отруйних (ОР), сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), радіоактивного пилу, мікроорганізмів та шкідливих речовин.

2. Засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання.

Засоби індивідуального захисту органів дихання за принципом дії поділяються на:

· фільтруючі ;

· ізолюючі.

Засоби захисту органів дихання фільтруючого типу відносяться: фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов‘язки.

Фільтруючі протигазипризначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів. ГП - 4у.

Протигаз складається:

*

*

*

*

*

При використанні протигаза необхідно:

- одягти сумку з протигазом через праве плече так, щоб вона була на лівому боці (клапан від себе);

- відрегулювати за допомогою пряжки довжину плечового ременя так, щоб його край опинився на рівні талії;

- затримати дихання, заплющити очі, вийняти шолом –маску, взяти її обома руками так, щоб великі пальці були ззовні, а решта – всередині;

- прикласти нижню частину шолом – маски під підборіддя, різким рухом рук догори і назад натягнути шолом – маску на голову так, щоб не було складок, а окуляри розмістилися на рівні очей;

- видихнути повітря, відкрити очі, продовжувати дихати.

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р – 2), парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Респіратор – Р-2 складається:

1.

2.

3.

4.

5.

Призначення патронів респіраторів

Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища. (ІП-4, ІП-5)

Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя та очей від речовин будь-якої концентрації, отруйності, сили дії.

Принцип дії цього апарату заснований на виділенні кисню із хімічних речовин та поглинання вуглекислого газу, який видихає людина.

Тривалість роботи у протигазі

(на один регенеративний патрон):

-

-

-

Засоби захисту шкіри призначені для захисту людини в умовах зараження місцевості отруйними, радіоактивними речовинами та біологічними засобами.

Використовуються вони також при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезактивацій них робіт.

До засобів захисту шкіри відносяться:

- загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК)

- легкий захисний костюм (Л-1)

- інші засоби.

3. Засоби індивідуального захисту від ультразвукових коливань, електромагнітного, ультрафіолетового та лазерного випромінювання.

Ультразвуковими вважають коливання понад 16-20 кГц.

Колективний захист:

- зменшення шкідливого рівня в джерелі виникнення, в локалізації дії ультразвуку конструктивними і організаційними заходами (застосування звукоізолюючих екранів, кожухів, розміщення установок в окремих приміщеннях), проведення профілактичних заходів (інструктаж працівників, встановлення раціональних режимів відпочинку).

Контактна дія ультразвуку повинна виключатися засобами автоматизації та дистанційним керуванням. В разі необхідності застосовують спеціальний інструмент з віброізолюючою рукояткою та захисні рукавиці. До роботи з ультразвуковим обладнанням допускаються особи від 18 років.

Електромагнітне випромінювання.

Засоби захисту:

• зменшення напруженості і щільності потоку енергії;
• екранування робочого місця за допомогою матеріалів з великою провідністю (мідь, латунь, алюміній та його сплави, сталь);
• віддалення робочого місця від джерела випромінювання;
• застосування індивідуального захисту ( спецодяг, виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, курток із капюшонами з вмонтованими у них окулярами;
• обладнання попереджувальної сигналізації (світлової, звукової).

Інфрачервоне випромінювання

Поділяється на групи А, В і С. Вплив інфрачервоного опромінення на організм проявляється в основному тепловою дією.

Ультрафіолетове випромінювання

( довжина хвиль в діапазоні 200-400 нм. Вплив на людину кількісно оцінюється еритемною дією, що надалі спричиняє пігментацію шкіри.)

Захист:

• протисонячніекрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають УФВ) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені);
• одяг, виготовлений із тканини. що найменше пропускають УФВ;
• окуляри із захисним склом;
• флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2мм.

Лазерне випромінювання

(Лазером називають оптичний квантовий генератор. Він має гостру направленість, що дозволяє одержати на відносно малій площині енергію великої щільності. Опромінення лазерними променями може порушити діяльність центральної нервової і серцево-судинної системи, пошкодити очі, шкіру.)

Захист:

· захисні окуляри із світлофільтрами;

· захисні щитки;

· захисні халат і рукавички.

Читайте також:

1. Деформування і руйнування гірських порід
2. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ГРУП РОЗРОБЛЮВАЧІВ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ, ШТОРМ, НОРМУВАННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, РУЙНУВАННЯ.
3. Енергетичні закони руйнування (диспергування) крихких тіл
4. Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Характеристика ступенів руйнування.
5. Корозія – це окисно-відновний процес руйнування металів у результаті їх фізико-хімічної взаємодії з навколишнім середовищем, який протікає самодовільно.
6. Криза світової валютної системи веде до руйнування старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію.
7. Критерії руйнування
8. Під енергією зв'язку розуміють ту енергію, яка необхідна для розриву зв'язку, тобто для руйнування молекули до окремих атомів.
9. Продуктів руйнування
10. Руйнування гірських порід
11. Руйнування гірських порід.
12. Руйнування озонового шару

Переглядів: 790