• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Субтропічні плоди

До субтропічних плодів відносять гранати, інжир, хурму, маслини, унабі, фейхоа (рис. 17).

Рис. 17. Субтропічні плоди: 1 - гранат; 2 - інжир; 3 - хурма; 4 — фейхоа.

Гранатикультивують в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Узбе­кистані, Туркменістані, Таджикистані, Криму, Краснодарському краї Росії і в багатьох субтропічних країнах.

Плоди мають округлу кулясту, плескату, ребристу форму, тов­сту еластичну шкірку і вкрите м'якоттю насіння (від 400 до 700 шт.), яке знаходиться у камерах, розділених плівкою. Співвідношення цих частин залежить від сорту і стиглості плодів. їстівною частиною є м'якоть навколо насіння. Шкірка забарвлена в жовтий з рожевим відтінком або криваво-червоний колір. М'якоть на насінні рожевого або червоного кольору, з неї добувають сік, вихід якого становить 40-55 % маси плода.

За розміром гранати поділяють на великі (більше 400 г), середні (300—400 г), малі (менш як 300 г); за вмістом кислот у соку - на солод­кі (0,2-2 %), кисло-солодкі (2-3 %), кислі (3-7 %). Солодкі гранати містять більше цукрів (біля 12 %), ніж інші види і їх найчастіше спо­живають свіжими. З кисло-солодких і кислих гранатів добувають сік.

Основні сорти гранатів: Акдона (Ферганська долина, Таджикистан, Туркменістан), Казакеанор (Узбекистан), Ачікдона (Азербайджан, країни Середньої Азії), Гюлейша азербайджанська. Збирають гранати у вересні-жовтні. Зберігають їх при температурі 1-2 °С від 2 до 6 міс.

В 100г їстівної частини гранатів міститься (%): цукрів - 11,8; кислот - 1,9; азотистих - 0,9 і дубильних речовин - 0,3-0,5; вітамі­ну С - 5-9 мг/100 г, РР - 0,4; В, - 0,04; В₂ - 0,01 мг/100 г.

Інжиркультивують у Криму, Грузії, Азербайджані, Вірменії, країнах Середньої Азії, багатьох субтропічних країнах. Інжир також буває дикорослим.

Перше місце з виробництва інжиру займає Італія, друге -Іспанія, третє - Португалія.

Плід інжиру - це складна ягода, що утворюється з розрослого плодоложа, в середині якого знаходиться насіння. Довжина плодів до 70 мм, діаметр - до 45мм, маса - від 10 до 100г (середня маса 30-50 г).

Плоди мають грушоподібну, плескату або кулясту форму, забарвлені в зелений, жовтий, бурий, червоний або чорний колір. М'якоть соковита, м'ясиста, щільна, ароматна.

У стиглих плодах міститься (%): цукрів - 11,2; кислот - 0,5; клітковини - 2,5; азотистих речовин - 0,7; мінеральних речовин (зола) - 1,1 (у тому числі: калію - 190 мг/100 г, заліза - 3,2); вітаміну С - 2 мг/100 г, РР - 0,5; В, - 0,06; В₂- 0,05; (5-каротану - 0,05 мг/100 г.

Інжир споживають свіжим і сушать, з нього виготовляють варення, джем.

Сорти інжиру: Абхазський фіолетовий, Кадота, Кримський чорний, Нікітський. Збирають інжир у серпні, вересні і зберігають до 3 діб.

Хурму культивують у Криму, на Кавказі, в країнах Середньої Азії, де вона буває дикорослою. Плід хурми - велика ягода. За роз­міром плоди бувають великі (до 500г), середні (до 200г), малі (менш як 100г). Форма їх конічна, пірамідальна, довгасто-конічна, кругло-плеската, куляста, ребриста або з боріздками. Шкірка має забарвлення оранжеве з жовтим, червоним і темно-червоним відтінками. Вона може бути тонкою, товстою, із блиском і сизуватим нальотом. М'якоть оранжева, різних відтінків, щільна, желеподібна, солодкого смаку, з насінням або без нього.

За смаком сорти поділяють на: солодкі - нестиглі і стиглі, терпкі

- в'яжучий смак зникає тільки після розм'якшення (консистенція стає желеподібною), королькові - смак залежить від наявності насіння, плоди з насінням солодші, ніж безнасіннєві і їх можна споживати свіжими. У безнасіннєвих плодів в'яжучий смак зникає тільки після їхнього розм'якшення.

У стиглих плодах хурми міститься (%): цукрів - 15,2; кислот - 0,1; клітковини - 0,5; азотистих речовин - 0,5; мінеральних речовин (зола) - 0,6 (в тому числі: калію - 20 мг/100 г, кальцію - 127, магнію -56, фосфору - 42, заліза - 2,5); пектинових речовин — 1,1; поліфенолів

- 1,0; вітаміну С - 15 мг/100 г, р-каротину - 1,2; РР - 0,2; В, - 0,02; В₂

- 0,03 мг/100 г. Крім того, до складу хурми входять мідь, нікель, кобальт.

За строками достигання сорти хурми поділяють на ранньостиглі (Тсуру-Ноко, Гота, Нітарі - достигають у жовтні), середньостиглі (Тсуру-Гакі, Хіакуме, Куро-Кума, Гошо, Хочіа - достигають у кінці жовтня - першій половині листопада), пізньостиглі (Такура, Гейлі, Чудова, Томопан - достигають у другій половині листопада - на початку грудня). Плоди зберігають при температурі 0-1 °С 2-3 міс.

