Захворювання і ураження насіннячкових плодів

Насіннячкові плоди уражаються мікробіальними (грибними, бактеріальними) і фізіологічними захворюваннями.

Мікробіальні захворювання. До них відносять грибні захворювання: плодову гниль, парту, сажовий гриб.

Плодова гниль спричинюється грибком monilia fructi gena sehrl Pers і уражає яблука, груші, айву, горобину під час росту, транспортування і зберігання. На поверхні плодів спочатку з'являється коричнева пляма, яка може розростатись, уражаючи плід весь або частково. Потім на ураженій частині з'являються сірувато-бурі або сірувато-жовті подушечки, розміщені концентричними колами. Де спори міцелія гриба, які після достигання можуть розноситись, вражаючи здорові плоди. У холодну погоду (0-5°С) гриб може не утворювати подушечки (спори), а розвивається під шкірочкою плодів. Такі плоди стають чорними з блискучою шкірочкою і затверділою м'якоттю. У цій стадії хвороба називається чорною гниллю, а плоди - муміфікованими.

Плодова гниль швидко поширюється на здорові, особливо, механічно пошкоджені плоди.

Гірка плодова гниль. Збудниками її є гриби двох видів: Cloesporium albumi і Colletotrichum fructignum Berk, які уражають яблука і груші під час росту. На плодах утворюються різко окреслені бурі заглиблені плями, на яких з'являються правильні, концентрично розміщені кола оранжевих або рожевих подушечок з конідій. Плоди набувають гіркого смаку. Це захворювання швидко передається здоровим плодам.

Сіра гниль яблук спостерігається тільки у деяких сортів (Пепін лондонський, Бойкен та ін.). За характером прояву вона нагадує плодову гниль. Захворювання викликає гриб Botrytis cinerea Pers. Уражена м'якоть плоду стає рівномірно світло-коричневою по всій поверхні з мало відчутним солодкуватим смаком. Цей гриб при температурі 15-20°С швидко поширюється, утворює багато спор у вигляді сірого нальоту і передається здоровим плодам.

Чорна гниль яблук і груш збуджується грибом Sphaeropsis malrum Pech під час росту. Такі плоди загнивають при зберіганні. Нове зараження і поширення гнилі під час холодного зберігання відбувається повільно. При температурі 20°С уражені плоди загнивають повністю впродовж 1 міс. На уражених плодах утворюються темно-коричневі плями. Консистенція м'якоті стає щільною. Під епідермісом уражених ділянок концентричними колами з'являються припідняті цятки. Це пікнідіальне спороношення гриба.

Заходи боротьби з гниллю: боротьба із збудником гнилі під час росту, відбраковування хворих плодів, запобігання механічним пошкодженням плодів при зберіганні, пакуванні, транспортуванні і зберіганні, індивідуальне пакування, зберігання плодів при оптимально низьких температурах і вологості повітря, дезінфекція сховищ.

Після збирання плодів у місцях призначення (база, магазин, переробне підприємство) у партіях насіннячкових плодів можуть бути виявлені окремі гнилі плоди. Наявність гнилих плодів не є підставою для переведення партії у нижчий товарний сорт. Гнилі плоди відкидають і враховують окремо. Насіннячкові плоди, призначені для реалізації у роздрібній торговій мережі, не повинні мати плодів, уражених гниллю.

Парша спричинюється грибами роду Fusicladium. На шкірочці плодів з'являються темно-сірі, чорні плямі або цятки. У місцях їхнього розміщення шкірочка відмирає і утворюється опробковіла тканина, яка затримує випаровування вологи і доступ мікроорганізмів. Якщо плями сухі, в них можуть утворюватись тріщини, в які проникають мікроорганізми, найчастіше ті, що викликають плодову гниль. Паршею уражаються плоди під час росту і зберігання. Вона не розвивається і не передається здоровим плодам.

Заходи запобігання парші: добір сортів, стійких проти парші, правильне розміщення їх у природно-кліматичних зонах, дотримання вимог агротехніки.

