Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Субтропічні плоди

 

До субтропічних плодів відносять гранати, інжир, хурму, маслини, унабі, фейхоа (рис. 17).

 

 

 

Рис. 17. Субтропічні плоди: 1 - гранат; 2 - інжир; 3 - хурма; 4 — фейхоа.

Гранатикультивують в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Узбе­кистані, Туркменістані, Таджикистані, Криму, Краснодарському краї Росії і в багатьох субтропічних країнах.

Плоди мають округлу кулясту, плескату, ребристу форму, тов­сту еластичну шкірку і вкрите м'якоттю насіння (від 400 до 700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою. Співвідношення цих частин залежить від сорту і стиглості плодів. їстівною частиною є м'якоть навколо насіння. Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір. М'якоть на насінні рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40-55 % маси плода.

За розміром гранати поділяють на великі (більше 400 г), середні (300—400 г), малі (менш як 300 г); за вмістом кислот у соку - на солод­кі (0,2-2 %), кисло-солодкі (2-3 %), кислі (3-7 %). Солодкі гранати містять більше цукрів (біля 12 %), ніж інші види і їх найчастіше спо­живають свіжими. З кисло-солодких і кислих гранатів добувають сік.

Основні сорти гранатів: Акдона (Ферганська долина, Таджикистан, Туркменістан), Казакеанор (Узбекистан), Ачікдона (Азербайджан, країни Середньої Азії), Гюлейша азербайджанська. Збирають гранати у вересні-жовтні. Зберігають їх при температурі 1-2 °С від 2 до 6 міс.

В 100г їстівної частини гранатів міститься (%): цукрів - 11,8; кислот - 1,9; азотистих - 0,9 і дубильних речовин - 0,3-0,5; вітамі­ну С - 5-9 мг/100 г, РР - 0,4; В, - 0,04; В2 - 0,01 мг/100 г.

Інжиркультивують у Криму, Грузії, Азербайджані, Вірменії, країнах Середньої Азії, багатьох субтропічних країнах. Інжир також буває дикорослим.

Перше місце з виробництва інжиру займає Італія, друге -Іспанія, третє - Португалія.

Плід інжиру - це складна ягода, що утворюється з розрослого плодоложа, в середині якого знаходиться насіння. Довжина плодів до 70 мм, діаметр - до 45мм, маса - від 10 до 100г (середня маса 30-50 г).

Плоди мають грушоподібну, плескату або кулясту форму, забарвлені в зелений, жовтий, бурий, червоний або чорний колір. М'якоть соковита, м'ясиста, щільна, ароматна.

У стиглих плодах міститься (%): цукрів - 11,2; кислот - 0,5; клітковини - 2,5; азотистих речовин - 0,7; мінеральних речовин (зола) - 1,1 (у тому числі: калію - 190 мг/100 г, заліза - 3,2); вітаміну С - 2 мг/100 г, РР - 0,5; В, - 0,06; В2- 0,05; (5-каротану - 0,05 мг/100 г.

Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем.

Сорти інжиру: Абхазський фіолетовий, Кадота, Кримський чорний, Нікітський. Збирають інжир у серпні, вересні і зберігають до 3 діб.

Хурму культивують у Криму, на Кавказі, в країнах Середньої Азії, де вона буває дикорослою. Плід хурми - велика ягода. За роз­міром плоди бувають великі (до 500г), середні (до 200г), малі (менш як 100г). Форма їх конічна, пірамідальна, довгасто-конічна, кругло-плеската, куляста, ребриста або з боріздками. Шкірка має забарвлення оранжеве з жовтим, червоним і темно-червоним відтінками. Вона може бути тонкою, товстою, із блиском і сизуватим нальотом. М'якоть оранжева, різних відтінків, щільна, желеподібна, солодкого смаку, з насінням або без нього.

За смаком сорти поділяють на: солодкі - нестиглі і стиглі, терпкі

- в'яжучий смак зникає тільки після розм'якшення (консистенція стає желеподібною), королькові - смак залежить від наявності насіння, плоди з насінням солодші, ніж безнасіннєві і їх можна споживати свіжими. У безнасіннєвих плодів в'яжучий смак зникає тільки після їхнього розм'якшення.

У стиглих плодах хурми міститься (%): цукрів - 15,2; кислот - 0,1; клітковини - 0,5; азотистих речовин - 0,5; мінеральних речовин (зола) - 0,6 (в тому числі: калію - 20 мг/100 г, кальцію - 127, магнію -56, фосфору - 42, заліза - 2,5); пектинових речовин — 1,1; поліфенолів

- 1,0; вітаміну С - 15 мг/100 г, р-каротину - 1,2; РР - 0,2; В, - 0,02; В2

- 0,03 мг/100 г. Крім того, до складу хурми входять мідь, нікель, кобальт.

За строками достигання сорти хурми поділяють на ранньостиглі (Тсуру-Ноко, Гота, Нітарі - достигають у жовтні), середньостиглі (Тсуру-Гакі, Хіакуме, Куро-Кума, Гошо, Хочіа - достигають у кінці жовтня - першій половині листопада), пізньостиглі (Такура, Гейлі, Чудова, Томопан - достигають у другій половині листопада - на початку грудня). Плоди зберігають при температурі 0-1 °С 2-3 міс.

