• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 2. Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці.

План

Лекція 1. Тема 1. Загальні питання охорони праці

ЗМІСТ

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів денної та заочної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030509 «Облік і аудит»

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Укладач: к.ф.н. Шапіро О.О.

Розглянуто та ухвалено на засіданні кафедри

Протокол від 26.09.2012 № 2

Харків

2012 рік

Лекція 1. Тема 1. Загальні питання охорони праці…………………………...…3

Лекція 2. Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці…………….7

Лекція 3. Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці…………...24

Лекція 4. Тема 3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці……………………………………..32

Лекція 5. Тема 4. Організація охорони праці на підприємстві……………….45

Лекція 6. Тема 5. Навчання з питань охорони праці…………………………..68

Лекція 7. Тема 6. Профілактика травматизму та професійних захворювань..72

Лекція 8. Тема 7. Основи фізіології та гігієни праці…………………………..81

Лекція 9. Тема 7. Основи фізіології та гігієни праці…………………………..91

Лекція 10. Тема 8. Основи виробничої безпеки……………………………...110

Лекція 11. Тема 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах…………………………………………………………………………120

Глосарій………………………………………………………………………....126

Рекомендована література…………………………………………………..…135

Мета лекції: дати загальну характеристику охороні праці як галузі жзнання та навчальній дисципліни; проаналізувати стан охорони праці в Україні, зробити порівняльний аналіз стану охорони праці в Україні та за кордоном.

1. Охорона праці як навчальна дисципліна: предмет, об’єкт, основні розділи, базова термінологія.

2. Суб’єкти і об’єкти охорони праці.

3. Сучасний стан охорони праці в Україні і за кордоном.

1.1. Перехід суспільства до широкого використання ринкових відносин, виникнення різноманітних форм власності потребують розроблення нових методологічних підходів до побудови сучасної моделі управління умовами, охороною й безпекою праці на національному, регіональному й виробничому рівнях, гнучкої та доступної для різних господарських структур і форм власності.

У суспільстві із соціально орієнтованою економікою охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства й організації.

Охорона праці — проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва. Економісти також розраховують вартість різних варіантів організаційно-технічних рішень щодо підвищення рівня безпеки праці. Цим зумовлена необхідність вивчення майбутніми бакалаврами з економіки основ охорони праці.

Процес навчання складається з теоретичних і практичних занять із застосування комп’ютерних методів, що проходять відповідно до законодавства України та інших діючих нормативних документів стосовно охорони праці.

Мета дисципліни — допомогти студентам оволодіти системою знань з охорони праці та виробити вміння і навички у сфері формування сучасної моделі управління умовами, охороною, безпекою праці на національному, регіон альному й виробничому рівнях.

Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.

Наука про охорону праці тісно пов’язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розроб­ці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов’язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання.

Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі. В правильному розв’язанні цих завдань істотну роль відіграє ергономіка. Ергономіка вивчає проб­леми оптимального розподілу й узгодження функцій між люди-
ною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов діяльності, розробляє методи їх урахування при створенні й
експлуатації техніки, що управляється та обслуговується людиною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істотно підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне використання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням.

Взаємодія людини і техніки в системі виробництва (система «людина — машина — виробниче середовище») має розглядатися під час проектування і створення безпечних умов праці, вирішення завдань оптимізації. Це і є предметом ергономіки. В період широкого застосування нової техніки в усіх галузях народного господарства проблема оптимізації взаємовідносин людини з машиною і виробничим середовищем стала однією з головних.

Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробницт­ва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація виробництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін.

У конкретних дослідженнях охорона праці як наука базується на загальнонаукових підходах: комплексності, системності, особистісному гуманізмі, єдності наукового дослідження і практики, організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.

Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, технічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і взаємозв’язку.

Системний підхід відбиває взаємозв’язки між окремими аспектами охорони праці і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, в створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з охорони праці. Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних, соціальних тощо.

Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Головна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматиз­му тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістов­ності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:

― знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

― впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

― розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

― забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

― впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

― розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив­ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних.

Праця як процес являє собою єдність трьох складників:

― самої праці як доцільної діяльності;

― предмета праці (того, на що спрямована праця);

― знарядь праці (речі або комплексу речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).

Зміст праці зумовлюється технікою, технологією, організацією виробництва і виробничим середовищем, тобто рівним розвитку продуктивних сил суспільства.

Виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продук­ти праці, умови праці).

Під терміном «виробниче середовище», який надто активно використовується на Заході, мається на увазі більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, він включає й організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з використанням економічних стимулів.

Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості праці — фактори трудового процесу і фактори умов праці.

Фактори важкості праці визначаються:

― особливостями трудового процесу;

― умовами виробничого середовища.

Чинники трудового процесу показують навантаження на м’язову і нервову системи; співвідношення між динамічними і статистичними навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надходить та переробляється; монотонність; робочу позу і змінність роботи.

Фактори умов праці включають певну сукупність санітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

― фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом пев­ного часу);

― нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання);

― робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва);

― монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);

― температура, вологість, теплове випромінювання;

― забруднення повітря;

― виробничий шум;

― вібрація, обертання, поштовхи;

― освітленість у робочій зоні.

Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці.

1.2. Охорона праці охоплює весь обсяг трудових суспільних відносин. Важливо пам’ятати, що питання охорони праці постають не лише не виробництві із підвищеним травматизмом (наприклад, гірській чи металургійній промисловості), але й в освітніх чи фінансових організаціях, в офісах приватного підприємства тощо. Таким чином, суб’єктами охорони праці стають всі люди, що працюють на підприємствах.

Суб’єкти охорони праці – всі учасники трудових відносин.

Відповідно їх можна умовно поділити на кілька груп:

- працівники;

- роботодавці;

- контролюючи органи.

Роботодавці зобов’язані забезпечити працівникам умови праці, що відповідають чинним нормативним документам. Крім того, роботодавці зобов’язані забезпечити проходження працівниками інструктажу з охорони праці – а працівники, відповідно, пройти інструктаж і дотримуватися норм безпеки підчас трудового процесу. Контроль за виконанням своїх зобов’язань як роботодавцями, так і працівниками, здійснюють контролюючі органи.

Метою дій з охорони праці всіма її суб’єктами є забезпечення таких умов праці для кожного працівника, в яких було б можливим збереження його життя та здоров’я.

Об’єктом охорони праці ї здоров’я та працездатність людини.

Необхідно зазначити, що питання здоров’я та працездатності мають не лише гуманістичний вимір, але й економічний. Так, травматизм на виробництві, зумовлений не дотриманням умов охорони праці, призводить до необхідності сплачувати лікарняні, відшкодування і т.д.; крім того, він на певний час, а часом і повністю, виводить потерпілого працівника із виробничого процесу, що відповідним чином відбивається на виробництві вцілому.

1.3. Статистика виробничого травматизму свідчить про його безперервне зростання утцілому світі. За інформацією Міжнародної організації праці, щорічно трапляється близько 250 млн нещасних випадків на виробництві. У розвинених країнах із високим технічним рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, у тому числі й в Україні. У країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпає щорічно близько 10 млн осіб з яких майже 8 000 гине. Загалом по всіх країнах земної кулі кожні три хвилини гине людина, а щосекунди зазнають травм чотири особи. За статистикою, в Україні щоденно у 2008 році на виробництві травмувалися 40-50 осіб і 2-3 особи гинули. Безперервно зростає ціна помилки однієї людини: якщо відразу після Другої світової війни від помилки однієї людини гинуло в середньому 2–4 особи, то сьогодні ця цифра наближається до 10.

За інформацією Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиліття характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму. Найвищий рівень смертельного травматизму сьогодні простежують у вісьмох галузях економіки, на які припадає біля 90% всіх смертельних випадків на виробництвах України: вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, будівництво, невиробнича сфера, металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільша кількість нещасних випадків пов’язана з організаційними чинниками, біля двох третіх від усіх нещасних випадків.

В Україні останнім часом різко зростає професійна захворюваність. На підприємствах України щорічно реєструють до 7 тис. професійних захворювань. Аналіз такої захворюваності свідчить, що професійна патологія зареєстрована в осіб понад 185 професій, серед яких значною є частка інженерно-технічних працівників (2,5%), зайнятих у різних галузях економіки. Становище з професійною захворюваністю в Україні потребує реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працівників від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників. Щорічно в Україні виникає близько 60 000 пожеж, у яких гине понад 3 500 осіб. Щодня в Україні виникає близько 200 пожеж, у яких гине 10–12 осіб і 5–6 отримують травми. Збитки від пожеж становлять понад 2 млрд грн на рік. Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); нез’ясовані та ін. (1%).

В Україні смертність населення внаслідок травм, отруєнь та інших зовнішніх впливів у невиробничій сфері посідає третє місце після серцево-судинних захворювань та новоутворень. З цих причин у країні щороку зазнають ушкодження здоров’я більш як 2,5 млн осіб смертельно травмуються до 75 тис. осіб або 200 осіб щодня. Зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно вирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти Міжнародної організації праці на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після ракових (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).

Необхідність використання поряд з показниками виробничого травматизму показників невиробничого травматизму зумовлена тим, що частину нещасних випадків виробничого характеру формально відносять нещасних випадків невиробничого характеру у разі відсутності юридично поформлених взаємовідносин між роботодавцем та найманим працівником.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає дисципліна «Охорона праці»?

2. Що є предметом вивчення охорони праці?

3. Назвіть суб’єктів та об’єкт охорони праці.

4. На які групи можна умовно поділити суб’єктів охорони праці?

5. Що можна сказати про сучасний стан виробничого травматизму в Україні?

Мета лекції: розглянути законодавче підґрунтя охорони праці в Україні, проаналізувати відповідні нормативно-правові акти; дослідити, яким чином за чинного законодавства формуються стандарти в галузі охорони праці.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Адаптивні організаційні структури управління.
4. Адміністративні правовідносини
5. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
6. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
7. Адміністративно-правові відносини
8. Адміністративно-правові відносини
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Адміністративно-правові норми
11. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
12. Акти з охорони праці в організації.

Переглядів: 1255