Парша псує зовнішній вигляд плодів, посилює дихання, з чим пов'язані витрати цукрів, кислот, вітаміну С, зумовлює випаровування води і в'янення плодів.

Діючими стандартами в партіях яблук і груш на плодах допускається парша з певними обмеженнями її загальної площі для окремих товарних сортів.

Сажовий гриб (Gloeodes pomigena Cobby) уражає поверхню плодів, не проникаючи усередину. На шкірочці з'являються бурувато-чорні, темні плями - накопичення міцелію, який псує зовнішній вигляд плодів. Хвороба особливо швидко розвивається в районах з підвищеною вологістю повітря і в дощову погоду. Плоди, уражені сажистим грибом, зберігаються нормально і захворювання не передасться сусіднім плодам.

Сажовий наліт видаляють при занурюванні плодів у розчин двовуглекислої соди (2кг на 20л води) і хлорну ванну (0,5кг на 20л). Фізіологічні (функціональні) захворювання виникають внаслідок недотримання рекомендованих умов зберігання і транспортування: нестача кисню, надлишок вуглекислого газу та висока відносна вологість навколишнього повітря або низька температура, її перепади тощо. Ці причини викликають функціональні розлади. Захворювання не передається здоровим плодам.

Побуріння шкірочки яблук і груш виявляється у вигляді темно-коричневих плям і виникає внаслідок накопичення в них ацетальдегіду і спирту - продуктів неповного окиснення вуглеводів при анаеробному диханні плодів. Ацетальдегід утворюється переважно із яблучної кислоти при декарбоксилюванні її під дією ферменту малатдегідрогенази в присутності кисню.

Побуріння шкірочки яблук буває слабке, сильне і пов'язане із окисненням фенольних сполук. Ацетальдегід і спирт послаблюють активність дегідрогеназ, які каталізують зворотне відновлення темнозабарвлених окиснених фенольних сполук у яскраво забарвлені. Внаслідок накопичення темнозабарвлених окиснених фенольних сполук тканини набувають темно-коричневого або бурого забарвлення.

Побуріння м'якоті виникає у плодах яблук і груш у вигляді темно-коричневих, бурих ділянок, розміщених у різних частинах м'якоті. Цими захворюваннями уражаються тільки деякі світло-забарвлені сорти яблук (Кальвіль сніговий, Антонівка, Розмарин білий, Вагнер, Пармен зимовий золотий, Сари синап, Ренет Симиренка та ін.), особливо перестиглі і великі плоди. Плоди з побурілою м'якоттю неприємні на смак і непридатні для споживання (незначне побуріння м'якоті за стандартом допускається тільки для 3-го сорту яблук і груш, які використовують тільки для переробки).

Побуріння серцевини виникає у плодах, зібраних недостиглими або перестиглими, які зберігають при низьких температурах і надлишку в атмосфері вуглекислого газу. Захворювання починається із насіннєвих камер і поширюється на судинні пучки. Виявити побуріння серцевини важко, єдиною ознакою є потемніння шкірочки. Захворювання характерне тільки для окремих сортів яблук (Макінтош Пепін оранжевий та ін.).

Захворювання виникає, як правило, у другому періоді зберігання яблук і груш пізніх сортів. Тому в яблуках і грушах ранніх сортів достигання, а також у айві за стандартом не передбачається побуріння шкірочки і м'якоті. У яблуках і грушах пізніх строків достигання це захворювання нормується для кожного товарного сорту.

Заходи боротьби із побурінням шкірочки, м'якоті і серцевини: знімання плодів у збиральній стиглості (недостиглі і перестиглі плоди буріють), вентилювання сховищ (особливо при підвищеній температурі), дотримання рекомендованих оптимальних для кожного помологічного сорту температури і відносної вологості повітря, уникнення коливань температури при зберіганні і швидкому перенесенні плодів із охолодженого сховища в тепле приміщення, дотримання рекомендованих концентрацій вуглекислого газу і кисню при газовому зберіганні плодів.

