• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Після смерті когось з князів його місце - «княжий стіл» у виділеній йому землі -займав не його син, а його наступник за старшинством.

Зміст, завдання та методи фінансового планування

Тема 11.Фінансове планування на підприємствах

1. Зміст, завдання та методи фінансового планування.

2. Зміст поточного фінансового плану та порядок його складання.

3. Оперативне фінансове планування.

4. Бюджетування в системі оперативного фінансового планування.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин з суб′єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв′язати такі конкретні питання:

· які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;

· які джерела їх надходження;

· чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;

· яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

· як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;

· як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У процесі фінансового планування використовують наступні методи (способи та прийоми планових розрахунків):

1) балансовий;

2) нормативний;

3) розрахунково-аналітичний;

4) оптимізації планових розрахунків;

5) економіко-математичне моделювання.

Балансовий метод – полягає в тому, що балансують не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при прогнозі надходжень і виплат грошових коштів, квартального плану доходів і витрат, платіжного календаря.

Нормативний – полягає в тому, що на основі встановлених норм та нормативів розраховується потреба господарського суб′єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

Розрахунково-аналітичний – планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних показників, які беруть за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.

Оптимізації планових розрахунків – полягає у

складанні кількох варіантів планових розрахунків, з метою отримання найоптимальнішого.

Економіко-математичне моделювання – дозволяє знаходити кількісне вираження взаємозв′язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв′язок факторів.

2. Зміст поточного фінансового плану та порядок його складання

Поточне фінансове планування полягає в розробленні конкретних фінансових планів, які дають можливість підприємству визначити джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою.

Фінансовий план складається з двох частин. Він є обов′язковим для впровадження на державних підприємствах з 1.01.2004 р. і рекомендований для підприємств інших форм власності.

Частина І. Формування чистого прибутку.

Частина ІІ. Джерела формування і надходження коштів та напрями використання.

Частина І. “Формування чистого прибутку”включає розділи:

1) Доходи.

2) Витрати.

3) Фінансові результати діяльності.

4) Плановий розподіл чистого прибутку.

Розділ 1. “Доходи” включає статті:

Дохід (виручка) від реалізації продукції.

Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) та інші вирахування з доходу.

Чистий дохід від реалізації продукції.

Інші операціні доходи.

Дохід від участі в капіталі.

Інші фінасові доходи.

Інші доходи та надзвичайні доходи.

Розділ 2. “Витрати” містить статті:

Витрати на виробництво та збут продукції.

Фінансові витрати.

Витрати від участі в капіталі.

Інші витрати.

Податок на прибуток від звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати.

Розділ 3. “Фінансові результати діяльності” вклячає статті:

Валовий прибуток.

Фінансовий результат від звичайної діяльності.

Чистий прибуток.

Розділ 4. “Плановий розподіл чистого прибутку” включає статті:

Відрахування частини прибутку у фонд дивідендів.

Розвиток виробництва.

Відрахування у фонд матеріального заохочення.

Інші цілі (нерозподілений прибуток).

Частина ІІ. Джерела формування і надходження коштів та напрямки використаннявключає розділи:

1. Джерела формування та надходження коштів.

2. Приріст активів підприємства.

3. Повернення залучених коштів.

4. Витрати, пов′язані з внесенням обов′язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

5. Покриття збитків минулих періодів.

6. Елементи операційних витрат.

7. Розрахунок податку на додану вартість.

Розділ 1. “Джерела формування та надходження коштів” містить статті:

Чистий та нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування.

Довгострокові та короткострокові кредити.

Інші довгострокові фінансові зобов′язання.

Інші довгострокові зобов′язання.

Суми авансів, одержаних від поставок продукції.

Векселі видані.

Товари одержані на умовах відстрочки платежу.

Цільове фінансування і цільові надходження.

Інші джерела.

Розділ 2. “Приріст активів підприємства” включає статті:

Капітальні інвестиції.

