Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами й ефективності їх ви­користання.

Зміст питання. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами й ефективності їх ви­користання. Аналіз потреби підприємства в матеріальних ресурсах і рівня виробничих запа­сів. Фактори, що впливають на рівень складських запасів підприємства. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів і оцінка динаміки матеріало­місткості продукції Аналіз факторів зміни й виявлення резервів зниження матеріаломісткос­ті продукті та підвищення ефективності виробництва

 

Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рента­бельності є повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного асортименту і якості й еко­номне використання їх.

Зростання потреби підприємства в ма­теріальних ресурсах може бути задоволе­но екстенсивним шляхом (придбанням чи виготовленням більшої кількості матері­алів та енергії) або інтенсивним (економ­нішим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання пито­мих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча її собівартість при цьому може і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки по­стійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівно­значне збільшенню виробництва їх.

Завдання аналізу забезпеченості й використання матеріаль­них ресурсів:

а) оцінювання реальності планів матеріально-технічного по­стачання, ступеня виконання їх і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;

б) оцінювання рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

в) виявлення внутрівиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів із використання їх.

Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного постачання, заявки, угоди на по­стачання сировини та матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів та про ви­трати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-тех­нічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрати й залишки матеріальних ре­сурсів і т. ін.

Перевірка виконання плану МТП за обсягом, асортиментом, якістю матеріалів і ритмічністю постачання. Аналіз стану складських запасів. Методика обґрунтування оптимальної парти замовлення і запасу сировини та матеріалів. Визначен­ня невикористаних резервів збільшення виробництва продукції через недопоставку матеріалів, зміни перехідних залишків, над­планових відходів і перевитрат на одиницю продукції.

Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріа­лами визначають за порівнянням фактичної кількості закупле­ної сировини з плановою потребою їх. Необхідно також перевіри­ти забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів до­говорами на поставку їх і фактичне виконання.

Перевіряють також якість отриманих матеріалів від по­стачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам та умовам договору і в разі порушення їх висувають претензії поста­чальникам. Особливу увагу приділяють перевірці виконання по­ставок матеріалів, виділених підприємству за держзамовленням, і кооперованих поставок.

Великого значення надають виконанню плану за терміна­ми поставки матеріалів (ритмічності). Порушення термінів поставки веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінювання ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації.

Особливу увагу приділяють стану складських запасів си­ровини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і стра­хові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постав­ки (в днях) і середньодобової витрати і-то матеріалу:

Зпот = ІП * Бдоб.

 

У процесі аналізу перевіряють відповідність фактичного роз­міру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів норма­тивним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобову витрату їх розраховують фак­тичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з норма­тивною

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів із метою виявлення зайвих і непотрібних. їх можна встановити за даними складського обліку порівняння прибутків і видатків. Якщо немає видатків яких-небудь матеріалів протягом року і більше, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

Управління запасами — це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать усі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективне управління за­пасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його дохідність, зменшити поточні витрати на зберігання їх, ви­вільнити з поточного господарського обороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Мистецтво управління запасами полягає:

• в оптимізації загального розміру і структури запасів ТМЦ;

• у мінімізації витрат на їхнє обслуговування;

• в забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом.

Для оптимізації поточних запасів у зарубіжних країнах вико­ристовують ряд моделей, серед яких найпоширеніша "Модель еко­номічно обґрунтованого замовлення"

Розрахунковий механізм цієї моделі оснований на мінімізації сукупних витрат на закупку і збереження запасів на підприємстві. Ці витрати поділяють на дві групи:

а) сума витрат на завезення товарів, включно з витратами на транспортування і прийом товарів;

б) сума витрат на збереження товарів на складі підприємства (утримання складських приміщень і обладнання, зарплата персоналу, фінансові витрати на обслуговування капіталу, вкладеного в запаси, і т. ін.).

Чим більша партія замовлення і чим рідше завозять матеріа­ли, тим менша сума витрат на завезення матеріалів. її можна ви­значити за такою формулою:


де Взм — витрати на завезення матеріалів;

ОВП — річний обсяг виробничої потреби у цій сировині або матеріалі;

ОПП — середній обсяг однієї партії поставки;

Дрз — середня вартість розміщення одного замовлення.

Із формули видно, що за незмінних ОВП і ДРЗ зі зростанням ОПП сума витрат зменшується і навпаки. Отже, підприємству вигідніше завозити сировину великими партіями.

Математична модель ЕОQ виражається такою формулою:


де ЕО(д — оптимальний середній обсяг партії поставки.

Із систем контролю за рухом запасів у країнах із розвинутими ринковими відносинами найширше застосовують АВС-аналіз, Х¥2-аналіз і логістику.

АВС-аналіз є важливим інструментом, який використовують на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів у сфері управлінських завдань, процесів, матеріалів, постачаль­ників, груп продуктів, ринків збуту, категорій клієнтів.

У системі контролю за рухом запасів усі види запасів поділя­ють на три групи з урахуванням їхньої вартості, обсягу і частоти витрачання, негативних наслідків у разі нестачі їх.

