Києвом заволодів Данило Галицький і посадив там свого намісника - боярина Дмитра.

У 70-і роки XII ст., знову розгорілася боротьба за Київ між Володимиро-Суздальським князем

Андрієм Боголюбським та династіями Ольговичів і Ростиславичів.

Жодна зі сторін не домоглася вирішальної переваги. Зіткнення інтересів Ростиславичів і Ольговичів привело до того, що київськими князями одночасно стали представники обох династій - Святослав Всеволодович (1177-1194 рр.) і Рюрик Ростиславович (1180-1202 рр.).

Їх спільне правління позитивно відбилося на економічному і політичному житті російських князівств.

Майже 15 років Русь не знала виснажливої боротьби за Київ. Однак після смерті Святослава Київ знову став об'єктом боротьби з боку Чернігівських, Галицько-Волинських і Суздальських князів.

Поразка на р. Калці, яку завдали руським військам монголо-татари в 1223 р., стала переломним моментом у житті Київського князівства.

Князі вже не так завзято прагнули одержати київський стіл. У перше десятиліття після невдалої битви в Києві княжив Володимир Рюрикович, фактичним співправителем якого був Данило Галицький.

Найбільш відомими князями були

- Всеволод Ольгович (1128-1136 рр.),

- Ізяслав Давидович (1139-1161 рр.),

- Святослав Всеволодович (1163-1177 рр.),

- Всеволод Чермний (1204-1212 рр.).

Надалі зі складу Чернігівської землі виділилися 16 удільних князівств, найбільшими з яких були Новгород-Сіверське і Курське.

Ø Переяславське князівствосклалося як одна з трьох основних частин Русі (поряд з Київською і Чернігівською землями) ще до розділу її між синами Ярослава Мудрого.

Воно займало прикордонне положення, що змушувало його князів бути найбільш активними учасниками, а нерідко й ініціаторами боротьби з половцями.

Переяслав був єдиним великим містом князівства, інші міста були не стільки центрами ремесел і торгівлі, скільки укріпленими фортецями.

В останній чверті XII ст. Переяславська земля стає ареною численних походів російських князів проти половців, які посилили натиск на Русь.

Крім того, оскільки князювання в Переяславі традиційно розглядалось як останній етап перед зайняттям Київського великокнязівського столу, Переяслав став об'єктом династичної боротьби між різними князівськими династіями.

Так, Юрієві Долгорукому кілька разів вдавалося підкоряти собі Переяслав і навіть посадити там свого сина Ростислава.

Найбільш відомі переяславські князі:

- Ярополк Володимирович (1113-1132 рр.),

- Ізяслав Мстиславович (1142-1146 рр.),

- Володимир Глібович (1169-1187 рр.).

В останнє десятиліття XII - в першій половині XIII ст. Переяслав узагалі не мав свого князя і знаходився або під владою великого київського князя, або під владою Всеволода Суздальського

У 1228 р. переяславським князем став Святослав Всеволодович, онук Юрія Долгорукого.

Це був останній князь, про якого згадує літопис. Перед монголо-татарською навалою в Переяславі вже не було свого князя.

Ø Галицьке князівство,що займало північно-східні схили Карпатських гір, при розділі Русі між синами Ярослава Мудрого перейшло у володіння Володимира Ярославовича, а потім його сина Ростислава - засновника галицької династії Ростиславичей.

Великими центрами Галицької землі були Перемишль, Звенигород, Теребовль і Галич, котрий став столицею князівства.

Галич був значним торгово-ремісничим центром, розташованим на Дністрі - важливій річковій торговельній магістралі.

У його околицях залягали могутні пласти солі, що забезпечувало місцевій соціальній верхівці постійний прибуток.

Галицькі князі боролися за звільнення від влади Києва в союзі з половцями і Візантією. Незалежності домігся Володимир Володаревич (1141-1153 рр.), який об'єднав під своєю владою всі галицькі землі.

У правління його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.) наступив розквіт князівства. Після смерті Ярослава почався економічний і політичний занепад князівства, князівська влада суттєво ослабла.

Політичний вплив у князівстві зосередився в руках боярства, у боротьбі з яким провів усе життя останній з Ростиславичей - син Ярослава Володимир.

У 1199 р. Галицька земля була приєднана до сусіднього Волинського князівства.

Ø Волинське князівствоне мало власної князівської династії до середини XII ст., оскільки київські князі воліли зберігати цей багатий край з численними містами як свою власну вотчину, що керувалася через намісників.

Столиця князівства - м. Володимир у XII ст. був великим торгово-ремісничим центром з численними торговельними колоніями німців, сурожців, новгородців, євреїв.

Серед інших міст виділялися Луцьк, Холм, Белз, Дорогобуж, Кременець, Пересопниця.

У князювання Ізяслава Мстиславича Волинь одержала статус спадкоємної вотчини його роду і власну династію Ізяславичів.

При синах Ізяслава зі складу князівства фактично виділилося Луцьке удільне князівство. За договором 1171 р. Володимирське і Луцьке князівства визнавалися рівноправними і незалежними одне від одного.

Луцьке князівство згодом розпалося на Дорогобужську і Пересопницьку волості, а Володимирське - на Владимирську і Белзько-Червенську волості.

Однак вже в перші десятиліття ХНІ ст. відбувається возз'єднання земель князівства, а потім — і об'єднання Волинського і Галицького князівств під владою волинського князя Романа Мстиславовича в 1199 р.

Волинські князі також активно боролися за Київський великокнязівський стіл, намагаючись зосередити у своїх руках владу над Київською і Волинською землями.

3. Культура Київської Русі

Незважаючи на деякі відмінності в розвитку Київської Русі в порівнянні з західноєвропейськими країнами, давньоруська культура формувалася і розвивалася в загальному руслі європейської культури.

Це пояснюється однотипністю як соціально-економічного розвитку Русі і західноєвропейських країн, так і соціальної структури їх феодального суспільства.

Культура Київської Русі успадкувала культуру східнослов'янських племен, що складали ядро держави, зазнавши разом з тим впливу з боку культури кочових народів і Візантії, звідкіля було прийняте християнство.

Археологічні знахідки і свідчення арабських авторів говорять про наявність на Русі ще до прийняття християнства свого алфавіту, створеного на основі грецького.

Численні написи на ремісничих виробах і стінах стародавніх соборів свідчать про широке поширення грамотності серед міського населення вже на початку XI ст.. При Ярославі Мудрому в Києві діяла школа, навчалося більше трьохсот дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Після смерті когось з князів його місце - «княжий стіл» у виділеній йому землі -займав не його син, а його наступник за старшинством.	\|	У середині XI ст. при Ярославі Мудрому був збудований Софійський собор (1037 р.), що мав 13 куполів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Києвом заволодів Данило Галицький і поса­див там свого намісника - боярина Дмитра.

Києвом заволодів Данило Галицький і посадив там свого намісника - боярина Дмитра.