Розвиток пам’яті в немовлячому, ранньому та дошкільному віці.

Розвиток пам’яті у дітей починається з виникнення перших умовних рефлексів. За даними Бехтерева і Щелованова, найбільш раннім умовним рефлексом, що виникає у віці близько 15 днів, є харчові реакції дитини (шукаючі рухи голови, розкриття рота, смоктальні рухи) при взятті на руки в «положення годування», тобто у відповідь на складний комплекс тактильних і лабіринтових роздратувань, що підкріплюються дією безумовного подразника (годування дитини). Поступово в комплекс сигналів включаються зорові і звукові подразники, внаслідок чого надалі, на четвертому-п’ятому місяці життя, вказані харчові реакції виникають вже тільки побачивши матір або навіть тільки при звуках її голосу. Приблизно з п’ятого місяця життя стає можливим утворення умовно-рефлекторних зв’язків зі всіх аналізаторів. З цієї миті наголошується пізнавання дитиною навколишніх осіб і предметів. Дитина посміхається і сплескує руками побачивши матір, тягнеться і схоплює знайомі предмети, що не спостерігається в перші місяці життя.

З точки зору відомого психолога П. П. Блонського, раніше за все діти зберігають у пам'яті виконані ними рухи, потім запам'ятовуються пережиті почуття і емоційні стани. Далі доступними збереженню стають образи речей, і лише на самому високому, останньому рівні дитина може запам'ятати і відтворити смисловий зміст сприйнятого, виражене в словах.

Спочатку прихований (латентний) період пізнавання (тобто проміжок часу між двома сприйняттями, при якому можливе пізнавання) дуже невеликий і складає всього лише декілька днів. На другому році він збільшується до декількох тижнів, на третьому — до декількох місяців, до чотирьох років досягає одного року, до семи років — приблизно трьох років.

Услід за пізнаванням з’являються перші спогади про відсутні предмети і осіб. У найбільш виразній формі вони наголошуються у дітей у кінці першого року життя. Коли дитині в цьому віці називають знайомий предмет, вона починає шукати його очима, повертаючи голову в ту сторону, де зазвичай цей предмет знаходиться. З переходом до активної, самостійної мови (на другому-третьому році життя) спогади стають повнішими і визначенішими, оскільки мова є засобом закріплення зв’язків. Поступово збільшується прихований період відтворення: на другому році життя він ще обмежується декількома днями, на третьому — декількома тижнями, на четвертому — декількома місяцями.

Однією з причин нетривалості прихованого періоду пізнавання і відтворення в перші роки життя дітей є відсутність у них достатньо міцних систем зв’язків, в які могли б включитися нові зв’язки, і мала диференційованість тимчасових зв’язків. Звідси — смутність і невизначеність перших дитячих спогадів і швидке забування вражень, отриманих в ранньому дитинстві. Зазвичай окремі розрізнені спогади про перше дитинство відносяться лише до четвертого-п’ятого року життя. Тільки в окремих випадках, пов’язаних з дуже яскравими емоційними діями, вони можуть відноситися до ранішого віку. Більш послідовні і зв’язні спогади дитинства починаються зазвичай з 5—7 років, іноді ще пізніше — тільки з 9 (дані С.Рубінштейна і Ком) .В ранньому дитинстві і в молодшому дошкільному віці пам’ять має ненавмисний, мимовільний характер. У цьому віці перед дитиною ще не виникають завдання запам’ятати що-небудь для відтворення в майбутньому. Двох-трьохлітня дитина запам’ятовує тільки те, що має для неї актуальне значення в даний момент, що пов’язане з її безпосередніми життєвими потребами і інтересами, що здійснює на неї сильний емоційний вплив.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Досвід дитини і пам'ять.	\|	Мимовільне і довільне, смислове та механічне запам’ятовування. Значення дозування та повторення матеріалу в розвитку пам’яті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.