• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особи,засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.

Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання.

Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.

Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України, направляютьсявиправною колонією чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук.

Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

54. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі (ст. 58 КВК України)

Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу України, зараховується:

-час попереднього ув’язнення під вартою,

- а також час слідування під вартою до виправного центру.

55. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі (ст. 59 КВК України)

Усі новоприбулідо виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення.

Засуджені до обмеження волі мають право:

- носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень;

- відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць.

Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:

- за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

- для складання іспитів у навчальному закладі;

- за викликом судових і слідчих органів — на період провадження слідства чи дізнання;

- для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення — строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;

- у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

Особи, засуджені до обмеження волі, зобов’язані:

- виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;

- сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;

- постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;

- проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову.

Засудженим до обмеження волі забороняється:

- доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

- вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, — огляду.

Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім’ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім’єю, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями.

Ці особи зобов’язані від одного до чотирьох разів на тиждень з’являтися у виправний центр для реєстрації.

Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть проживати із своїми сім’ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах виправного центру.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.

Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

56. Умови праці засуджених до обмеження волі (ст. 60 КВК України)

Засуджені до обмеження волі залучаються до праці,як правило:

- на виробництві виправних центрів;

- а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку.

57. Обов’язки адміністрації виправного центру (ст. 61 КВК України)

Адміністрація виправного центру:

- веде облік засуджених;

- роз’яснює порядок і умови відбування покарання,

- організовує трудове і побутове влаштування засуджених;

- забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання;

- здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання;

- проводить із засудженими соціально-виховну роботу;

- застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення;

- здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

58. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі (ст. 62 КВК України)

Власникпідприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов’язаний:

- забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров’я;

- за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку

- створити необхідні побутові умови.

Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру.

Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків:

- звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України ;

- переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;

- набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;

- неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я.

59. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі (ст. 63 КВК України)

Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров’я органами і закладами охорони здоров’я.

Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров’я.

60. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі (ст. 64 КВК України)

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти.

Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів.

Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру.

Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров’я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.

У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням.

Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

61. Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі (ст. 65 КВК України)

З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі, адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, і громадськими організаціями проводиться соціально-виховна робота.

Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

62. Участь засуджених до обмеження волі в самодіяльних організаціях (ст. 66 КВК України)

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі.

У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.

63. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі (ст. 67 КВК України)

За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

подяка;

нагородження похвальною грамотою;

грошова премія;

нагородження подарунком;

дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.

Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можутьбути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

64. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі (ст. 68 КВК України)

До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;

заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;

поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до статті 390 Кримінального кодексу України.

65. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі (ст. 69 КВК України)

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відображаються в особовій справі засудженого.

При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.

Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу на місяць.

При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку.

Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для:

одержання медичної допомоги;

придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;

відвідання лазні, пральні або перукарні;

одержання поштових відправлень;

відвідання установ і організацій, навчальних закладів.

66. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, та обсяг їх повноважень (ст. 70 КВК України)

Правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Заступник начальника виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани.

Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи заохочення у виді оголошення подяки і дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани.

67. Правове регулювання виконання покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні

- Кримінальний кодекс України, ст. 72.

- Кримінально-виконавчий кодекс України, глава XIV.

- Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах Укра­їни, затвердженим Указом Президента України №139/94 від 5 квітня 1994 р.,

- Інструкція про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 29 листопада 2004 р. ;

68. Порядок виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 71 КВК України)

- Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців виконується дисциплінарним батальйоном.

Організаційну структуру і чисельність дисциплінарного батальйону визначає Міністерство оборони України.

- Загальне керівництво дисциплінарним батальйоном здійснює Міністр оборони України.

- Направлення і прийняття засуджених військовослужбовців у дисциплінарний батальйон здійснюється у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

- Строк відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців обчислюється з дня, визначеного вироком суду, з урахуванням відповідно до статті 72 Кримінального кодексу України часу тримання засудженого в місцях попереднього ув’язнення.

- На засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, поширюються положення цього Кодексу щодо суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, громадського впливу.

Із засудженими також проводяться військові навчання.

- Особи, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, виконують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України, з обмеженнями, передбаченими цим Кодексом.

- Відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової служби, засудженим військовослужбовцям не надаються.

- Пропозиції, заяви та скарги засуджених військовослужбовців розглядаються у порядку, визначеному законодавством.

