Інтелектуальна власність як один з визначальних факторів розвитку економіки.

Усі країни з високо розвинутою ринковою економікою відзначаються високим рівнем освіти, науки і культури. Саме це зумовлює і визначає рівень цивілізованості того чи іншого суспільства. Вони ж є результатом творчої діяльності людини, оскільки стан і освіти, і культури визначається рівнем розвитку науки. Творчий потенціал людини поступово, але неухильно починає домінувати в усіх виробничо-економічних структурах і саме інтелектуальний потенціал людини буде визначати інтенсивні шляхи становлення нової цивілізації.

До недавнього часу власність була чітко матеріалізована (земля, споруди, комунікації тощо) і тільки науково-технічний прогрес показав, що рушійною силою його є нематеріальна – інтелектуальна власність. Міжнародний досвід свідчить, що першоосновою індустріальної могутності США, Японії, Німеччини та ін. розвинених країн є ІВ, втілена у передові технології виробництва та управління.

Експерти ООН з промислового розвитку дійшли висновку: якщо раніше провідна роль в зростанні економіки держави належала природним ресурсам, які надавали тій чи іншій країні переваги в системі світових господарських зв’язків, то зараз на передній план виступає рівень розвитку людських ресурсів – кваліфікація, майстерність, вміння як основа інтелектуального потенціалу нації.

Багатство суспільства складається як з матеріальної складової так і з інтелектуального потенціалу й активного його використання. Дослідження взаємозв’язку між вкладеннями в “людський капітал” (інтелектуальну власність) і економічним зростанням, проведене в США і Росії показало, що збільшення інвестицій в розвиток інноваційного потенціалу порівняно з інвестиціями в матеріальну базу дає змогу успішно долати економічні кризи.

Ефективне використання результатів інтелектуальної(творчої) діяльності, що формує досить важливий і специфічний сегмент ринку України, у недалекому майбутньому повинно зайняти таке ж чільне місце у загальнонаціональному ринку товарів та послуг, як і у розвинених країнах світу. Зокрема, обсяг торгівлі інтелектуальним продуктом у США займає друге місце в загальному обсязі. Як свідчить світова практика, на результати інтелектуальної діяльності припадає до 35% капіталу передових фірм та підприємств. Так у “Microsoft”, вартість результатів інтелектуальної діяльності(нематеріальних активів)в десятки – сотні разів перевищує вартість матеріальних активів.

Після проголошення незалежності Україна обрала модель розвитку на основі ринкової економіки. Як відомо, ринкова економіка характеризуються не тільки конкуренцією товарів та послуг, а й конкуренцією їх якості. На даному етапі науково-технічного розвитку суспільства конкурентоспроможним може бути лише продукт, виготовлений на основі сучасних наукомістких технологій, основою яких є об’єкти інтелектуальної власності. Нині вважається, що для широкого кола промислових підприємств прибуток забезпечується на 50% за рахунок технології, на 30% за рахунок маркетингу і лише на 20% за рахунок виробництва.

Насиченість матеріального виробництва високими технологіями (інтелектуальним ресурсом) – найважливіша характеристика сучасних розвинутих країн. Оскільки технологія є специфічними знаннями про потрібні блага (технологія продукту) і як інтелектуальним об’єктом створити ці блага (технологія процесу) та керувати цими процесами (технологія управління).

У межах теорії економічного розвитку науково-технічного прогресу як джерела розвитку, добробуту відводиться першочергова роль. При цьому не тільки знання та інформація, а й науково-технічні розробки розглядаються не як безкоштовні ресурси, а як інтелектуальний товар, який повинен бути оплачений. Такий підхід дає змогу розглядати ринкову економіку як систему, що сама розвивається, рушійною силою якої є суб’єкти господарювання, що здійснюють інновації.

У сучасних умовах суб’єкти господарювання з інтенсивною фізичною працею трансформуються в суб’єкти господарювання інтенсивної розумової праці, що базуються на інтелектуальних та творчих здібностях фахівців. Пропрацювавши протягом робочого дня фахівець залишає підприємству, компанії свій інтелект, який не є матеріальним капіталом. Цей невидимий ресурс належить наприклад, не підприємству, а працівнику, яким може користуватися підприємство і розглядати як інтелектуальний потенціал підприємства, що дає змогу йому розвиватися і успішно вирішувати поставлені перед ним завдання.

Отже, сьогодні, коли знання стали основною сировиною і результатом економічної діяльності, інтелектуальний ресурс став на стільки важливим, що справедливо буде підкреслити, що підприємство, компанія, яка не управляє знаннями, не буде конкурентоспроможною.

Останні дослідження в галузі інтелектуальної власності свідчать про набагато більшу цінність інтелектуальних фондів суб’єктів господарювання порівняно з їх матеріальними ресурсами.

Україні належить кожний третій винахід, зареєстрований в колишньому СРСР, а за потенціалом наша держава не поступається розвиненим країнам світу. Але від того як будуть здійснювати управління інтелектуальним потенціалом залежить не тільки майбутнє суб’єктів господарювання, а й те, наскільки швидко наша країна увійде до числа передових країн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття інтелектуальної власності.	\|	Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.