• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ.

План

1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом та механізмом впливу. Класифікація, номенклатура.

2. Небезпечні події та аварії на транспорті.

3. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

4. Класифікація небезпечних хімічних речовин.

5. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.

1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом та їх

механізмом впливу. Класифікація, номенклатура.

Різномасштабні катастрофи, пов'язані з виробничою діяльніс­тю, завжди переслідували людство. Науково-технічний прогрес давав суспільству не лише блага, що ставили його на все вищий щабель розвитку, але й нові види катастроф, які призводили до значних людських жертв та економічних збитків. Особливо гостро ця проб­лема постає в період депресії в розвитку суспільства та економіч­ної скрути.

Щорічно у світі середня кількість жертв природних техногенних катастроф, майже 50 % яких зумовлені діяльністю людини, складає близько 250 тис. осіб. Слід відзначити, що проблема НС техногенного характеру є актуальною для України, особливо зараз, під час економічної скру­ти. Якщо диференціювати всі випадки техногенних НС за їх значущістю, то 9,3 % належать до загальнодержавного рівня, 21,7 — до регіонального, 41,7 — до міс­цевого і 27,3 % — до об'єктового рівня.

Аналіз структури НС, пов'язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найбільш значущі серед них — аварії на АЕС, хімічно -небезпечних об'єктах, шахтах і вибухонебезпечних об'єктах та транспортні катастрофи.

2. Небезпечні події та аварії на транспорті.

Все більших масштабів набувають транспортні катастрофи.

Своєчасність екстреної медичної допомоги в більшості випадків залежить від місця катастрофи. До прибуття медичних працівників основою

рятування життя людей, які потрапили в автокатастрофу, є перша медична допомога, що надається шляхом само- та взаємодопомоги.

Авіаційні аварії і катастрофи можуть виникати з моменту запуску двигунів, у польоті, при посадці. Нерідкі випадки тероризму на авіалініях. Основні види ураження людей – різні травми, опіки, кисневе голодування при розгерметизації літака.

Аварії на залізничному транспорті виникають при зіткненні з іншими видами транспорту, при виникненні пожежі і вибуху. Особливу небезпеку створюють аварійні ситуації при перевезеннях радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Це призводить до забруднення навколишнього середовища, отруєння людей, виникнення опіків, травм і радіаційних уражень.

На водному транспорті, в умовах пересування судів по річці, морю можливі вибухи, пожари, витік хімічних речовин. Перебування людини в холодній воді призводить до охолодження організму, може виникнути холодовий шок з втратою свідомості, судоми, зупинка дихання і серцевої діяльності.

Надання допомоги потерпілим повинне починатися з заходів щодо зігрівання потерпілих. При важкому загальному охолодженні показане тільки сухо-повітряне зігрівання, грілки. І лише після досягнення температури тіла 30⁰С можна починати зігрівання в теплій воді (ванні). За відсутності дихання і серцебиття слід негайно почати реанімаційні заходи (закритий масаж серця і штучну вентиляцію легенів).

3. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

Аварії на радіаційно-небеспечних об’єктах.Сьогодні в Україні діють п’ять атомних електростанцій з 15 енергетичними блоками, два дослідних ядерних реактори та більш ніж 800 підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та у медичній практиці різноманітні РР.

Радіаційною аварією називають подію на об’єкті з радіаційно-ядерною технологією, на якому сталася втрата регулювального контролю над джерелом іонізуючого випромінювання, що призвело (або могло призвести) до опромінення людей.

Критеріями для їхвизначення є:

- доза опромінення за перший рік після аварії;

- потужність дози опромінення через 1 годину після аварії.

Під час роботи та перебування людей на території сформованого сліду радіоактивної хмари на них діє зовнішнє та внутрішнє випромінювання.

Виділяють п’ять зон радіоактивного забруднення місцевості у разі аварії на АЕС (Табл. 1)

Таблиця 1. Радіаційні характеристики зон радіоактивного

Читайте також:

1. Абіотичні та біотичні небезпеки.
2. Аналіз небезпеки підприємства
3. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
4. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
5. Атмосферні небезпеки
6. Атмосферні небезпеки
7. Безробіття, його види і наслідки.
8. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
9. Біологічні небезпеки
10. Біологічні небезпеки
11. Біологічні небезпеки
12. Біологічні небезпеки

Переглядів: 748