69. Процедура виконання покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Згідно з п. 2.6 Інструкції начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні надсилає в дисциплінарний батальйон через начальника конвою відповідні документи:

- супровідний лист;

- копію вироку суду та розпорядження про його виконання, а у разі зміни ви­року — і копію касаційної ухвали суду;

- обліково-послужну та служ­бові картки і медичну книжку;

- військовий квиток;

- продовольчий, речовий та харчовий атестати;

- особисті речі та їх опис.

Засуджених, яких направляють до дисциплінарного батальйону, забезпечують предметами обмундирування, якими вони користува­лися, згідно з нормами постачання.

Про прийом засудженого до дисциплінарного батальйону коман­дир дисциплінарного батальйону письмово повідомляє начальника органу управління Служби правопорядку, звідки прибув засуджений військовослужбовець, останній у свою чергу письмово повідомляє суд та одного із близьких родичів військовослужбовця.

Гроші та цінності, що належать засудженому, начальник конвою здає до фінансової служби дисциплінарного батальйону, де вони за­раховуються на особистий рахунок засудженого.

Ордени, медалі, нагрудні значки та документи на них зберігають у штабі дисциплі­нарного батальйону, а інші особисті речі засудженого — у спеціальній коморі.

Засуджених зараховують до списків змінного складу дисциплі­нарного батальйону з дня їх прибуття і утримують за рахунок військо­вих частин, з яких вони прибули.

У зв'язку з тим, що за своєю суттю дисциплінарний батальйон є військовим підрозділом, мають місце деякі особливості його про­сторової структури і обладнання приміщень.

Питання розміщення засуджених у дисциплінарних батальйонах регламентуються розділом 4 Інструкції де встановлено, що дисциплінарний батальйон розташо­вується окремо від інших військових частин гарнізону.

Усі службові та житлові приміщення, призначені для розташування підрозділів охорони, обслуговування, сержантів дисциплінарних рот, квартири військовослужбовців, склади стрілецької зброї та боєприпасів роз­міщують поза територією, де тримають засуджених військовослуж­бовців.

Територія, на якій розташовані жилі та інші будівлі і споруди, призначені для розміщення та обслуговування засуджених, повинна бути обгороджена парканом суцільного заповнення заввишки не менш як 2,5 метра.

Зверху на паркані влаштовують козирок з колючого дроту.

На паркані або в забороненій смузі розміщують технічні засо­би охорони.

Двері контрольно-пропускних пунктів і вхідні ворота в розташу­ванні дисциплінарного батальйону відчиняються тільки за розпоря­дженням чергового дисциплінарного батальйону.

Вікна і двері примі­щень, в яких розміщують засуджених, обладнують металевими фата­ми.

У приміщеннях уночі обов'язково горить чергове освітлення.

На роботу і заняття за межі розташування дисциплінарного ба­тальйону засуджених виводять у складі відділення чи взводу під охороною озброєного конвою за командою командира дисциплінар­ного батальйону, про що обов'язково робиться запис у книзі виходу та повернення засуджених.

Автомобільний транспорт, який в'їжджає і виїжджає з території, оглядається черговим батальйону або його помічником.

У виняткових випадках засудженим, які стали на шлях виправ­лення, може бути дозволено пересування без конвою, якщо це необ­хідно за характером роботи, яку вони виконують.

Дозвіл на пересу­вання без конвою оформлюється наказом командира дисциплінарно­го батальйону.

Стаття 72 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, Що засуджені військовослужбовці під час відбування покарання у дис­циплінарному батальйоні зобов'язані додержуватися вимог режиму, встановлених КВК України та нормативно-правовими актами Мініс­терства оборони.

70. Режим у дисциплінарному батальйоні (ст. 72 КВК України).

- Засуджені військовослужбовці зобов’язані додержуватися вимог режиму, встановлених цим Кодексом та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

- Під час відбування покарання в дисциплінарному батальйоні всі засуджені військовослужбовці незалежно від їхнього військового звання та характеру попередньої служби перебувають як солдати і носять єдині встановлені для даного дисциплінарного батальйону форму одягу та знаки розрізнення.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
3. Автоматичний розрахунок суми проведення.
4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Аеродинамічний розрахунок
9. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
10. Активний рахунок
11. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
12. Аналіз при двох обмеженнях

Переглядів: 1166