Питання 1. Ринок праці та особливості його функціонування

Лекція 15. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою.

ТЕМА 13. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК. ЗАЙНЯТІСТЬ, ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВОЮ

1. Ринок праці та особливості його функціонування.

2. Безробіття, його види і наслідки.

3. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості.

Мета:одержати уявлення про причини й наслідки циклічного характеру економічного розвитку й безробітті, методах державного регулювання економіки.

Рекомендована література:

Башнянин Г.І. Політична економія. Підручник / Г.І. Башнянин. – К.: Ніка-Центр; Ельга, 2000. – с. 445–474.
Мочерний С.В. Політекономія: Підручник / С.В. Мочерний. – К.: Вікар, 2005. – 2-е вид. випр. – с. 281–308, 302–329.

Питання для самостійного вивчення:

1. Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості.

2. Еволюція ринку праці, зайнятості, безробіття.

Незважаючи на велику пізнавальну роль категорії "зайнятість", вона не отримала чіткого обґрунтування, особливо коли йдеться про її зв'язок з відносинами власності.

Їхня приналежність до проблеми зайнятості зумовлена, по-перше, тим, що залежно від типу власності формуються різні види зайнятості; по-друге, така зайнятість здійснюється з неоднаковою інтенсивністю праці, а отже, по-різному використовується робоча сила, привласнюється створений нею необхідний і додатковий продукт; по-третє, зайнятість у масштабі країни передбачає розподіл робочої сили між регіонами в тісному взаємозв'язку з переливанням капіталу (капіталістичної власності) на галузевому і міжгалузевому рівнях та ін.

Виробничі відносини з приводу зайнятості при капіталізмі формуються за сучасних умов з активною участю трьох суб'єктів:

- Класу капіталістів (різних прошарків і верств),

- Класу найманих працівників (різноманітних груп і прошарків)

- Держави, яка виступає і як підприємець, і як орган, що активно впливає на зайнятість у недержавному секторі, регулює відносини економічної власності у цій сфері.

Якщо узагальнити сказане, то можна дати таке визначення зайнятості за умов капіталізму:

Зайнятість - це сукупність виробничих відносин між різними економічними суб'єктами (найманими працівниками, капіталістами і державою), що виникають у процесі забезпечення працездатного населення робочими місцями та усвідомленої діяльності людей, спрямованої на виробництво товарів і послуг з метою створення прибутків для власників капіталу, отримання доходу на відтворення робочої сили і задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб.

Виробничі відносини з приводу зайнятості розвиваються у певну сукупність таких відносин у різних формах зайнятості.

Основні форми зайнятості.

Повна зайнятість - означає надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всіх потреб. Ця форма зайнятості є ознакою справедливого демократичного суспільства, оскільки дозволяє кожному бажаючому реалізувати свої сутнісні сили у процесі праці у разі її змістовності, а також є надійним чинником соціального захисту.

Раціональна зайнятість - зайнятість наявна в суспільстві при оптимальній (раціональній) структурі народного господарства з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів відповідно до потреб технологічного способу виробництва, адекватності структури робочих місць і трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньо-кваліфікаційної структури.

Ефективна зайнятість - зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог основного економічного закону, інтенсивного типу відтворення, а отже, критеріїв економічної доцільності найефективнішого використання основних типів капіталістичної власності і капіталу. Вона передбачає наявність циклічного характеру капіталістичного виробництва, а отже, резервної армії праці, значне недовикористання виробничих потужностей тощо.

Трудова діяльність за формами власності здійснюється на державних, колективних та приватних підприємствах. Переважна частина працездатного населення у розвинених країнах світу зайнята у недержавному секторі. З погляду структури народного господарства більша частина працездатного населення працює у сфері нематеріального виробництва (майже 2/3 від загальної кількості, а в США — понад 75 %).

У країнах СНД, у тому числі в Україні, переважає зайнятість, що відповідає технологічному способу виробництва, який базується на ручній та механізованій праці. Розвинені країни світу пройшли цей етап у 40—50-х роках XX ст. Нині там активно формується інформаційний тип зайнятості, тобто переважання у складі працівників, осіб, пов'язаних з відтворенням людини, збиранням, переробкою та наданням інформації у сфері виробництва й обігу та ін.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість", прийнятого Верховною Радою України у 1991 р., до зайнятих належать особи, що працюють за наймом, працюють самостійно (ІТП, підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери); обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, громадських об'єднаннях; які проходять дійсну службу у збройних силах; які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денних форм навчання; направлені на виконання громадських оплачуваних робіт, ті, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими та людьми похилого віку та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ГЛОСАРІЙ	\|	Питання 2. Безробіття, його види і наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.