Господарювання і ринкової інфраструктури

Поняття і характеристика ринкового типу

ТЕМА 2. ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКУ

Методологія вивчення курсу

Предмет будь-якої дисципліни вивчається за допомогою певних методів. Метод – це спосіб, своєрідний інструмент пізнання об’єктивної дійсності.

При вивченні курсу „Економіка підприємства” використовується система взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих методів. Сукупність цих методів, яка виражає їх органічну єдність, називається методологією.

До конкретних методів пізнання економічних процесів відносяться:

1) економічного аналізу;

2) групувань;

3) нормативний метод;

4) економіко-математичні методи.

Складовою частиною методології пізнання є методика - сукупність часткових правил розрахунку певних економічних показників. Вона виступає засобом практичного використання теоретичних положень економічної науки.

Співвідношення між методом і методикою приблизно таке, як між головним і допоміжним інструментом пізнання: вміння робити конкретні економічні розрахунки не може замінити вміння абстрактно і логічно мислити, але, не володіючи методикою розрахунків економічних показників, неможливо практично виконувати економічні функції.

Поняття „ринок” є дуже багатогранним і його сутність змінювалась із розвитком суспільного виробництва.

Еволюція поняття „ринок” спричинила розширення його розуміння до сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі. Відбувається стійка взаємодія товарного і грошового обігу.

Можна виділити такі типи ринку та їх риси:

- нерозвинений;

- вільний;

- регульований;

- деформований.

На початку 2005 року Україна визнана світовою спільнотою країною з ринковою економікою.

Сучасна модель ринкового господарювання, яка склалась у країнах з розвиненою економікою, характеризується такими загальними закономірностями:

- максимальна приватизація;

- відкритість ринків;

- високий рівень розвитку економіки в цілому;

- розвиненість інфраструктури ринку;

- конвертованість валюти;

- економічне зростання і циклічний характер розвитку економіки.

Основними видами ринків за суб’єктним складом є:

- ринок виробників;

- ринок споживачів;

- ринок посередників;

- ринок державних установ;

- ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.

Ринкова інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів, її елементи породжені самими ринковими відносинами.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є біржі, аукціони, ярмарки.

Біржа є місцем зустрічі і укладання угод між покупцями і продавцями. Товарні біржі функціонують на ринку товарів; тут здійснюються угоди з продажу як наявних товарів за представленими зразками і стандартами, так із зобов’язаннями постачання товарів, що мають бути вироблені в майбутньому (тобто продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх постачання).

На фондовій біржі знаходяться в обігу цінні папери, в основному, акції підприємств, компаній, фірм і облігації, що випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, який коливається залежно твід співвідношення між попитом і пропозицією.

Біржа праці – це організація, яка спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і працівниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дозволяє упорядкувати найом підприємствами робочої сили і скоротити для працівників час на пошуки місця роботи. Така біржа також робить послуги особам, котрі бажають перекваліфікуватись, змінити місце роботи тощо.

Аукціон – це місце привселюдного продажу товару у наперед визначений час. Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за кожен товар.

Ярмарок є регулярним ринком, який організовується у визначений час і у визначеному місці. Він може бути також місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів.

Елементом інфраструктури ринку виступає кредитна система. Вона включає банки, страхові компанії, фонди, що володіють правом комерційної діяльності. До кредитної системи входять всі, хто спроможний мобілізувати тимчасово вільні кошти, спрямувати їх на кредитування підприємницьких структур. У центрі кредитної системи – банки – центральний, комерційні, іпотечні, інноваційні, інвестиційні.

2. Підприємницька діяльність, її рушійні сили,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, предмет і об’єкт вивчення курсу	\|	Законодавче забезпечення підприємництва в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.