МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Епілептичні напади в дитячому віці.Епілептичні напади часто виникають в дитячому віці, коли існує необхідність диференціювати їх з не епілептичними пароксизмами. Респіраторно-афективні напади виникають у дітей віком до 3 років на висоті плачу внаслідок емоційного впливу і ларингоспазму. Розвивається запаморочення, яке може супроводжуватися судомами. Апное і ціаноз виникають до розвитку судом. У разі епілептичного нападу має місце зворотна послідовність. Типовіфебрильнісудоми трапляються у 5-7% дітей у віці до 3 років, генетично детерміновані. Виникають у разі підвищення температури до фебрильних показників, не пов’язані з нейро інфекцією, мають генералізований тоніко-клонічний характер. У разі атиповихфебрильнихсудом прогноз несприятливий, з високим ризиком трансформації в симптоматичну скроневу епілепсію. Для атипових фебрильних судом характерні: · довготривалість нападу (20-30 хв і більше); · поява фебрильних судом у віці після 3-5 років або до 1 року; · фокальний характер судом; · наявність після нападу парезів; · субфебрильна температура тіла або підвищення її після нападу; · органічна симптоматика в неврологічному статусі; · зміни на ЕЕГ. Діагностика. Основним параклінічним методом дослідження при епілепсії є ЕЕГ. Метод ґрунтується на реєстрації електричних потенціалів головного мозку. На ЕЕГ здорової людини домінує ά-ритм (8-13 коливань за 1сек) з максимальною амплітудою в потиличних частках, із зменшенням амплітуди в напрямку до лобових часток, де він комбінується з β-ритмом (14-30 коливань за 1сек). Існують ще повільні ритми θ (4-7 коливань за 1сек) та Δ (1-3 коливань за 1сек), у здорової людини вони можуть траплятися на ЕЕГ, але не повинні займати більш, ніж 15% загального часу реєстрації і мати високу амплітуду (> 40мкВ). Прояви епілептичної активності – це пік, або спайк, високоамплітудні гострі хвилі, комплекси пік-повільна хвиля. Лікування.Хворим на епілепсію рекомендують молочно-рослинну дієту з обмеженим вживанням кухонної солі, води, м’яса. Медикаментозне лікування повинно бути індивідуальним з урахуванням клінічних особливостей хворих, ефективності й переносимості чи непереносимості лікарських засобів. Загальні принципи лікування епілепсії такі: · строго індивідуальний підбір лікарських засобів; · безперервність і тривалість лікування (не можна раптово припиняти введення препаратів, оскільки це може спричинити появу нападів або збільшення їх частоти аж до епілептичного статусу). Основний метод лікування – протисудомна фармакотерапія. Проти судомні засоби поділяють на такі групи: 1. Похідні вальпроєвої кислоти – орфірил, депакін, конвулекс. 2. Гетероциклічні сполуки – барбітурати (фенобарбітал), сукциніміди (суксилеп) та ін. 3. Трициклічні сполуки – карбамазепін (тегретол, фінлепсин), бензодіазепіни (діазепам, клоназепам). 4. Нові протисудомні препарати – ламотриджин, топірамат, тіагабін та ін. Вибір препарату залежить від типу нападу. На першому етапі основним завданням є вибір оптимального препарату і використання його для припинення пароксизмів. Другий етап включає закріплення досягнутої ремісії шляхом тривалого (не менше 5 років) систематичного приймання оптимальних доз протисудомного препарату. Третій етап – перевірка стійкості ремісії шляхом поступового (впродовж 1,5-2 років) зниження дози протисудомних засобів. Це можливе лише після повного припинення нападів і зникнення пароксизмальної активності на ЕЕГ упродовж 5 років. Після остаточної відміни лікування спостереження за хворим має проводитись не рідше як 1-2 рази на рік. Протисудомні препарати поєднують із засобами інших груп, що покращують обмінні процеси в головному мозку – вітамінами групи В, аскорбінова, фолієва кислота, у разі необхідності – дегідратаційна терапія. У разі підозри на спайковий чи рубцевий процес у головному мозку призначають розсмоктувальні засоби: лідазу, алое, скловидне тіло тощо. За умов злоякісного перебігу хвороби, неефективності фармакотерапії та наявності чітко локалізованого епілептичного вогнища може бути доцільним хірургічне лікування – видалення відповідної ділянки головного мозку. Невідкладна допомога при епілептичному статусі передбачає такі обов’язкові заходи: · захист хворого від можливих травм під час нападу; · попередження прикушування язика та аспірації слизу, крові, блювотних мас; · забезпечення вільної прохідності верхніх дихальних шляхів; · контроль та забезпечення функції життєво важливих органів та систем. Хворий з епілептичним статусом має бути негайно госпіталізований у неврологічне або спеціалізоване епілептичне відділення, при продовженні епілептичного статусу, на фоні проведення медикаментозної терапії необхідне переведення хворого у відділення інтенсивної терапії, при наявності нейрохірургічної патології, яка проявляється епілептичним статусом – госпіталізація у нейрохірургічному відділенні. Читайте також:
|
||||||||
|