Підшкіркова плямистість (гірка ямчастість) уражає яблука і груші під час росту внаслідок порушення нормального водообміну при чергуванні засухи і сильних опадів, різкому коливанні температур, пізніх поливах, надлишку азотних добрив. Захворювання розвивається і під час зберігання плодів. Плями на них спочатку набувають яскравого забарвлення: на червоно-забарвленій шкірці -темно-червоного, на жовто - або зелено-забарвленій - темно-зеленого, а потім бурішають. Тканини плодів відмирають і уражена м'якоть набуває гіркого смаку. Захворювання уражає майже усі помологічні сорти, а також великі плоди сортів Бельфльор жовтий, Розмарин білий, Старк, Сари синап та ін.

Підшкіркову плямистість нормують для кожного товарного сорту яблук і груш пізніх строків достигання.

Джонатанова плямистість з'являється на плодах під час росту внаслідок нестачі вологи в ґрунті. Шкірочка уражається навколо сочевичок. На забарвленому боці плода з'являються темно-фіолетові плями, які з часом збільшуються і зливаються. Ознакою захворювання є поява на світло-забарвленій шкірочці червоних цяточок і кільцеподібних плям. Це захворювання уражає яблука сортів Джонатан, Голден делішес, Ренет Баумана, Пепін оранжевий, Кокса, і його нормують для кожного товарного сорту.

Спухання плоду з'являється внаслідок мацерації тканин і при перезріванні плодів. Середні пластинки клітин м'якоті розчиняються і розпадаються. Плоди стають борошнистими, сухуватими, шкірочка плодів часто розривається і вони можуть уражатись мікроорганізмами. Причини захворювання остаточно не встановлені. Плоди втрачають товарний вигляд і органолептичні властивості. Спуханням уражаються тільки деякі помологічні сорти яблук, найчастіше Кальвіль сніговий, Ренет Симиренка, Ренет шампанський, Антонівка звичайна, Налив білий, Бельфльор жовтий, Наполеон, Пармен зимовий золотий, Джонатан.

При виявленні перших ознак захворювання плоди необхідно негайно реалізувати.

Скловидність плодів з'являється під час росту і при зберіганні. Причина захворювання - надлишкове надходження вологи в плоди при достиганні, внаслідок чого нею наповнюються клітини і міжклітинний простір. У різних місцях м'якоті утворюються скловидні прозорі тверді ділянки, весь плід стає твердим і важким. Наливом уражаються найчастіше помологічні сорти яблук - Антонівка звичайна, Папіровка, Ренет паперовий, Астраханське біле, Ренет шампанський, Бельфльор жовтий, Монтуанер. Зимові сорти, уражені цим захворюванням, не рекомендують закладати на тривале зберігання, оскільки через 1-2 міс. вони уражаються іншими захворюваннями. Налив можна виявити тільки при розрізанні плодів, тому нормування його не передбачається.

Низькотемпературний мокрий опік уражає яблука при тривалому зберіганні в холодильниках при температурі 0°С, для яких оптимальною є більш висока температура. Наприклад, для яблук сорту Джонатан, вирощених в Україні, оптимальна температура 1-2°С, а в Молдові - 2-4°С. На захворювання впливає також вологість повітря в період збирання яблук і надлишок азотних добрив. Захворюванню при зберіганні плодів можна запобігти дотриманням належної температури і регулярним вентилюванням сховищ. Спочатку з'являється кільцеподібне побуріння м'якоті судинних пучків. У подальшому на плодах утворюються потемнілі прим'ятини. М'якоть розпадається і розм'якшується.

Затвердіння м'якоті плодів спостерігається у деяких сортів груш після тривалого зберігання при низьких температурах (О...-1°С) і перенесення їх у звичайні умови. Такі плоди втрачають здатність достигати. Для запобігання цьому захворюванню необхідно закладати на зберігання груші осінніх сортів у збиральній стиглості, а зимових - якомога пізніше, щоб вони сформувались і накопичили якомога більше харчових речовин.

