Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Києвом заволодів Данило Галицький і поса­див там свого намісника - боярина Дмитра.

У 70-і роки XII ст., знову розгорілася боротьба за Київ між Володимиро-Суздальським князем

Галицького і Волинського князівств

Ø Київське князівство.У період феодальної роздробленості Київська земля була однією з найбільш економічно розвинутих і густонаселених областей Русі.

У письмових джерелах нази­вається близько 80 її міст. Найголовнішим з них залишався Київ, який у період свого найвищого розвитку нараховував до 50 тис. жителів .

Це був значний центр ремесла і торгівлі, що підтримував жваві економічні зв'язки з багатьма європей­ськими країнами.

Київське князівство в XII ст. залишалося об'єктом боротьби різних князівських династій скоріше в силу традиції, ніж через реальне значення Києва в політичному й економічному житті Русі.

При цьому значно посилилася роль боярства. Тимчасове зміцнення князівської влади відбувалося в 1146-1154 рр. при правлінні сина Мстислава Володимировича Ізяслава, котрому вдалося на короткий час об'єднати навколо Києва ряд удільних князівств, а також при Ростиславі Смоленському (1158-1167 рр.), який посадив на князівські столи у Смоленську, Новгороді і на Волині своїх найближчих родичів.

Протягом 60-х років XII ст. київські князі кілька разів скли­кали удільних князів, щоб загальними зусиллями захистити південні рубежі Русі і її торговельні шляхи.

Переможні походи руських дружин на половців сприяли тимчасовій консолідаціїпівденноруських земель, але не могли припинити міжусобної боротьби князів.

Андрієм Боголюбським та династіями Ольговичів і Ростиславичів.

Жодна зі сторін не домоглася вирішальної переваги. Зіткнення інтересів Рости­славичів і Ольговичів привело до того, що київськими князями одночасно стали представники обох династій - Святослав Все­володович (1177-1194 рр.) і Рюрик Ростиславович (1180-1202 рр.).

Їх спільне правління позитивно відбилося на еконо­мічному і політичному житті російських князівств.

Майже 15 років Русь не знала виснажливої боротьби за Київ. Однак після смерті Святослава Київ знову став об'єктом боротьби з боку Чернігівських, Галицько-Волинських і Суздальських князів.

Поразка на р. Калці, яку завдали руським військам монголо-татари в 1223 р., стала переломним моментом у житті Київ­ського князівства.

Князі вже не так завзято прагнули одержати київський стіл. У перше десятиліття після невдалої битви в Києві княжив Володимир Рюрикович, фактичним співпра­вителем якого був Данило Галицький.

Найбільш відомими князями були

- Всеволод Ольгович (1128-1136 рр.),

- Ізяслав Давидович (1139-1161 рр.),

- Святослав Всево­лодович (1163-1177 рр.),

- Всеволод Чермний (1204-1212 рр.).

Надалі зі складу Чернігівської землі виділилися 16 удільних кня­зівств, найбільшими з яких були Новгород-Сіверське і Курське.

Ø Переяславське князівствосклалося як одна з трьох основ­них частин Русі (поряд з Київською і Чернігівською землями) ще до розділу її між синами Ярослава Мудрого.

Воно займало прикордонне положення, що змушувало його князів бути найбільш активними учасниками, а нерідко й ініціаторами боротьби з половцями.

Переяслав був єдиним великим міс­том князівства, інші міста були не стільки центрами ремесел і торгівлі, скільки укріпленими фортецями.

В останній чверті XII ст. Переяславська земля стає ареною численних походів російських князів проти половців, які посилили натиск на Русь.

Крім того, оскільки князювання в Переяславі традиційно розглядалось як останній етап перед зайняттям Київ­ського великокнязівського столу, Переяслав став об'єктом династичної боротьби між різними князівськими динас­тіями.

Так, Юрієві Долгорукому кілька разів вдавалося підкоряти собі Переяслав і навіть посадити там свого сина Ростислава.

