Виробнича інфраструктура підприємства

ВИРОБНИЧА ТА СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА

Методи організації виробництва

Метод організації виробництва – це обґрунтована комбінація прийомів і способів реалізації виробничого процесу. До його характеристик відносять: 1) взаємозв’язок послідовності технологічних операцій з планом розміщення обладнання; 2) ступінь неперервності виробничого процесу.

Виділяють базові методи організації виробництва: непотоковий, потоковий.

Непотоковий метод застосовується в індивідуальному, одиничному й дрібносерійному виробництві. Характеризується наступними ознаками:

· виробниче обладнання групується у ділянки за видами робіт (ділянки токарних верстатів, фрезерних верстатів і т.п.);

· поєднання універсального та спеціального обладнання;

· між групами технологічного обладнання розташовують виробничі запаси та проводиться технічний контроль;

· у виробничому процесі виникають перерви в наслідок того, що робітник отримує деталь для виконання технологічної операції не з попередньої, а із проміжного складу або від контролера.

За цим методом складно мінімізуються витрати часу на транспортні операції та запаси.

Потоковий метод найбільш раціональний у масовому, багато та середньосерійному виробництві. Організуючим елементом потокового виробництва є потокова лінія зі спеціалізованими робочими місцями, які розташовані відповідно до технологічного процесу. За потоковим методом рух предмета праці в процесі його обробки відбувається за оптимальним маршрутом без очікувань у проміжних запасах і під час технічного контролю. Ознаки потокового методу організації виробництва:

· поділ виробничого процесу на окремі операції й тривале їх закріплення за певним робочим місцем;

· спеціалізація робочого місця за певною операцією;

· синхронізоване ритмічне виконання операцій на всіх робочих місцях за єдиним розрахованим тактом потокової лінії;

· розміщення робочих місць у відповідності до технологічного процесу;

· рух предметів праці від одного робочого місця до іншого за допомогою технологічного транспорту.

Використовуючи типи й методи організації виробництва формують виробничу інфраструктуру.

План

2.6.2. Виробнича інфраструктура підприємства.

2.6.3. Соціальна інфраструктура підприємства.

Інфраструктура підприємства - це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які безпосередньо не створюють профільний продукт, але своєю діяльністю сприяють функціонуванню основного виробництва та соціального розвитку колективу. В залежності від їхніх функцій розрізняють виробничу й соціальну інфраструктуру підприємства.

До виробничої інфраструктури відносять виробничі підрозділи та служби які обслуговують та забезпечують роботу основного виробництва.

Результативність виробничої інфраструктури визначають наступні фактори: своєчасність надання основному виробництву метрологічних та інформаційно-обчислювальних послуг; послуг зв’язку, своєчасність поточного ремонту, технічне обслуговування й настройка основного обладнання; розширення номенклатури виготовлених інструментів, оснастки; своєчасність за обсягами, номенклатурою й якістю матеріального та енергозабезпечення; своєчасність надання транспортних послуг; випереджаючий характер розвитку комунікаційних мереж та природоохоронних споруд.

Служба матеріально-технічного постачання є носієм потенційно додаткового ефекту виробництва, що забезпечується шляхом своєчасного постачання основному виробництву необхідних матеріалів, комплектуючих, оптимізації виробничих запасів, управління ними та якісного їх зберігання складах підприємства.

Головними завданнями складського господарства, як складова, логістичного комплексу підприємства є своєчасна експедиція матеріалів, забезпечення їх зберігання, консервація та розконсервація, своєчасна передача їх у виробництво, оперативний облік, скорочення витрат на зберігання. Види складів: спеціальні та універсальні склади; постачальні, виробничі й збутові; загальнозаводські й цехові; відкриті, напівзакриті та закриті, механізовані та автоматизовані. Потужність складів та їх типи визначаються виробничими потребами.

Транспортне господарство експлуатує технологічний транспорт (електро- та автокари, транспортери, трубопроводи, шнеки, конвеєри) та транспорт загального призначення за межами підприємства (автомобільний, залізничний, водний, повітряний).

Ремонтне господарство підтримує обладнання в робочому стані та запобігає його передчасному фізичному зносу, відмовам та аварій. Застосовують системи планово-попереджувальних ремонтів та обслуговування за технічним станом.

Головними завданнями енергетичного господарства є безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії, енергозберігання, енергоозброєності праці. Існує централізована, децентралізована і змішана система енергозабезпечення. Потреби в енергії та енергоносіях здійснюється за нормами їх витрат на потреби основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та соціальної інфраструктури.

Ефективна дієвість виробничої інфраструктури сприяє зниженню собівартості основного виробництва та підвищенню рентабельності підприємства.

Загалом у виробничій інфраструктурі працює найбільша частка співробітників підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи організації виробництва	\|	Сутність управління виробництвом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.