Алгоритм дії медичної сестри

Патологічна реакція горя

Алгоритм дії медичної сестри

Тривога

Алгоритм дії медичної сестри

Маячення

Маячні ідеї – це думки та судження, які виникають лише на основі патології, не відповідають дійсності, хибно тлумачаться хворим, повністю охоплюють його свідомість і не коригуються при переконанні та роз’ясненні.

· Поява маячних ідей свідчить про розвиток психозу.

· Необхідно встановити індивідуальний пост і негайно сповістити лікаря.

· Переконувати хворого в неправильності його суджень недоцільно. Не сперечайтесь із ним відносно його маячення, але і не підтримуйте його переконань.

· Відволікайте хворого від маячних ідей. Якомога найбільше розмовляйте з ним про реальні речі та реальних людей. Переключайте увагу і діяльність хворого на раціональну.

· Висміювати маячні ідеї недопустимо.

Тривога – це відчуття незрозумілого неспокою, джерело якого часто нечітко визначене або невідоме хворому.

Характерні симптоми: надмірна збудливість, страх перед невідомим, неспокій, безсоння, послаблення очного контакту, зосередженість на собі, зниження уваги, тахікардія і часте дихання, вегетативні розлади, нічні жахи.

· Ставтесь до хворого з повагою. Зрозуміти стан хворого допомагають довірливі відносини.

· Пропонуйте хворому види діяльності, що зменшують відчуття внутрішньої напруги (піші прогулянки, біг, фізичні вправи, виконання домашніх обов’язків).

· Тривога є заразною. Вона легко передається від однієї людини до другої. Медична сестра повинна підтримувати атмосферу спокою.

· Застосування діазепамів зменшує сковуючу дію тривоги. Слідкуйте за своєчасним і точним виконанням лікарських призначень.

Це реакція у відповідь на реальну або уявну втрату, при якій індивід зациклюється на одній із стадій переживання реакцій горя протягом тривалого часу. Звичайні симптоми реакції горя перебільшуються до такого ступеню, що порушують функціонування людини в повсякденному житті.

Характерні симптоми:

1. Ідеалізація втраченого.

2. Розумове «пережовування» втрати.

3. Лабільність афекту.

4. Зниження уваги.

5. Зменшення інтересу до звичайних справ.

6. Зміна звичок, сну, статевої активності.

7. Депресивний настрій.

8. Порушення соціального функціонування.

9. Симптом психічного регресу.

10. Настирливість в анамнезі.

· Зберіть детальний суб’єктивний та об’єктивний анамнез. Знання вихідних даних є необхідною умовою для створення плану допомоги хворому.

· Довірливе ставлення до хворого полегшує його стан. Приймайте хворого таким, яким він є. Встановіть з ним довірливі стосунки.

· Дайте хворому можливість виговоритися. Приговорювання своїх переживань полегшує психічний стан хворого.

· Стимулюйте хворого переосмислити втрату, обережно вкажіть йому на дійсне положення речей. Хворий повинен відмовитись від ідеалізації сприймання й надмірного осмислення втрати, прийняти її негативні та позитивні сторони.

· Підтримуйте постійний контакт із хворим, дайте йому відчути, що він користується увагою і повагою. Позитивний зворотній зв’язок підвищує його самооцінку.

· Інтереси хворого потрібно переключити на іншу діяльність (діти, релігія, догляд за іншими хворими, фізичні вправи, працетерапія тощо).

· При недостатньому самоконтролі можливі суїцидні спроби і самопошкодження. Постійно спостерігайте за хворим. При необхідності застосовуйте тимчасову м’яку фіксацію.

У даному випадку лікують час і зміна установки. Психотропну терапію використовують у гострому періоді. Основним методом лікування є психотерапія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Алгоритм дії медичної сестри	\|	Епілептичні напади в дитячому віці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.