Епілептичні напади в дитячому віці.

Епілептичні напади часто виникають в дитячому віці, коли існує необхідність диференціювати їх з не епілептичними пароксизмами.

Респіраторно-афективні напади виникають у дітей віком до 3 років на висоті плачу внаслідок емоційного впливу і ларингоспазму. Розвивається запаморочення, яке може супроводжуватися судомами. Апное і ціаноз виникають до розвитку судом. У разі епілептичного нападу має місце зворотна послідовність.

Типовіфебрильнісудоми трапляються у 5-7% дітей у віці до 3 років, генетично детерміновані. Виникають у разі підвищення температури до фебрильних показників, не пов’язані з нейро інфекцією, мають генералізований тоніко-клонічний характер.

У разі атиповихфебрильнихсудом прогноз несприятливий, з високим ризиком трансформації в симптоматичну скроневу епілепсію. Для атипових фебрильних судом характерні:

· довготривалість нападу (20-30 хв і більше);

· поява фебрильних судом у віці після 3-5 років або до 1 року;

· фокальний характер судом;

· наявність після нападу парезів;

· субфебрильна температура тіла або підвищення її після нападу;

· органічна симптоматика в неврологічному статусі;

· зміни на ЕЕГ.

Діагностика. Основним параклінічним методом дослідження при епілепсії є ЕЕГ. Метод ґрунтується на реєстрації електричних потенціалів головного мозку.

На ЕЕГ здорової людини домінує ά-ритм (8-13 коливань за 1сек) з максимальною амплітудою в потиличних частках, із зменшенням амплітуди в напрямку до лобових часток, де він комбінується з β-ритмом (14-30 коливань за 1сек). Існують ще повільні ритми θ (4-7 коливань за 1сек) та Δ (1-3 коливань за 1сек), у здорової людини вони можуть траплятися на ЕЕГ, але не повинні займати більш, ніж 15% загального часу реєстрації і мати високу амплітуду (> 40мкВ).

Прояви епілептичної активності – це пік, або спайк, високоамплітудні гострі хвилі, комплекси пік-повільна хвиля.

Лікування.Хворим на епілепсію рекомендують молочно-рослинну дієту з обмеженим вживанням кухонної солі, води, м’яса. Медикаментозне лікування повинно бути індивідуальним з урахуванням клінічних особливостей хворих, ефективності й переносимості чи непереносимості лікарських засобів.

Загальні принципи лікування епілепсії такі:

· строго індивідуальний підбір лікарських засобів;

· безперервність і тривалість лікування (не можна раптово припиняти введення препаратів, оскільки це може спричинити появу нападів або збільшення їх частоти аж до епілептичного статусу).

Основний метод лікування – протисудомна фармакотерапія. Проти судомні засоби поділяють на такі групи:

1. Похідні вальпроєвої кислоти – орфірил, депакін, конвулекс.

2. Гетероциклічні сполуки – барбітурати (фенобарбітал), сукциніміди (суксилеп) та ін.

3. Трициклічні сполуки – карбамазепін (тегретол, фінлепсин), бензодіазепіни (діазепам, клоназепам).

4. Нові протисудомні препарати – ламотриджин, топірамат, тіагабін та ін.

Вибір препарату залежить від типу нападу.

На першому етапі основним завданням є вибір оптимального препарату і використання його для припинення пароксизмів.

Другий етап включає закріплення досягнутої ремісії шляхом тривалого (не менше 5 років) систематичного приймання оптимальних доз протисудомного препарату.

Третій етап – перевірка стійкості ремісії шляхом поступового (впродовж 1,5-2 років) зниження дози протисудомних засобів. Це можливе лише після повного припинення нападів і зникнення пароксизмальної активності на ЕЕГ упродовж 5 років. Після остаточної відміни лікування спостереження за хворим має проводитись не рідше як 1-2 рази на рік.

Протисудомні препарати поєднують із засобами інших груп, що покращують обмінні процеси в головному мозку – вітамінами групи В, аскорбінова, фолієва кислота, у разі необхідності – дегідратаційна терапія.

У разі підозри на спайковий чи рубцевий процес у головному мозку призначають розсмоктувальні засоби: лідазу, алое, скловидне тіло тощо.

За умов злоякісного перебігу хвороби, неефективності фармакотерапії та наявності чітко локалізованого епілептичного вогнища може бути доцільним хірургічне лікування – видалення відповідної ділянки головного мозку.

Невідкладна допомога при епілептичному статусі передбачає такі обов’язкові заходи:

· захист хворого від можливих травм під час нападу;

· попередження прикушування язика та аспірації слизу, крові, блювотних мас;

· забезпечення вільної прохідності верхніх дихальних шляхів;

· контроль та забезпечення функції життєво важливих органів та систем.

Хворий з епілептичним статусом має бути негайно госпіталізований у неврологічне або спеціалізоване епілептичне відділення, при продовженні епілептичного статусу, на фоні проведення медикаментозної терапії необхідне переведення хворого у відділення інтенсивної терапії, при наявності нейрохірургічної патології, яка проявляється епілептичним статусом – госпіталізація у нейрохірургічному відділенні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Алгоритм дії медичної сестри	\|	Критерії ефективності та очікувані результати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.