• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Києвом заволодів Данило Галицький і поса­див там свого намісника - боярина Дмитра.

У 70-і роки XII ст., знову розгорілася боротьба за Київ між Володимиро-Суздальським князем

Галицького і Волинського князівств

Ø Київське князівство.У період феодальної роздробленості Київська земля була однією з найбільш економічно розвинутих і густонаселених областей Русі.

У письмових джерелах нази­вається близько 80 її міст. Найголовнішим з них залишався Київ, який у період свого найвищого розвитку нараховував до 50 тис. жителів .

Це був значний центр ремесла і торгівлі, що підтримував жваві економічні зв'язки з багатьма європей­ськими країнами.

Київське князівство в XII ст. залишалося об'єктом боротьби різних князівських династій скоріше в силу традиції, ніж через реальне значення Києва в політичному й економічному житті Русі.

При цьому значно посилилася роль боярства. Тимчасове зміцнення князівської влади відбувалося в 1146-1154 рр. при правлінні сина Мстислава Володимировича Ізяслава, котрому вдалося на короткий час об'єднати навколо Києва ряд удільних князівств, а також при Ростиславі Смоленському (1158-1167 рр.), який посадив на князівські столи у Смоленську, Новгороді і на Волині своїх найближчих родичів.

Протягом 60-х років XII ст. київські князі кілька разів скли­кали удільних князів, щоб загальними зусиллями захистити південні рубежі Русі і її торговельні шляхи.

Переможні походи руських дружин на половців сприяли тимчасовій консолідаціїпівденноруських земель, але не могли припинити міжусобної боротьби князів.

Андрієм Боголюбським та династіями Ольговичів і Ростиславичів.

Жодна зі сторін не домоглася вирішальної переваги. Зіткнення інтересів Рости­славичів і Ольговичів привело до того, що київськими князями одночасно стали представники обох династій - Святослав Все­володович (1177-1194 рр.) і Рюрик Ростиславович (1180-1202 рр.).

Їх спільне правління позитивно відбилося на еконо­мічному і політичному житті російських князівств.

Майже 15 років Русь не знала виснажливої боротьби за Київ. Однак після смерті Святослава Київ знову став об'єктом боротьби з боку Чернігівських, Галицько-Волинських і Суздальських князів.

Поразка на р. Калці, яку завдали руським військам монголо-татари в 1223 р., стала переломним моментом у житті Київ­ського князівства.

Князі вже не так завзято прагнули одержати київський стіл. У перше десятиліття після невдалої битви в Києві княжив Володимир Рюрикович, фактичним співпра­вителем якого був Данило Галицький.

Найбільш відомими князями були

- Всеволод Ольгович (1128-1136 рр.),

- Ізяслав Давидович (1139-1161 рр.),

- Святослав Всево­лодович (1163-1177 рр.),

- Всеволод Чермний (1204-1212 рр.).

Надалі зі складу Чернігівської землі виділилися 16 удільних кня­зівств, найбільшими з яких були Новгород-Сіверське і Курське.

Ø Переяславське князівствосклалося як одна з трьох основ­них частин Русі (поряд з Київською і Чернігівською землями) ще до розділу її між синами Ярослава Мудрого.

Воно займало прикордонне положення, що змушувало його князів бути найбільш активними учасниками, а нерідко й ініціаторами боротьби з половцями.

Переяслав був єдиним великим міс­том князівства, інші міста були не стільки центрами ремесел і торгівлі, скільки укріпленими фортецями.

В останній чверті XII ст. Переяславська земля стає ареною численних походів російських князів проти половців, які посилили натиск на Русь.

Крім того, оскільки князювання в Переяславі традиційно розглядалось як останній етап перед зайняттям Київ­ського великокнязівського столу, Переяслав став об'єктом династичної боротьби між різними князівськими динас­тіями.