Модернізація, модифікація основних засобів.

Довгострокові фінансові інвестиції.

Приріст оборотних активів.

Поточні фінансові інвестиції.

Інші витрати.

Розділ 3. “Повернення залучених коштів” відображає повернення довгострокових і короткострокових кредитів, інших довгострокових зобов′язань.

Розділ 4. “Витрати пов′язані з внесенням обов′язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів” охоплює статті:

Сплата поточних податків та платежів до бюджету.

Погашення податкової заборгованості.

Внески до державних цільових фондів.

Інші обов′язкові платежі.

Розділ 5 – відображається покриття збитків минулих періодів.

Розділ 6. “Елементи операційних витрат” містить статті:

Матеріальні витрати.

Витрати на оплату праці.

Відрахування на соціальні заходи.

Амортизація.

Інші операційні витрати.

Розділ 7. “Розрахунок податку на додану вартість” – податкові зобов′язання з виділенням операцій, що оподатковуються за ставкою 20% та за ставкою 0%, податковий кредит, чисту суму зобов′язань з податку на додану вартість та напрями використання коштів, отриманих від застосування пільг щодо сплати з податку на додану вартість.

3. Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю та витрачанням коштів у процесі діяльності.

З цією метою доцільно складати баланс надходжень коштів, який показує, коли у підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них.

Оперативне фінансове планування також полягає у складанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях, або на місяць із розбивкою по декадах.

У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства.

Підприємства поряд з платіжним календарем складають податковий календар, де вказують перелік податків і дати їх сплати. Деякі підприємства розробляють платіжні календарі за окремими видами грошових коштів

- платіжний календар з розрахунків з постачальниками;

- платіжний календар з обслуговування боргів;

- касовий план.

Основними заходами підприємства із забезпечення синхронності грошових надходжень і платежів можуть бути:

- перенесення частини першочергових витрат на наступний календарний період;

- прискорення відвантаження і реалізації продукції;

- погашення дебіторської заборгованості;

- залучення додаткових джерел.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства належить своєчасності погашення кредиторської і дебіторської заборгованості, контроль за виконанням фінансових зобов′язань і надходженням дебіторської заборгованості.

Підприємство має постійно визначати і аналізувати загальну суму дебіторської заборгованості, строки її виникнення, прострочену заборгованість (її питому вагу), імовірність її погашення.

Прострочена кредиторська заборгованість виникає через такі причини:

- коли кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях;

- коли розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них

4. Бюджетування в системі оперативного фінансового планування

Бюджет – це оперативний фінансовий план, що складається у формі кошторису або балансу доходів і витрат на короткостроковий період і забезпечує ефективний контроль за надходженням та витрачанням коштів на підприємстві.

Бюджети, що розробляються на підприємстві, різні за формою і змістом. Одні містять інформацію тільки про витрати, інші – тільки про доходи. Укрупнені бюджети відображають як витрати, так і доходи підприємства.

Бюджетування спрямоване на виконання двох основних завдань:

1) визначення обсягу і складу витрат, пов′язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів;

2) забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами.

Консолідований (зведений) бюджет – це скоординований за всіма підрозділами план діяльності підприємства, він об′єднує окремі бюджети і створює потоки інформації, необхідні для прийняття управлінських рішень у сфері фінансового планування.

Зведений бюджет поділяється на дві частини:

- операційний бюджет;

- фінансовий бюджет.

Операційний (поточний, оперативний) бюджет ‑ це система бюджетів, що характеризують доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства.

Операційний бюджет включає:

- бюджет продажу;

- бюджет виробництва;

- бюджет витрат;

- прогноз прибутків і збитків.

Фінансовий бюджет – це план, в якому відображається обсяг і структура грошових потоків та їх

використання.

Фінансовий бюджет включає:

- бюджет грошових коштів;

- бюджет капітальних інвестицій;

- прогнозований бухгалтерський баланс.

