Критерії ефективності та очікувані результати

Медикаментозне лікування.

Перший етап

1. Діазепам: дорослим в/в у дозі 5-10 мг на 1 кг ваги; дітям – доза 0,3 мг на 1 кг ваги (у дітей досить ефективною є ректальна форма препарату).

2. Замість діазепаму використовують лоразепам у дозі 2 мг в/в (дорослі: 0,05-0,1 мг/кг; діти – до 4 мг одноразово).

3. Одразу після діазепаму або лоразепаму в/в вводиться фенітоін: дорослим 18 мг/кг ваги; дітям 10-15 мг/кг ваги (максимальний ефект наступає через 20 – 30 хвилин після введення).

Другий етап

Фенобарбітал: дорослим в/в у дозі 10 мг на 1 кг ваги; дітям 4-6 мг/кг на 1 кг ваги. При цьому слід враховувати можливий розвиток депресії дихання, седативного ефекту, аритмії, падіння артеріального тиску, швидку дію препарату та тривалий період напіввиведення із організму.

Третій етап

У випадку продовження нападів в умовах відділення інтенсивної терапії необхідна інтубація хворого, проведення штучної вентиляції легень та введення внутрішньовенно тіопенталу натрію у дозі 100-200 мг на протязі 30 сек. А потім по 50 мг кожні 2-3 хв. до припинення нападів.

У випадках діагностування ураження головного мозку, яке потребує нейрохірургічне втручання, останнє необхідно проводити в ургентному порядку, у випадках цереброваскулярної патології або в плановому, після припинення ЕС та всестороннього дообстеженняхворого.

Повне припинення нападів або значне зниження їх частоти та тяжкості. Комбінація діазепаму та фенітоіну припиняє епілептичний статус у 70-90% хворих. Хворий знаходиться в стаціонарі до повного припинення епілептичного статусу. Подальше амбулаторне лікування хворих показане під наглядом невролога, епілептолога чи психіатра.

Практичні поради:

· Хворі на епілепсію можуть бути госпіталізовані в будь-яке відділення лікарень різних профілів, тому медична сестра повинна орієнтуватись в особливостях цієї патології.

· Щоб уберегти хворого від можливих ушкоджень, під голову, руки та ноги бажано підкласти подушку, матрац або згорнуті ковдри. Напад поступово закінчиться самостійно. Після закінчення нападу хворого переносять на ліжко, дають прополоскати рот і випити трохи води. Після нападу настає сон, якому не слід перешкоджати.

· Хворі на епілепсію схильні до дисфорії і агресії, тому медична сестра повинна поводити себе з ними коректно і попередити інших хворих про особливості його психічного стану, щоб запобігти конфліктам.

· Хворим на епілепсію властиві егоїзм і егоцентризм, вони схильні до конфліктів із сусідами по палаті. Медична сестра повинна проводити психопрофілактику конфліктних ситуацій між хворими.

· Якщо у відділення госпіталізують 2 хворих на епілепсію, то їх потрібно розмістити в різних палатах, тому що при розвитку дисфорії конфлікти між ними неминучі.

· Медична сестра повинна зафіксувати в журналі спостережень факт появи різних пароксизмів у хворих, які знаходяться на лікуванні в стаціонарі (особливо в дітей і підлітків). Наявність пароксизмів може свідчити про можливість виникнення епілепсії.

· При почастішанні нападів або розвитку епілептичного статусу чи психозу до хворого необхідно негайно викликати чергового лікаря.

· У маніпуляційній завжди повинен бути набір препаратів для зняття епілептичного статусу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Епілептичні напади в дитячому віці.	\|	Розумова відсталість

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.