• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Двофакторна виробнича функція

У довгостроковому періоді фірма може змінити як технологію виробництв, так і його масштаб. Зміна технології веде до зміни функціональної залежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Для аналізу застосовуються дво– і багатофакторні виробничі функції. Коли виробничому процесі капітал і праця можуть замінювати один одного, пропорції між ресурсами вимірює показник капіталоозброєності праці . Функція виробництва має вигляд:

(7.1)

Двофакторна виробнича функція може бути представлена у табличній ("виробнича сітка"), графічній (ізокванта) і аналітичній формах.

Ізокванта – це крива однакової кількості продукту, яка відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, що забезпечують певний фіксований рівень випуску (рис. 7.2). Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва. Наприклад, в точці переважає машинна технологія, а в точці виробництво продукції здійснюється переважно за рахунок ручної праці.

Ізокванти ранжирують рівні виробництва подібно до кривих байдужості, які ранжирують рівні задоволення. Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою. Так, ізокванта відповідає всім комбінаціям праці і капіталу, які дозволяють виробляти 55 одиниць продукції, ізокванта – 75 одиниць продукції і т.д.

Якщо фактори повністю взаємозамінні, ізокванта вироджується у пряму лінію, а гранична норма технологічного заміщення є величиною постійною для всіх точок ізокванта.

Це говорить про те, що один і той же обсяг виробництва можна виробити, коли використовують тільки один із факторів (рис. 7.3, б) або їх співвідношення.

Рисунок 7.3 – Ізокванти виробничих функцій: (а) з фіксованими пропорціями факторів (Леонтьєвська функція) і (б) з факторами – повними замінниками.

Це, взагалі, нереальна ситуація, але вона в деяких випадках дає наближення до реальних умов. Наприклад, автоматична телефонна станція і телефонна станція з ручним з’єднанням абонентів – комутатор; виготовлення музичних інструментів на повністю автоматизованих потокових лініях і виготовлення тих же інструментів висококваліфікованим персоналом ручним способом і т.д. і т.п. Виробнича функція з абсолютно взаємозамінними факторами носить назву неокласичної. Як було показано раніше, окрім ступеневих виробничих функцій використовують також і Леонтьєвські виробничі функції, тобто такі, які передбачають використання чітко фіксованого співвідношення виробничих ресурсів (рис. 7.3, а).

У цьому випадку приріст обсягу виробництва без збільшення споживання обох ресурсів неможливий. Наприклад, збільшення обсягу перевезень вантажів автомобільним транспортом неможливе без збільшення кількості автомобілів і відповідно до цього збільшення чисельності шоферів, те ж можна спостерігати на екскаваторних роботах і т.п.

Ізокванта з фіксованою структурою використання ресурсів характеризує ситуацію, за якої підприємство обмежене у виборі способу (технології) виробництва.

Можна відмітити ще кілька властивостей кривих стабільного рівня виробництва: ізокванти, що відображають різні рівні випуску, не можуть перетинатися; ізокванти опуклі до початку координат і не перетинають осі координат, а лише необмежено наближаються до них, оскільки фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна, як правило, неможлива, що відповідає припущенню про абсолютну необхідність для виробництва обох факторів.

Ізокванта є одним із головних інструментів графічного аналізу технічної результативності виробництва.

Положення ізокванта відносно осей координат визначається співвідношенням коефіцієнтів еластичності випуску від факторів виробництва (рис. 7.4). Якщо еластичність випуску від факторів однакова
(Е_Кп/к = Е_Кп/ч), ізокванта буде симетричною відносно бісектриси системи координат (поз. 2 на рис. 7.4).

Якщо еластичність випуску від капіталу менша за еластичність випуску від праці (Е_Кп/к < Е_Кп/ч), ізокванта буде мати більший кут нахилу до осі, на якій відкладено використання фактору праці (3), коли ж Е_Кп/ч Е_Кп/ч – то навпаки (1).

Рисунок 7.4 – Залежність нахилу ізокванти від еластичності факторів виробництва.

Ізокванти аналогічно кривим байдужості, але кожна ізокванта відповідає певному обсягові виробництва, тоді як криві байдужості характеризують лише різний якісний рівень корисності: більше, менше, а їх цифрові позначення є суто умовними.

Аналітично побудова ізокванти базується на рівнянні виробничої функції: . Тобто необхідно зафіксувати рівень виробництва, для якого будується ізокванта, і розв’язати рівняння відносно або .

За допомогою виробничої функції можна проаналізувати можливості зміни технології за умови збереження досягнутого рівня виробництва. Наприклад, якщо кількість капіталу зменшилась на , то таку саму кількість продукції за той же час можуть виробити додатково залучені у виробництво одиниць праці:

(7.2)

Показник, що визначає пропорції заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни – .

Гранична норма технологічної заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

Відповідно, – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці; – гранична норма заміни капіталу працею – показує скільки одиниць праці може замінити одиницю капіталу. Гранична норма технологічної заміни завжди є величиною від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого, і навпаки, тобто величини і завжди мають протилежні знаки, а ізокванта має від’ємний нахил.

Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва. Зміна капіталу на призводить до зміни обсягу виробництва на величину , а зміна праці на дає зміну обсягу випуску на . У випадку фіксованого рівня виробництва необхідно, щоб втрата продукції від зменшення кількості робітників компенсувалась приростом продукції від збільшення застосування капіталу, і навпаки, тобто повинна виконуватись рівність: або , або .

Звідси гранична норма технологічної заміни праці капіталом:

(7.3)

або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:

(7.4)

Тобто:

(7.5)

Динаміка граничної норми технологічної заміни при зміні технологічного способу виробництва зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає. Ця тенденція отримала назву закону зниження граничної норми технологічної заміни:зі збільшенням застосування у виробництві будь-якого фактора гранична норма технологічної заміни одиниці цього фактора іншим знижується, і навпаки.

Аналіз довгострокової функції виробництва має важливе практичне значення, особливо для планування розвитку фірми.

Читайте також:

1. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
2. Безцехова виробнича структура.
3. Бюджетування як функція фінансового контролінгу
4. Виробництво та виробнича функція
5. Виробництво та виробнича функція
6. Виробнича вентиляція.
7. ВИРОБНИЧА ГІМНАСТИКА
8. Виробнича інфраструктура підприємства
9. Виробнича інфраструктура регіону
10. Виробнича логістика
11. Виробнича операція як об'єкт нормування праці
12. Виробнича операція як об’єкт нормування праці.

Переглядів: 2981