На звільнений «стіл» цього наступника, котрий перейшов на більш «престижне» (і багате) князівство, в свою чергу, пере­ходив той з князів, який стояв слідом за ним за старшинством.

Так, наприклад, коли у 1057 р. помер смоленський князь В'ячеслав,.до Смоленська перейшов володимирський князь Ігор, а його місто у Володимирі було передано Ростиславу, який до того княжив у Ростові.

Влада, таким чином, була прерога­тивою не сім"і монарха, а всього роду і передавалася не сину великого князя, а старшому в роді.

У свою чергу, великий князь автоматично ставав главою роду. З родового принципу походив і звичай розподілу власності великого князя між його спадкоємцями — молодшими братами, синами та племінни­ками на удільні князівства, а також боротьба між князями за старшинство в роді.

Ця обставина зіграла велику роль у по­дальшій історії Київської Русі.

З одного боку, вона підтриму­вала у князів ідею спільності і рівної відповідальності усіх за долю країни, а це сприяло об'єднанню сил князів у боротьбі з зовнішніми ворогами.

З іншого боку — обумовлювало між­усобну феодальну боротьбу, оскільки кожен князь, вважаючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично зрів­нятися з тими, хто мав більші або багатші володіння.

З другої половини XI ст. боротьба між різними князівськими родами призвеля до того, що старша гілка династії Ярославичів взагалі зійшла з політичної арени.

Прагнення удільних князівств відокремитися від Києва і створити власні держави закріпив з'їзд князів у Любечі в 1097 р., на якому було прийнято рішення «кожен нехай тримає вотчину свою».

Реальна державна влада перейшла до земель-князівств, що відмовилися визнавати владу вели­кого Київського князя.

З 1097 р. вотчинами стали Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Теребовля і Перемишль.

У XII ст. відокремилися князівства Ростово-Суздальське (яке згодом перетворилося на Володимиро-Суздальське), Галицьке (що виникло в результаті об'єднання Теребовлянського і Пере­мишльського князівств), Волинське, Новгород-Сіверське, Смоленське, Турово-Пінське і інші, а також Псковська і Новгородська землі з їх самобутнім вічовим ладом.

Київська Русь поступово перетворилася в державу з ба­гатьма центрами, зв'язаними релігійними, культурними, династичними традиціями.

Однак, як вважають деякі вчені, вона все ж продовжувала існувати як держава. Змінилася лише форма державного устрою: монархія централізована пере­росла у федеративну. Київ залишився столицею, керованою найбільш сильним князем, який спирався на силу своєї дружини і союзників.

Найважливіші питання зовнішньої і внутрішньої політики вирішували з"їзди князів.

Усього в серединіXII ст. було 15 князівств, а на початкуXIII ст. (напередодні навали Батия) їх нараховувалося вже близько 50.

Київ у другій половиніXII ст. перестав відігравати роль політичного центру.

У 1169 р. ростово-суздальський князь Андрій Боголюбський, користуючись пра­вом старшинства, заволодів Києвом, але відмовився оселитися в ньому, а обрав центром свого князювання місто Володимир-на-Клязьмі.

Розорення Києва монголо-татарами в 1240 р. озна­менувало собою кінець Київського періоду Стародавньої Русі.

Економічний і політичний розвиток Київського, Чернігіво-Сіверського, Переяславського,

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. А – до відновлення, б – після відновлення.
3. Автоматизоване робоче місце метролога
4. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
5. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
6. Алгоритмічна конструкція повторення та її різновиди: безумовні цикли, цикли з після умовою та з передумовою.
7. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
8. Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика
9. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
10. Біомаса - Кількість живої речовини на одиниці площі чи об'єму місцеперебування в момент спостереження. Визначається сумою біомаси усіх популяцій, що населяють дану екосистему.
11. Біосфера Землі, її характерні властивості
12. Брокерська фірма, роль і місце в біржовій діяльності

Переглядів: 538