Інтоксикація ароматичними вуглеводами та органічними розчинниками

Лікування нікотинової залежності.

Майже 70% паліїв, які намагаються відмовитись від нікотинової залежності, повертаються до цієї звички протягом 3-4 місяців.

Палії проходять через 4 умовні фази підготовки відмови від нікотину.

І фаза – попередня, пацієнт ще остаточно не вирішив кинути палити і надмірний тиск може призвести до опору з його боку. На цій фазі достатньо надати повну інформацію про можливі наслідки паління.

ІІ фаза – розмірковування, пацієнт сподівається кинути палити, але психологічно ще не готовий до цього.

ІІІ фаза – дієва, пацієнт робить спроби кинути палити.

ІV фаза – фаза підтримки, пацієнт намагається як можна довше утриматись від паління.

Нефармакологічні методи лікування. Це методи так званої поведінкової терапії. Один з типів зміни поведінки – пацієнт вчиться «самоуправлінню» (реєструє умови, за яких, як йому здається посилюється бажання палити).

Використовують також метод «нікотинового затухання», що полягає у палінні однакової кількості цигарок, але з усе більш низьким вмістом нікотину.

Інші методи навчають пацієнта обходитись без цигарок, формувати почуття відрази до нікотину. Ефективність цих методів – близько 30 % пацієнтів досягають ремісії протягом 1 року. При самостійній відмові від паління ефективність складає 16 %. Методи кодування, які використовують для лікування алкоголізму (метод Довженка) про нікотиновій залежності неефективний.

Фармакологічнелікування.

Використовують нікотинзамісну терапію, яка дозволяє попередити виникнення потягу до тютюну.

Найкращі результати досягаються у тих пацієнтів, які мають тяжку залежність (Більше 200 цигарок на день), а також у тих, що першу цигарку запалюють не пізніше 30 хвилин після пробудження.

Нікотиновий пластир – виділяє нікотин забезпечує постійний його рівень у крові протягом 16-24 годин. Тривалість лікування не менше 8 тижнів. Пластир слід міняти щодобово. 22 % пацієнтів мають ремісію 6 місяців і більше.

Нікотиновагумка – ефективність 27 % ремісія протягом 6 місяців.

Інші фармакологічні засоби – клонідін, мекаламін.

Даний вид токсикоманії поширений серед підлітків. Цьому сприяють низька вартість, легка доступність, невелика тривалість дії, швидке відновлення після стану сп’яніння.

Більш токсична дія характерна для бензину, ацетону, лаків і плямовивідників.

2-4 глибокі вдихи парів бензину викликають відчуття невагомості та легкості. Розвиваються психосенсорні розлади – дереалізація та деперсоналізація, порушення схеми тіла. Сп’янілі відчувають, що в них набрякли і стали ватними руки й ноги, змінилась форма голови. Довкілля вважають нереальним, казковим.

Приблизно кожен третій, закривши очі, бачить німі мультфільми з різноманітними тваринами, комахами, людьми, що перебувають у постійному русі.

Покращується настрій, причому, у одних настає тихе блаженство без бажання рухатись (нагадує оплатне сп’яніння), в інших – підвищується балакучість, з’являється бажання говорити та сміятись (нагадує гашиш не сп’яніння).

Бензинове отруєння легко виявити , тому що у видихуваному повітрі чути запах бензину.

При сп’янінні плямовивідниками або клеями на органічній основі виникають зорові галюцинації, для яких характерні яскравість, жвавість та правдоподібність. Хворі можуть викликати бажані цікаві або приємні для себе галюцинаторні переживання.

Після виходу із стану сп’яніння виникає в’ялість, загальмованість, підвищена втомлюваність, порушення сну, байдужість, деколи – страх і тривога.

Для абстиненції типовими є судоми м’язів нижніх кінцівок.

Основною небезпекою вживання летких органічних сполук є раптова смерть (зупинка дихання або серцевої діяльності).

Результатом хронічної інтоксикації є психоорганічний синдром (порушення пам’яті, уваги, мислення) та токсична енцефалопатія (ністагм, атаксія, тремор, головний біль, підвищена судомна готовність головного мозку).

Зловживання даними речовинами має груповий характер. Був описаний феномен «групової психічної залежності».

Діагностичні критерії токсикоманії:

· Перехід від групової інгаляції до вживання наодинці.

· Збільшення дози токсичної речовини (раніше було потрібно пів тюбику клею, тепер – цілий), що свідчить про зростання толерантності.

· Щодобові тривалі інгаляції, іноді багато годин поспіль. Це також свідчить про зростання толерантності.

· Злобна агресія стосовно тих, хто намагається перервати інгаляцію («зламати кайф»).

· Припинення спроб приховати інгаляції від оточуючих.

Леткі речовини важко виявити у крові, а знайти в сечі неможливо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зловживання тютюном	\|	САМОСТІЙНА РОБОТА 10 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.173 сек.