Так, Юрієві Долгорукому кілька разів вдавалося підкоряти собі Переяслав і навіть посадити там свого сина Ростислава.

Найбільш відомі переяславські князі:

- Ярополк Володими­рович (1113-1132 рр.),

- Ізяслав Мстиславович (1142-1146 рр.),

- Володимир Глібович (1169-1187 рр.).

В останнє десятиліття XII - в першій половині XIII ст. Переяслав узагалі не мав свого князя і знаходився або під владою великого київського князя, або під владою Всеволода Суздальського

У 1228 р. переяславським князем став Святослав Всеволо­дович, онук Юрія Долгорукого.

Це був останній князь, про яко­го згадує літопис. Перед монголо-татарською навалою в Пере­яславі вже не було свого князя.

Ø Галицьке князівство,що займало північно-східні схили Кар­патських гір, при розділі Русі між синами Ярослава Мудрого пере­йшло у володіння Володимира Ярославовича, а потім його сина Ростислава - засновника галицької династії Ростиславичей.

Великими центрами Галицької землі були Перемишль, Звенигород, Теребовль і Галич, котрий став столицею князівства.

Галич був значним торгово-ремісничим центром, розташо­ваним на Дністрі - важливій річковій торговельній магістралі.

У його околицях залягали могутні пласти солі, що забезпечу­вало місцевій соціальній верхівці постійний прибуток.

Галицькі князі боролися за звільнення від влади Києва в союзі з половцями і Візантією. Незалежності домігся Володи­мир Володаревич (1141-1153 рр.), який об'єднав під своєю владою всі галицькі землі.

У правління його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.) наступив розквіт князівства. Після смерті Ярослава почався економічний і політичний занепад князівства, князівська влада суттєво ослабла.

Політичний вплив у князівстві зосередився в руках боярства, у боротьбі з яким провів усе життя останній з Ростиславичей - син Яро­слава Володимир.

У 1199 р. Галицька земля була приєднана до сусіднього Волинського князівства.

Ø Волинське князівствоне мало власної князівської династії до середини XII ст., оскільки київські князі воліли зберігати цей багатий край з численними містами як свою власну вотчину, що керувалася через намісників.

Столиця князів­ства - м. Володимир у XII ст. був великим торгово-ремісничим центром з численними торговельними колоніями німців, сурожців, новгородців, євреїв.

Серед інших міст виділялися Луцьк, Холм, Белз, Дорогобуж, Кременець, Пересопниця.

У князювання Ізяслава Мстиславича Волинь одержала статус спадкоємної вотчини його роду і власну династію Ізяславичів.

При синах Ізяслава зі складу князівства фак­тично виділилося Луцьке удільне князівство. За договором 1171 р. Володимирське і Луцьке князівства визнавалися рівноправними і незалежними одне від одного.

Луцьке кня­зівство згодом розпалося на Дорогобужську і Пересопницьку волості, а Володимирське - на Владимирську і Белзько-Червенську волості.

Однак вже в перші десятиліття ХНІ ст. відбувається возз'єднання земель князівства, а потім — і об'єднання Волинського і Галицького князівств під владою волинського князя Романа Мстиславовича в 1199 р.

Волин­ські князі також активно боролися за Київський великокнязів­ський стіл, намагаючись зосередити у своїх руках владу над Київською і Волинською землями.

Читайте також:

1. Буддизм про свого засновника
2. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
3. Визначте, за часів правління яких князів Київська Русь досягла свого найвищого розвитку.
4. Вища за інші часи і нижча від себе. Потужна і рівночасно непевна свого призначення. Горда зі своїх сил і рівночасно застрашена ними”.
5. Данило Апостол
6. Данило Апостол
7. Данило Галицький. Відносини із Золотою Ордою.
8. Данило Гурч
9. Данило Романович Галицький (1219—1264)
10. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
11. Києвом заволодів Данило Галицький і поса­див там свого намісника - боярина Дмитра.

Переглядів: 757