• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 8. Тема 7. Основи фізіології та гігієни праці.

План

1. Виробничі травми та професійні захворювання.

2. Мета і завдання профілактики нещасних випадків на виробництві.

3. Основні заходи по запобігання травматизму та професійним захворюванням.

7.1. На підприємствах під час експлуатації обладнання та виконання технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.

Виробничі фактори (рухомі машини й механізми, рухомі частини виробничого устаткування та ін.) можуть спричинити травми. Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.

Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, елект­ричні, променеві, комбіновані.

Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.

Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою.

Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання.

Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

Відповідно до «Схеми розподілу виробничих травм за ступенем серйозності ушкоджень» і «Схеми розподілу гострих проф-
отруєнь за ступенем їх серйозності» травми поділяються на легкі, тяжкі й смертельні. Крім того, травми можуть бути груповими, якщо травмовано двох і більш працівників. Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.

Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внас­лідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. До професійних захворювань належать захворювання, викликані дією: хімічних факторів — гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки, трахеїт, бронхіт, пневмоніт, анемія тощо; іонізуючих випромінювань — гостра променева хвороба, гострі променеві ураження; фізичних перевантажень та перенапруження органів і систем — радикуліт, міофасцит і ін.; промислових аерозолів — пневмокопіози, силікоз, хронічний бронхіт тощо.

Професійне захворювання вважається виявленим з того момен­ту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати. Протягом трьох днів після встановлення зв’язку захворювання з умовами праці про це повідомляється обласному (міському) профпатологу, районній санепідемстанції, що курирує підприємство, де працював хворий, та адміністрації підприємства (надсилається екстренне повідомлення про вперше виявлене професійне захворювання) для розслідування причин розвитку захворювання і запобігання виникненню його в інших працівників.

7.2.Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів зобов'язаний роботодавець.

Роботодавець повинен бути зацікавленим у високому рівні промислової безпеки, оскільки його зниження негативно позначається на економічних показниках підприємства.

Під час вивчення матеріалів спеціального розслідування нещасних випадків зі смертельними наслідками на виробництві за 2005-2011 роки встановлено, що нещасні випадки на виробництві відбуваються в основному (до 70%) через організаційні фактори.

За результатами вивчення основних тенденцій змін стану виробничого травматизму за 2005-2011 роки та матеріалів спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві та з метою запобігання нещасним випадкам на виробництві, спричинених організаційними факторами, створення на робочому місці, в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці розроблено зазначені рекомендації щодо профілактики нещасних випадків на виробництві, спричинених організаційними факторами, та спеціальні (залежно від специфіки виробництва або виконання окремих видів робіт на підприємствах, територіального розташування об'єктів, галузевого спрямування та інших чинників).

1.1. Рекомендації щодо профілактики нещасних випадків на виробництві, спричинених організаційними факторами (далі - Рекомендації), можуть використовуватись роботодавцями як один із інструментів забезпечення функціонування системи управління охороною праці, передбаченої статтею 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: для здійснення профілактичних заходів та усунення причин, що призводять до нещасних випадків.

