Індексного методу aнaлiзy. Види індексів

Поняття про статистичні індекси та завдання

ТЕМА 9. Індексний метод

1. Поняття про статистичні індекси та завдання індексного методу аналізу. Види індексів.

2. Методологічні основи побудови індивідуальних i загальних індексів. Агрегатні індекси.

3. Середньозважені індекси.

4. Системи взаємозалежних індекси i визначення впливу окремих факторів.

5. Індекси з постійними i змінними вагами.

6. Індекси динаміки середнього рівня інтенсивного показника.

7. Територіальні індекси.

Індексний метод — один і3 найпоширешших статистичних прийомів дослідження соціально-економічних явищ i процесів. Основне призначення статистичних індексів — кількісно охарактеризувати відносну зміну складних економічних явищ у чaci i просторі.

Слово "індекс" (латинське index) у статистиці означає узагальнюючий показник, який характеризує рівень досліджуваного явища відносно рівня, прийнятого за базу порівняння. Метод індексних чисел, або ідексів (index-numbers, тобто число-показник) — статистичний метод, розроблений, в основному, для вивчення господарських явищ. Пізніше його почали використовувати i для вивчення демографічних явищ. Цей метод одержав широке розповсюдження в кінці минулого століття при вивченні зміни рівня товарних цін, потім при аналізі руху промислової продукції, рівня продуктивності праці тощо. Сьогодні індекси використовують в ycix галузях економічної науки i практики.

Значна частина сукупностей, що вивчає статистика, складається з елементів, які можна підсумовувати. Так, динаміку чисельності робітнків i службовців, зайнятих у народному господарстві, обчислюють зітавляючи сумарну чисельність робітників i службовців у вcix галузях народного господарства звітного i базисного перюдів. У такий спосіб обчислюють зміну посівних площ, поголів'я худоби тощо. В основу таких порівнянь покладено сумарність елементів, з яких складаються порівнювані сукупності. Проте здебільшого сукупності складаються з елементів, котpi безпосередньо не можна підсумувати, i це трапляється дуже часто у дослідженнях.

Класичні індексні розрахунки зароджувались i розвивались стосовно до непорівнянних в економічному розумінні явищ. З такими сукупностями, наприклад, мають справу, коли вивчають зміни виробництва продукції чи обсягу товарообігу, які в натуральному виразі складаються з різних споживних благ. Оскільки ці елементи виражені в натурально-речовій формі, їx не можна безпосередньо підсумовувати. Не можна, наприклад, додати тонни цементу i тонни цукру, або пари взуття i метри тканин тощо. Втім, потреба в одержанні узагальнюючої характеристики обсягу продукції або товарів зумовлена практичною діяльністю.

Практична потреба, яка полягала в тому, щоб порівняти непорівнянне, обумовила виникнення відповідної теорії побудови індексів, за допомогою яких непорівнянні явища шляхом їх агрегатування з певними співвимірниками перетворювались у порівнянні. Наприклад, неможливють підсумовування різних видів продукції у натурально-речовій формі можна подолати, використовуючи співвимірник, в основу якого покладено загальну властивість, притаманну всім елементам. У даному випадку таким співвимірником може бути вартість продукту, виражена ціною. Через грошовий вираз вартості окремих виробів усуваеєься їхня непорівнюванність як споживних вартостей.

Отже, статистичний індекс — це узагальнюючий показник, який виражає співідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумісних.

За своєю суттю статистичний нвдекс — це відносна величина, що характеризує зміну рівня будь-якого суспільного явища в чaci, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом. Так як i відносні величини, одержані в результаті порівняння однойменних величин, індекси можуть бути виражені у вигляді коефіцієнта або у відсотках.

Індекс, як будь-який статистичний показник, поєднує в coбi якісний та кількісний аспекти. Назва індексу відбиває соціалъно-економічний зміст показника, а числове значения — інтенсивність змін або ступінь відхилення.

За допомогою індексного методу вирішують такі завдання:

• Одержують порівняльну характеристику зміни явища у чaci, де індекси виступають як показники динаміки;

• характеризують виконання норми, затвердженого стандарту чи плану. Отже, індекси є засобом оперативного висвітлення виробничого процесу;

• оцінюють роль окремих факторів, що формують складне явище;

• дають порівняльну характеристику зміни явищ у проcтopi. У цьому разі індекси забезпечують територіальні порівняння.

Широкий спектр завдань, що вирішують за допомогою індексного методу при вивченні сощально-економічних явищ, зумовлює порядок формування i використання цілої системи цих показників. У статистиці розрізняють декілька видів індексів. В основу їx кдасифікації покладено різні ознаки: характер об'єкта дослідження; ступінь охоплення одиницъ сукупності, метод обчислення; база i характер порівняння тощо.

§ За характером досліджуваних об'єктів розрізняють індекси об 'ємних i якісних показників.

Індекси об'ємних показників — це індекси фізичного обсягу продукції, товарообігу, споживання окремих продуктів тощо.

Індекси якісних показників — це індекси цін, собівартості продукції, продуктивноcтi праці, врожайності тощо.

Поділ індексів на об'ємні та якісні має велике значення для методології їx побудови.

§ За ступеней охоплення одиниць сукупноті індекси поділяються на індивідуальні i загальні (зведені).

Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику співвідношення рівнів показників окремих елементів складного явища.

Загальні індекси характеризують зміну складного явища, тобто є співвідношенням piвнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи. Якщо індекси охоплюють не всі одиниці сукупності, то їx називають груповими, або субіндексами.

§ Залежно від методології обчислення загальні індекси поділяють на агрегатні i середні з індивідуальних індексів. Згідно з індексною теорією, про що йтиметься далі, агрегатні індекси є основною формою економічних індексів, а середні з індивідуальних індексів — похідними. Їx отримують внacлiдoк перетворення агрегатних індексів. Добір тієї чи іншої форми залежить від мети дослідження та наявної інформації.

§ Залежно від бази порівняння розрізняють ланцюгові i базисні індекси.

Ланцюгові індекси одержують шляхом порівняння абсолютних даних кожного періоду з даними попереднього періоду.

Базисні індекси обчислюють порівнянням абсолютних даних кожного періоду з даними якого-небудь одного періоду, взятого за базу порівняння.

§ За характером порівнянь індекси поділяються на динамічні, територіальні, міжгрупові.

Динамічні індекси характеризують співвідношення явищ у чaci.

Територіальні індекси визначають ступінь відхилення значень показника у просторі — між об'єктами, країнами, регіонами тощо.

Міжгрупові індекси характеризують відхилення від певного стандарту (еталонного, максимального чи мінімального значення) або від середнього рівня по сукупності в цілому.

§ Особливу групу становлять індекси середніх величин, які характеризують зміни середнього рівня якісних ознак. До цієї групи входять індекси змінного i постійного складу та структурних зрушень.

Методика розрахунку (модель) ідексу залежить від мети дослідження, статистичної природи показника, ступеня агрегованості інформації. Мета дослідження, зокрема, визначає функціо, яку виконує індекс у конкретному аналізі. Розрізняють дві функції індексів:

синтетичну, пов'язану з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;

аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей динаміки, функціональних взаємозв'язків, структурних зрушень.

Синтетична i аналітична функції індексів взаємопов'язані, i часто один i той самий індекс виконує обидві функції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	І загальних індексів. Агрегатні індекси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.