Хурму для споживання свіжою збирають у споживчій стиглості, для перевезень на далекі відстані - в збиральній стадії стиглості, коли плоди мають оранжево-жовте забарвлення і тверду консистенцію.

Фейхоа культивують в Абхазії, Азербайджані, Аджарії, в багатьох субтропічних країнах. Багато їх вирощують в США. Плоди фейхоа - чотири гніздова ягода, сіро-зеленого кольору, вкрита восковим нальотом. При достиганні набуває жовтуватого відтінку. Форма довгасто-овальна, довжина від 4 до 7 см, ширина від 3 до 5 см.

На верхівці плодів є здерев'янілі чашолистики. Шкірка їх щільна, іноді плюскла, має грубий терпкий смак. Тому при споживанні плодів її знімають. М'якоть кремового кольору, має чотири багато насіннєвих гнізда, в яких знаходиться від 20 до 60 насінин. Смак фейхоа освіжаючий, кисло-солодкий, подібний до ананасу, із сильним приєм­ним ароматом. Зберігають плоди фейхоа при температурі 3°С до 1 міс, споживають свіжими, використовують для виготовлення варення, желе, компотів, настоїв.

У стиглих плодах фейхоа міститься (%): цукрів - 12,5; кислот -3,5; пектинових 1,4 і мінеральних речовин (зола) - 1,5, у тому числі великий вміст сполук йоду - 0,21-0,60 мг/100 г.

Унабі культивують в субтропічній і тропічній зонах багатьох країн. Як культурна і дикоросла рослина, унабі росте в країнах Серед­ньої Азії і Закавказзя. її ще називають фініком, грудною ягодою, ююба. Плід унабі - соковита кістянка - може бути кулястої, пляшко-подібної з перехватами, грушоподібної, бочкоподібної і майже цилін­дричної форми масою від 6 до 45г. Забарвлення шкірки коричнево-червоне, цегляне, шоколадне, світло-коричневе з глянцем. Плоди мають (або не мають) кісточку, приємний, солодкий, кисло-солодкий або дуже солодкий смак, подібний до смаку фініків. У плодах унабі міститься (%): цукрів - до ЗО, кислот - 2,5; олії - 3,7; мінеральних речовин (зола) - 0,9 (у тому числі: калію - 0,37-0,48 мг/100 г, заліза -1,47-6,42, марганцю - 0,25-0,5 мг/100 г, міді - 0,09-0,24 мг/100 г, кобальту - 3,5-13,6 мкг/100 г, йоду - 10,3-24,4 мкг/100 г); вітаміну С - 0,29-0,45%, В1 - 0,16 мг/100 г, В2 - 0,42, Е - 0,76, нікотинової кислоти - 0,42 мг/100 г, Р-активних катехінів - 0,12-1,3 %.

Плоди унабі споживають свіжими, використовують для вироб­ництва компотів, варення, пюре, маринадів, начинок для цукерок, пастили, вітамінних напоїв, цукатів, а також сушать.

Маслини(оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають про­мислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.

М'якоть плодів містить (%): жирів - 52, білків - 6,2, мінераль­них речовин - 0,9. Крім того, до складу маслин входять цукри, пектинові речовини, вітамін С, вітаміни групи В, каротин.

Плоди маслин - прекрасна сировина для виробництва цінної оливкової (прованської) олії. Свіжими маслини в їжу не викорис­товують, оскільки вони містять до 2%, а зелені - до 10% гіркого глікозиду - окуропеїну. При переробці цей глікозид руйнується, тому маслини консервують або сушать.

Фініки- це плоди фінікової пальми, яка росте в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США. Плоди -соковиті, кістянки - великі, овальної або кулястої форми, буршти­ново-червоного кольору.

Серед інших субтропічних плодів фініки найпоживніші, оскільки містять сухих речовин біля 80 %, у тому числі: цукрів - 68,5, білків - 2,5, органічних кислот - 0,3, харчових волокон - 3,6, міне­ральних речовин (зола) - 1,5 (у тому числі: калію - 370 мг/100г, магнію - 69, кальцію - 65, фосфору - 56, заліза - 1,5 мг/100 г); вітаміну С - 0,3 мг/100 г, РР - 0,6, В,- 0,05, В2 - 0,05 мг/100г. Енергетична цінність 100 г їстівної частини фініків - 281 ккал (1176 кДж). У країнах, де фініки вирощують у великих кількостях, наприклад, в Іраку (перше місце у світовому виробництві), їх вважають основним продуктом харчування.

Фініки підв'ялюють, підсушують, споживають вареними, сма­женими, з них готують желе, джеми, компоти. Підв'ялені і підсушені фініки в холодильнику можна зберігати до 8 міс.


Читайте також:

  1. VI. Насінини і плоди
  2. Кісточкові плоди
  3. Лекція 6. Свіжі плоди
  4. Насіннячкові плоди
  5. Свіжі плоди
  6. Тропічні плоди
  7. Цитрусові плоди
  8. Цитрусові плоди
  9. ШИПШИНА ВАЖКО ВІДДАЄ ПЛОДИ




Переглядів: 3063

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Тропічні плоди

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.