МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Портфельна теорія: етапи розвитку, підходи, припущення.В історії розвитку інвестиційної теорії можна виділити декілька етапів. Початковий етап, що припадає на 20—30-ті роки ХХ ст., є періодом зародження теорії фінансів як науки. Цей період представлений, насамперед, фундаментальними працями з теорії процентної ставки американського економіста і статистика Ірвінга Фішера. Принципи оптимізації структури портфеля, тобто комбінації активів, що складають багатство індивідуума чи фірми, були закладені англійським економістом Джоном Ричардом Хіксом (1904―1989). Він висунув припущення, що принцип розподілу багатства є адекватним намаганню максимізувати норми прибутків активів, то тобто здійснити його в такій пропорції, за якої граничні прибутки від усіх активів рівні між собою. Висунуті Дж. Р. Хіксом ідеї у подальшому були розвинуті американським економістом Гаррі Марковіцем (народився у 1927р.), Вільямом Шарпом (народився у 1934 р.), Мертоном Говардом Міллером (народився у 1923 р.). Із середини 60-х років починається наступний етап розвитку сучасної теорії інвестицій, пов’язаний з так званою моделлю оцінки капітальних активів (МОКА, англійська абревіатура ― САРМ). Праці В.Шарпа [141], Дж.Лінтнера [128] та Дж.Моссіна [134] були присвячені, по суті, одному й тому ж питанню: «Якими будуть ціни на ринку цінних паперів, якщо всі інвестори володітимуть однією й тією ж інформацією, однаково оцінюватимуть норми прибутку та ризик окремих активів, а також якщо усі вони сформують оптимальні, згідно з теорією Марковіца, портфелі акцій виходячи з індивідуальної схильності до ризику?» Як зазначалося раніше (див. розділ 2), основним результатом МОКА є встановлення співвідношення між сподіваною нормою прибутку та ступенем ризику портфеля чи активу для рівноважного ринку. При цьому має враховуватися не весь ризик, пов’язаний з активом, а тільки систематичний (недиверсифіковуваний), який кількісно задається коефіцієнтом «бета», введеним Шарпом у його однофакторній моделі. Несистематичний (диверсифіковуваний) ризик зменшується шляхом вибору портфеля з раціональною структурою. Треба зазначити, що з середини 70-х років теорія МОКА неодноразово зазнавала критики. Приблизно у цей же час Стівом Россом [135] було запропоновано альтернативну модель оцінки капітальних активів, що отримала назву «арбітражна модель» (або АРМ ― від англ. Arbitrage Pricing Model). Однак МОКА на даний час залишається, мабуть, самою значною та впливовою фінансовою теорією. Вибір стратегії довгострокового інвестування базується саме на цій теорії. Про важливість проблеми оптимізації структури портфеля і для практики, і для економічної науки свідчить присвоєння практично усім першовідкривачам портфельної теорії премії Швецького державного банку пам’яті Альфреда Нобеля. Першим Нобелівською премією з економіки був відзначений у 1981 р. Джеймс Тобін — за «створення основи для розуміння того, як суб’єкти реально вчиняють в умовах, коли вони купують нерухомість, користуючись кредитом», з допомогою сформульованої ним теорії «формування портфеля проектів інвестицій». У 1990 р. Нобелівську премію з економіки було присуджено Г.Марковіцу та В. Шарпу сумісно з М. Міллером. Розвиток інвестиційної теорії, теорії фінансового менеджменту, цикл досліджень щодо так званої теорії ефективного ризику та пов’язаної з нею моделі «випадкових блукань» ринкових цін активів стимулювали використання динамічних теоретико-ймовірнісних моделей, що базуються на теорії випадкових процесів. У руслі цих ідей у 1973 р. Майроном Шоулсом і Фішером Блеком була запропонована модель опціонів [122], що отримала назву «модель Блека—Шоулса». Ця модель базується на можливості здійснення безризикової угоди з одночасним використанням акції та виписаного на неї опціона. Їх пропозиції дають змогу отримати ймовірнісну оцінку вартості опціона. Читайте також:
|
||||||||
|