Найбільш відомі переяславські князі:

- Ярополк Володими­рович (1113-1132 рр.),

- Ізяслав Мстиславович (1142-1146 рр.),

- Володимир Глібович (1169-1187 рр.).

В останнє десятиліття XII - в першій половині XIII ст. Переяслав узагалі не мав свого князя і знаходився або під владою великого київського князя, або під владою Всеволода Суздальського

У 1228 р. переяславським князем став Святослав Всеволо­дович, онук Юрія Долгорукого.

Це був останній князь, про яко­го згадує літопис. Перед монголо-татарською навалою в Пере­яславі вже не було свого князя.

Ø Галицьке князівство,що займало північно-східні схили Кар­патських гір, при розділі Русі між синами Ярослава Мудрого пере­йшло у володіння Володимира Ярославовича, а потім його сина Ростислава - засновника галицької династії Ростиславичей.

Великими центрами Галицької землі були Перемишль, Звенигород, Теребовль і Галич, котрий став столицею князівства.

Галич був значним торгово-ремісничим центром, розташо­ваним на Дністрі - важливій річковій торговельній магістралі.

У його околицях залягали могутні пласти солі, що забезпечу­вало місцевій соціальній верхівці постійний прибуток.

Галицькі князі боролися за звільнення від влади Києва в союзі з половцями і Візантією. Незалежності домігся Володи­мир Володаревич (1141-1153 рр.), який об'єднав під своєю владою всі галицькі землі.

У правління його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.) наступив розквіт князівства. Після смерті Ярослава почався економічний і політичний занепад князівства, князівська влада суттєво ослабла.

Політичний вплив у князівстві зосередився в руках боярства, у боротьбі з яким провів усе життя останній з Ростиславичей - син Яро­слава Володимир.

У 1199 р. Галицька земля була приєднана до сусіднього Волинського князівства.

Ø Волинське князівствоне мало власної князівської династії до середини XII ст., оскільки київські князі воліли зберігати цей багатий край з численними містами як свою власну вотчину, що керувалася через намісників.

Столиця князів­ства - м. Володимир у XII ст. був великим торгово-ремісничим центром з численними торговельними колоніями німців, сурожців, новгородців, євреїв.

Серед інших міст виділялися Луцьк, Холм, Белз, Дорогобуж, Кременець, Пересопниця.

У князювання Ізяслава Мстиславича Волинь одержала статус спадкоємної вотчини його роду і власну династію Ізяславичів.

При синах Ізяслава зі складу князівства фак­тично виділилося Луцьке удільне князівство. За договором 1171 р. Володимирське і Луцьке князівства визнавалися рівноправними і незалежними одне від одного.

Луцьке кня­зівство згодом розпалося на Дорогобужську і Пересопницьку волості, а Володимирське - на Владимирську і Белзько-Червенську волості.

Однак вже в перші десятиліття ХНІ ст. відбувається возз'єднання земель князівства, а потім — і об'єднання Волинського і Галицького князівств під владою волинського князя Романа Мстиславовича в 1199 р.

Волин­ські князі також активно боролися за Київський великокнязів­ський стіл, намагаючись зосередити у своїх руках владу над Київською і Волинською землями.


Читайте також:

  1. Буддизм про свого засновника
  2. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
  3. Визначте, за часів правління яких князів Київська Русь досягла свого найвищого розвитку.
  4. Вища за інші часи і нижча від себе. Потужна і рівночасно непевна свого призначення. Горда зі своїх сил і рівночасно застрашена ними”.
  5. Данило Апостол
  6. Данило Апостол
  7. Данило Галицький. Відносини із Золотою Ордою.
  8. Данило Гурч
  9. Данило Романович Галицький (1219—1264)
  10. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
  11. Києвом заволодів Данило Галицький і поса­див там свого намісника - боярина Дмитра.




Переглядів: 679

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Після смерті когось з князів його місце - «княжий стіл» у виділеній йому землі -займав не його син, а його наступник за старшинством. | У середині XI ст. при Ярославі Мудрому був збудований Софійський собор (1037 р.), що мав 13 куполів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.