До категорії А належать найдорожчі види запасів із тривалим циклом замовлення, що потребують постійного моніторингу у зв'яз­ку з важливістю фінансових наслідків у разі нестачі їх. Потрібен щоденний контроль за їхнім рухом.

До категорії В належать ТМЦ, які мають меншу значимість у забезпеченні безперебійного операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів. Запаси цієї групи контролю­ють раз на місяць.

До категорії С належать усі інші ТМЦ із низькою вартістю, що не відіграють значної ролі у формування кінцевих фінансових ре­зультатів. Контроль за їхнім рухом здійснюється раз на квартал.

АВС-аналіз зосереджує увагу на русі найпріоритетніших груп товарно-матеріальних цінностей.

Проводячи ХУЯ-аналіз, матеріали розподіляють відповідно до структури споживання їх.

До групи X належать матеріали, споживання яких має постій­ний характер, до групи У — сезонний характер, до групи 2 — не­регулярний характер.

Така класифікація запасів дає змогу підвищити ефективність прийняття рішень у сфері закупівлі і складування.

Важливу роль в управлінні запасами відіграє логістика, яку використовують для оптимізації товарних потоків у просторі й часі. Вона координує рух товарів в усьому ланцюжку постачаль­ник — підприємство — покупець і гарантує, що необхідні мате­ріали і продукти буде надано вчасно, у потрібному місці, у кіль­кості, якої вимагають, і бажаної якості. Як результат, скорочу­ються витрати на складування, значно зменшується тривалість перебування капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його обо­ротності і підвищенню ефективності функціонування підприєм­ства, його конкурентоспроможності.

На завершення визначають приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції за кожним видом за рахунок зміни:

а) маси заготовленої сировини і матеріалів (МЗС);

б) перехідних залишків сировини і матеріалів (3);

в) надпланових відходів через низьку якість сировини, замі­ну матеріалів та інших факторів (ВС);

г) питомої витрати сировини (матеріалів) на одиницю продукції (ВМ0*).

При цьому використовують таку модель випуску продукції:

Вплив цих факторів на випуск продукції можна визначити способом ланцюгової підстановки або абсолютних різниць

Таким чином, обсяг виробництва виробу С зріс в основному завдяки збільшенню маси заготовленої сировини й економнішо­му її використанню. Завдяки наднормативним відходам сирови­ни випуск продукції зменшився на 46,6 туб.

За цією ж моделлю можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення її відходів і витрати на одиницю продукції.

Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продук­ції можна шляхом спрощення конструкції виробів, удосконален­ня техніки і технології виробництва, заготівлі якіснішої сирови­ни і зменшення її втрат у процесі зберігання і перевезення, недо­пущення браку, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників і т. ін.

Для характеристики ефективності використання матеріаль­них ресурсів застосовують систему узагальнюючих та індивіду­альних показників.

До узагальнюючих показників належать прибуток на грив­ню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Прибуток на гривню матеріальних витрат є найбільш уза­гальнюючим показником ефективності використання матеріаль­них ресурсів. Його визначають діленням суми одержаного при­бутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.

Матеріаловіддачу визначають діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характери­зує, скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих мате­ріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т. ін.).

Матеріаломісткість продукції — відношення суми мате­ріальних витрат до вартості виробленої продукції — показує, скільки матеріальних витрат необхідно або припадає фактично на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу вироб­ництва і матеріальних витрат визначають відношенням індек­су валової продукції до індексу матеріальних витрат. Він харак­теризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і, ра­зом з тим, розкриває фактори її зростання.

Частку матеріальних витрат у собівартості продукції об­числюють відношенням суми матеріальних витрат до повної со­бівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника ха­рактеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат становить відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовують матеріали в процесі виробництва, чи немає перевитрат порівняно з установленими нормами. Якщо ко­ефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і, навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовували економніше.

Індивідуадльні (часткові) показники застосовують для ха­рактеристики ефективності використання окремих видів матері­альних ресурсів (місткість сировини, металомісткість, місткість палива, енергомісткість тощо).

Питому матеріаломісткість визначають для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів. її можна обчислити як у вартісному вираженні (відношення вартості всіх спожитих матері­алів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво і-то виду про­дукції до кількості випущеної продукції цього виду).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни (рис. 6.1).

У підсумку загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції (УВП), її структури (ПВі), витрати матері­алів на одиницю продукції (М°д), цін на матеріальні ресурси ЩМг) і відпускних цін на продукцію (ЦЯ,).

Факторну модель матеріаломісткості можна подати так:

Структурно-логічна модель факторного аналізу матеріало­місткості

 


Читайте також:

  1. ABC-XYZ аналіз
  2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
  3. IV група- показники надійності підприємства
  4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  5. SWOT-аналіз у туризмі
  6. SWOT-аналіз.
  7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
  8. V. Нюховий аналізатор
  9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  11. АВС (XYZ)-аналіз
  12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.




Переглядів: 1968

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів. | Тема 6. Аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.