Хурму для споживання свіжою збирають у споживчій стиглості, для перевезень на далекі відстані - в збиральній стадії стиглості, коли плоди мають оранжево-жовте забарвлення і тверду консистенцію.

Фейхоа культивують в Абхазії, Азербайджані, Аджарії, в багатьох субтропічних країнах. Багато їх вирощують в США. Плоди фейхоа - чотири гніздова ягода, сіро-зеленого кольору, вкрита восковим нальотом. При достиганні набуває жовтуватого відтінку. Форма довгасто-овальна, довжина від 4 до 7 см, ширина від 3 до 5 см.

На верхівці плодів є здерев'янілі чашолистики. Шкірка їх щільна, іноді плюскла, має грубий терпкий смак. Тому при споживанні плодів її знімають. М'якоть кремового кольору, має чотири багато насіннєвих гнізда, в яких знаходиться від 20 до 60 насінин. Смак фейхоа освіжаючий, кисло-солодкий, подібний до ананасу, із сильним приєм­ним ароматом. Зберігають плоди фейхоа при температурі 3°С до 1 міс, споживають свіжими, використовують для виготовлення варення, желе, компотів, настоїв.

У стиглих плодах фейхоа міститься (%): цукрів - 12,5; кислот -3,5; пектинових 1,4 і мінеральних речовин (зола) - 1,5, у тому числі великий вміст сполук йоду - 0,21-0,60 мг/100 г.

Унабі культивують в субтропічній і тропічній зонах багатьох країн. Як культурна і дикоросла рослина, унабі росте в країнах Серед­ньої Азії і Закавказзя. її ще називають фініком, грудною ягодою, ююба. Плід унабі - соковита кістянка - може бути кулястої, пляшко-подібної з перехватами, грушоподібної, бочкоподібної і майже цилін­дричної форми масою від 6 до 45г. Забарвлення шкірки коричнево-червоне, цегляне, шоколадне, світло-коричневе з глянцем. Плоди мають (або не мають) кісточку, приємний, солодкий, кисло-солодкий або дуже солодкий смак, подібний до смаку фініків. У плодах унабі міститься (%): цукрів - до ЗО, кислот - 2,5; олії - 3,7; мінеральних речовин (зола) - 0,9 (у тому числі: калію - 0,37-0,48 мг/100 г, заліза -1,47-6,42, марганцю - 0,25-0,5 мг/100 г, міді - 0,09-0,24 мг/100 г, кобальту - 3,5-13,6 мкг/100 г, йоду - 10,3-24,4 мкг/100 г); вітаміну С - 0,29-0,45%, В₁ - 0,16 мг/100 г, В₂ - 0,42, Е - 0,76, нікотинової кислоти - 0,42 мг/100 г, Р-активних катехінів - 0,12-1,3 %.

Плоди унабі споживають свіжими, використовують для вироб­ництва компотів, варення, пюре, маринадів, начинок для цукерок, пастили, вітамінних напоїв, цукатів, а також сушать.

Маслини(оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають про­мислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.

М'якоть плодів містить (%): жирів - 52, білків - 6,2, мінераль­них речовин - 0,9. Крім того, до складу маслин входять цукри, пектинові речовини, вітамін С, вітаміни групи В, каротин.

Плоди маслин - прекрасна сировина для виробництва цінної оливкової (прованської) олії. Свіжими маслини в їжу не викорис­товують, оскільки вони містять до 2%, а зелені - до 10% гіркого глікозиду - окуропеїну. При переробці цей глікозид руйнується, тому маслини консервують або сушать.

Фініки- це плоди фінікової пальми, яка росте в Ірані, Іраку, Пакистані, країнах арабського Сходу, Іспанії, США. Плоди -соковиті, кістянки - великі, овальної або кулястої форми, буршти­ново-червоного кольору.

Серед інших субтропічних плодів фініки найпоживніші, оскільки містять сухих речовин біля 80 %, у тому числі: цукрів - 68,5, білків - 2,5, органічних кислот - 0,3, харчових волокон - 3,6, міне­ральних речовин (зола) - 1,5 (у тому числі: калію - 370 мг/100г, магнію - 69, кальцію - 65, фосфору - 56, заліза - 1,5 мг/100 г); вітаміну С - 0,3 мг/100 г, РР - 0,6, В,- 0,05, В₂ - 0,05 мг/100г. Енергетична цінність 100 г їстівної частини фініків - 281 ккал (1176 кДж). У країнах, де фініки вирощують у великих кількостях, наприклад, в Іраку (перше місце у світовому виробництві), їх вважають основним продуктом харчування.

Фініки підв'ялюють, підсушують, споживають вареними, сма­женими, з них готують желе, джеми, компоти. Підв'ялені і підсушені фініки в холодильнику можна зберігати до 8 міс.

Читайте також:

1. VI. Насінини і плоди
2. Кісточкові плоди
3. Лекція 6. Свіжі плоди
4. Насіннячкові плоди
5. Свіжі плоди
6. Тропічні плоди
7. Цитрусові плоди
8. Цитрусові плоди
9. ШИПШИНА ВАЖКО ВІДДАЄ ПЛОДИ

Переглядів: 3071