1.2. В Рекомендаціях пропонується перелік профілактичних заходів, розроблених на підставі аналізу статистичних даних за 2005-2011 роки, даних оперативного аналізу, матеріалів розслідування нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками, спричинених організаційними факторами, для впровадження на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, видів діяльності, господарювання (далі - підприємства).
Основні завдання та напрями профілактики травматизму
2.1. Основним завданням рекомендацій з профілактики нещасних випадків на виробництві, спричинених організаційними факторами, є інформаційна та методична підтримка при розробці роботодавцями заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, зниження рівня травматизму, притаманних конкретному виробництву, а також поширення позитивного досвіду щодо створення здорових і безпечних умов праці.
2.2. Для створення безпечних та здорових умов праці роботодавець повинен відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» забезпечити функціонування на підприємстві системи управління охороною праці та очолити роботу з управління охороною праці.
2.3. Для створення системи управління праці роботодавець повинен визначити політику та мету з охорони праці для кожного структурного підрозділу, кожного рівня управління охороною праці, яка має бути спрямована на: досягнення послідовного поліпшення умов та стану охорони праці на основі досягнень у галузі науки і техніки та використання світового досвіду;
зниження рівня травматизму на виробництві, в тому числі зі смертельними наслідками; недопущення випадків професійних захворювань;
підвищення результативності діяльності з охорони праці.
2.4. Для реалізації поставленої мети має бути розроблений комплексний план підприємства щодо покращення стану охорони праці, який повинен відповідати вимогам національних законів та нормативно-правовим актам з охорони праці і використовуватись на різних рівнях системи управління.
2.5. Планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками вихідного аналізу стану охорони праці, виробничого травматизму на підприємстві і в його структурних підрозділах.
2.6. В процесі вихідного аналізу визначається:
перелік національних законів та нормативно-правових актів, правил, що містять вимоги з охорони праці і мають бути реалізовані наданому підприємстві; достатність заходів захисту, що діють на підприємстві або заплановані для усунення, запобігання та зниження небезпеки та ризиків;
небезпеки та ризики, для чого необхідно провести:
ідентифікацію шкідливих та небезпечних факторів;
аналіз стану робочих дільниць, процесів, установок, машин, обладнання, операційних процедур, включаючи їх адаптацію до людських можливостей;
аналіз систем контролю за станом умов та безпеки праці на підприємстві.
2.7. За результатами вихідного аналізу розробляється програма поліпшення умов та охорони праці на підприємстві, яка має містити:
кількісну оцінку мети підприємства з охорони праці;
критерії порівняння для підтвердження досягнення мети;
підготовку плану удосконалення діяльності підприємства у сфері охорони праці.
2.8. Для досягнення кожної мети щодо усунення виявлених на підприємстві недоліків визначаються: потреби в новій техніці, інженерно-технічних засобах виробництва для ефективного управління виробничими ризиками, в засобах індивідуального та колективного захисту працівників, санітарно-оздоровчих заходах; перспективні вимоги до технічних засобів контролю виробничого середовища та автоматизованих інформаційних систем охорони праці і відповідного їх програмного забезпечення, що містять оцінку можливостей перевищення сучасного технічного рівня, для своєчасної реалізації; система безперервного навчання та інформування працюючих про рівень відповідності робочих місць встановленим вимогам умов та стану охорони праці; відповідальність керівництва та розподіл відповідальності для досягнення мети і завдань, нормативних показників умов та стану охорони праці для кожного підрозділу і рівня управління на підприємстві;
засоби та строки, в які повинно бути досягнуто мету та вирішено завдання програми.
2.9. Щоквартально роботодавцем проводиться аналіз ефективності впроваджених заходів та вносяться необхідні зміни у сфері охорони праці на підприємстві та, у разі необхідності, проводяться запобіжні і коригувальні дії.
2.10. Розробка запобіжних і коригувальних заходів проводиться в такій послідовності:
визначаються та аналізуються першопричини будь-якого недодержання правил з охорони праці і заходів системи управління охороною праці;
розробляються заходи щодо мінімізації небезпек та ризиків технічними заходами шляхом впровадження сучасних технологій, проектування безпечних виробничих систем, використання засобів колективного захисту працівників;
впроваджуються прогресивні заходи щодо усунення небезпек та ризиків виникнення професійних захворювань і нещасних випадків на підприємстві;
за необхідності впроваджуються адміністративні заходи управління шляхом скорочення кількості працюючих, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, або обмеження сумарного часу контакту працівників зі шкідливими виробничими факторами; забезпечення сучасними засобами індивідуального захисту відповідно до затвердженого переліку професій.

7.3. Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

― технічні;

― санітарно-виробничі;

― медико-профілактичні;

― організаційні.

До технічних заходів належать:

― модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

― перепланування розміщення обладнання;

― впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

― придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

― влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

― реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

― придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

― організація профілактичних медичних оглядів;

― організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

― проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

― робота з професійного відбору;

― здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних випадків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Врахування індивідуальних особистісних відмінностей має велике значення для формування трудових колективів (бригад, змін). Розуміння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колективи з урахуванням здатності кожного працівника розв’язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психологічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додержання заходів безпеки.

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків, поглядів, переконань та психологічних установок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.

Питання для самоконтролю

1. Що означає термін «професійні захворювання»?

2. В чому полягає проблема виробничого травматизму?

3. Що зумовлює виникнення нещасних випадків на виробництві?

4. Які існують шляхи запобігання нещасним випадкам?

5. Які заходи можуть бути здійсненими про профілактиці виробничого травматизму та професійних захворювань?

Мета лекції: розглянути фізіологічні засади трудового процесу, визначити роль центральної нервової системи у трудовій діяльності, проаналізувати виникнення стану втоми та його вплив на трудову діяльність.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Алкоголізм і безпека праці.
5. Аналіз продуктивності праці.
6. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
7. Атестація робочих місць з шкідливими і небезпечними умовами праці.
8. Безтарифні системи оплати праці.
9. Біологічні основи мислительної діяльності.
10. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
11. Біохімічні основи розвитку витривалості
12. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей

Переглядів: 709