Підморожування подів може відбутися в саду від заморозків або у сховищі внаслідок впливу температур, нижчих за точку їхнього замерзання. Плоди стають скловидними (вода потрапляє у міжклітинні простори). При розморожуванні вони буріють, солодшають і стають водянистими. При повільному розморожуванні плоди, як правило, набувають нормального вигляду. Тому підморожені плоди потрібно розморожувати, повільно підвищуючи температуру до 10°С. Зів'янення плодів спостерігається у деяких сортів плодів при зберіганні у сховищах з недостатньою вологістю повітря. Швидше в'януть пошкоджені плоди. Запобігти зів'яненню можна, дотримуючись оптимальних умов зберігання і пакування плодів. Необхідно також закладати на зберігання плоди в оптимальній стиглості. Для яблук пізніх строків достигання І, II, III сортів зів'янення допускається.

Передчасне перестигання плодів виявляється зміною кольору, втратою аромату, соковитості, смаку, консистенції. М'якоть втрачає колір, стає розм'якшеною, борошнистою, плоди розтріскуються.

Заходи запобігання: вчасно збирати плоди, негайно вміщувати їх у сховище і зберігати при оптимальних умовах. Такі функціональні захворювання, як перестигання, спухання, скловидність, низькотемпературний мокрий опік, підморожування не допускаються. Серед сільськогосподарських шкідників,що уражають плоди, небезпечними є яблунева плодожерка, садовий довгоносик, щитовка.

Яблунева плодожерка уражає плоди яблук, груш, айви. Гусінь проникає у м'якоть плодів і виїдає насіння. Такі плоди опадають (падалиця). Уражені плодожеркою плоди не можна довго зберігати. Стандартами нормується кількість плодів, які мають не більше від двох засохлих пошкоджень плодожеркою для кожного товарного сорту яблук, груш, айви.

У місцях ураження плодожеркою може розвиватись плодова гниль. Плоди не уражаються, якщо в місцях проникнення плодожерки утворюється опробковіла тканина. Поверхня стінок проходу у м'якоть і шкірочка зарубцьовується і засихає. Плоди, у які гусінь проникла всередину, для реалізації і зберігання не допускаються.

Садовий довгоносик - це маленький (до З мм) жук. Цього шкідника називають ще яблуневим цвітоїдом. Жуки своїми хоботками проколюють шкірочку на довжину хоботка і на дно відкладають яйця. Місця проколювання шкірочки мають вигляд дрібних плям коричневого кольору, які вкриваються коричневою тканиною. Личинки довгоносика завдають пошкоджень плодам у вигляді поздовжніх каналів у шкірочці. При цьому плоди легко уражаються грибами і загнивають.

Захворювання псує товарний вигляд плодів. У партіях допускаються плоди із зарубцьованими пошкодженнями.

Щитовка — це гусінь, яка присмоктується до шкірочки, живиться соком плоду і зверху прикривається щитком. Пошкоджені місця мають вигляд круглястих плям коричнево-сірого кольору 3-4мм завдовжки. Дуже уражені плоди (більш як 1/2і поверхні) в'януть і загнивають. У партіях продукції допускаються плоди із незначними зарубцьованими пошкодженнями щитовкою.

Механічні пошкодження(натиски, проколи шкірки і м'якоті, забиті місця від ударів, потертості) виникають під час збирання, сортування, пакування, транспортування і зберігання і впливають на товарний вигляд плодів.

Метеорологічні пошкодження- градобоїни та опіки. Градобоїни виникають після ударів плодів градом. При цьому на них утворюються вдавлені забиті місця без пошкодження шкірочки зеленуватого забарвлення. Опіки з'являються від інтенсивного сонячного випромінювання. На плодах утворюються темно-коричневі плями, які після збирання розтріскуються. До появи розтріскування необхідно плоди негайно реалізувати.

Градобоїни і опіки псують товарний вигляд плодів і зменшують їхню здатність до зберігання. Вони нормуються для кожного виду і сорту насіннячкових плодів.

Пошкодження хімічними речовинами(сітка на яблуках від опіків фунгіцидами) спостерігаються при обприскуванні переважно сполуками міді. Вони мають вигляд невеликих білих плям, які утворюють шкірочку або густу сітку. При сильному ураженні утворюють.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Насіннячкові плоди	\|	Кісточкові плоди

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.