Підходи, підмостове русло, регуляційні і укріпні споруди.

8.2.1. Основна задача утримання підходів - забезпечення плавності руху транспорту без зменшення швидкості.

8.2.2. Дефекти, які частіше всього зустрічаються в місцях сполучення насипів із мостами, це: просідання насипів; розмиви насипів у місцях сполучення з тротуарами; слабке ущільнення; відсутність або руйнування кріплень лобових і бічних укосів і інше.

8.2.3. Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними стінками може бути при відсутності правильно виконаного водовідводу із-за стоянів, у тому числі при відсутності дренажу і дренажних отворів у лобовій стінці, і недостатнє ущільнення грунту. Поточний ремонт - укладання додаткових шарів покриття. Капітальний ремонт - тільки при повній заміні грунту підходу дренуючим грунтом із діючим водовідводом.

8.2.4. Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними крилами або без них відбувається, в основному, через недостатнє ущільнення насипу, мале закладання укосу і можливості деформації насипу по вертикалі і по горизонталі (розповзання). Наявність перехідної плити покращує плавність проїзду. Рівність покриття повинна відповідати вимогам, що наведені в п. 2.3.3 даних правил.

Поточний ремонт - укладання додаткових шарів покриття з перевіркою зазору під триметровою рейкою; укріплення узбіч і укосів. У необхідних випадках розкривають насип, піднімають перехідні плити, кладуть і ущільнюють додаткові шари щебеню або дренуючого грунту, відбудовують конструкцію сполучення.

8.2.5. Розмиви і просідання конусів ремонтують шляхом пошарового відбудування тіла конуса з забезпеченням проектного закладання і укріплення укосів. При необхідності основу укосів закріплюють відсипанням кам'яної призми або заглибленим у грунт бетонним поясом (зубом).

8.2.6. При ремонті укріплень укосів із пошкоджених залізобетонних плит їх треба повністю очистити від залишків зруйнованих плит і грунту, а потім зробити відсипку в вимоїну грунту шарами, старанно їх ущільнюючи, і покласти нові збірні плити (або монолітний залізобетон) з обов'язковою перев'язкою арматури нової конструкції із старою. Щоб петля арматури не зазнавала корозії, поверхню її треба покрити бітумним лаком.

У випадку невеликого підмиву грунту під плитами і утворення порожнин (якщо цілісність і форма плитного укріплення не порушена) рекомендується нагнітати під них цементний розчин.

8.2.7. При ремонті мостіння каменем рекомендується влаштовувати зворотний фільтр із гравійної або щебенової суміші товщиною до 50 см на піщаній основі.

8.2.8. Габіонове укріплення, яке має пошкодження у вигляді просідань або розриву металевих сіток із розкидом каменів, ремонтують шляхом укладання поверх зруйнованих, нових габіонових блоків.

8.2.9. При ремонті матрацних укріплень на пошкоджених ділянках проводять повну перекладку плит із відповідною підготовкою основи.

8.2.10. На підходах із затяжними поздовжніми ухилами перевіряють стан біля кромкових і водовідвідних лотків, колодязів зливоприймачів і комунікацій. Колодязі і лотки систематично очищають від бруду і сміття.

Якщо до моста із водовідвідних лотків поступають води зі шкідливими речовинами, то перед скиданням у річку їх треба очищати в спеціальних відстійниках і фільтруючих колодязях.

8.2.11. Основні завдання по утриманню підмостового русла і регуляційних споруд такі забезпечення нормального пропуску водного потоку і суден, а також паводкових вод і льодоходу під мостами, запобігання утворенню і своєчасне усунення заторів криги в руслі ріки і небезпечних підмивів опор, насипу підходів і регуляційних споруд і своєчасне усунення дефектів, які з'явилися.

8.2.12. На великих мостах повинні проводитися спостереження за рівнем води, профілем дна русла, станом льоду, проходженням високих вод і льодоходу, зміною положення русла в плані і напрямком течії ріки в мостовому переході, на малих мостах - спостереження за рівнем найвищої і меженної вод, а також за профілем дна русла після проходження високих вод.

Інші спостереження проводяться у таких випадках, коли це потрібно за станом опори, русла ріки і за характером водотоку.

На водоймищах проводять спостереження за висотою хвилі, напрямком і швидкістю вітру під час шторму.

8.2.13. Підмостове русло на відстані 100 м вище і нижче за течією повинно очищатися від сторонніх предметів, а конуси і регуляційні споруди також і від намулів. Укоси підходів утримують згідно з вимогами до утримання земляного полотна.

8.2.14. Якщо чагарникова і деревна рослинність на заплаві не є засобом боротьби з розмиванням і регулюванням потоку, її треба вирубати: при наявності струмененапрямних дамб у межах їх довжини плюс 30-40 м вище і нижче за течією від крайніх точок дамб, при відсутності дамб - на довжину 30-40 м вище і нижче моста.

8.2.15. На мостах із малим отвором у зимовий період треба проводити захист отвору від занесення снігом спеціальними щитами, а у випадку заметів своєчасно їх очищати.

8.2.16. Якщо виникає небезпека підмивання конуса моста, струмененапрямних дамб або насипу, треба застосовувати засоби регулювання водного потоку, спрямованого на попередження можливих пошкоджень. Застосування засобів повинно бути обгрунтоване гідравлічним розрахунком.

8.2.17. У випадку притискання потоку до насипу підходів, що загрожує її стійкості, рекомендується влаштування траверсів, які відтискують течію від насипу, а при помірних течіях - влаштування захисного фронту у вигляді закріпленого укосу, масивної стінки, насадження рослинності. Укріплення укосів виконують кам'яним накидом, габіоновими укріпленнями, залізобетонними плитами, гратчастими конструкціями з залізобетону і кам'яного заповнювача та інше.

8.2.18. Для влаштування струмененапрямних масивів, струменебійних і хвилезахисних смуг можуть бути застосовані лісонасадження вербових порід дерев і чагарників, які швидко ростуть. Розміри насаджень повинні бути визначені розрахунком.

8.2.19. У випадку розмивання або пошкодження тіла (укосів) дамби, конусів або насипу підходів їх відновлення проводять у відповідності з правилами ремонту земляного полотна.

Відбудування укріплень укосів дамб, конусів і насипів треба робити шляхом повного перекладання на пошкоджених ділянках відповідних типів укріплень із підготовкою основи.

8.2.20. При виникненні промоїн на узбіччях і укосах насипів, підходах, струмененапрямних дамб і перезволоження конусів треба забезпечити водовідвід у відповідності з діючими нормами і типовими рішеннями.

8.2.21. Для попередження сповзання укріплень укосів регуляційних споруд треба перевіряти непошкодженість упорів, які підтримують плитне укріплення, і при пошкодженнях своєчасно ремонтувати або замінювати.

8.2.22. Опори, які підмиваються, треба укріплювати кам'яним накидом, мішками з глиною і дрібним камінням. Для надійного заповнення зони розмиву при виборі типу захисту, розміру каменів, об'єму накиду, місць скидання зміцнюючих матеріалів у воду, повинні враховуватися глибина і швидкість потоку.

Для одержання максимального ефекту при скиданні каміння в зону розмиву, відсипання треба робити з барж або плавзасобів із застосуванням спрямовуючих лотків. При скиданні без лотків камінь, підхоплений течією, з силою б'ється об опору, пошкоджуючи фундамент.

8.2.23. Підошву голів струмененапрямних дамб або траверс рекомендується укріплювати гнучкими захисними покриттями (матрацами), улаштуванням рисберм. Рисберми застосовують тільки у випадку неглибокого місцевого розмиву біля підошви укосу. Розміри матраца, який забезпечує захист від підмивання, визначають на основі розрахунку очікуваного місцевого розмиву.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення	\|	Мостове полотно.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.