Після смерті когось з князів його місце - «княжий стіл» у виділеній йому землі -займав не його син, а його наступник за старшинством.

Запитання для контролю знань

1.Що називають біосферою, ноосферою?

2.У чому основний вклад В. І. Вернадського в розвиток вчення про біосферу?

3.З яких компонентів складається речовина біосфери?

4.Охарактеризуйте три основні оболонки біосфери і доведіть їх взаємозв'язок.

5.Чому аварію на Чорнобильській АЕС називають найбільшою техногенною катастрофою людства?

6.Чим небезпечне радіоактивне забруднення території?

7.Що являє собою 30-кілометрова зона відчуження з погляду розселення населення та його господарської діяльності?

8.Охарактеризуйте сучасні природні процеси в Чорнобильській зоні.

9.Як впливають основні забруднювачі довкілля на здоров'я людей?

10.Чи є у вашій області території, які постраждали від радіоактивного забруднення? Де вони розташовані?

На звільнений «стіл» цього наступника, котрий перейшов на більш «престижне» (і багате) князівство, в свою чергу, переходив той з князів, який стояв слідом за ним за старшинством.

Так, наприклад, коли у 1057 р. помер смоленський князь В'ячеслав,.до Смоленська перейшов володимирський князь Ігор, а його місто у Володимирі було передано Ростиславу, який до того княжив у Ростові.

Влада, таким чином, була прерогативою не сім"і монарха, а всього роду і передавалася не сину великого князя, а старшому в роді.

У свою чергу, великий князь автоматично ставав главою роду. З родового принципу походив і звичай розподілу власності великого князя між його спадкоємцями — молодшими братами, синами та племінниками на удільні князівства, а також боротьба між князями за старшинство в роді.

Ця обставина зіграла велику роль у подальшій історії Київської Русі.

З одного боку, вона підтримувала у князів ідею спільності і рівної відповідальності усіх за долю країни, а це сприяло об'єднанню сил князів у боротьбі з зовнішніми ворогами.

З іншого боку — обумовлювало міжусобну феодальну боротьбу, оскільки кожен князь, вважаючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично зрівнятися з тими, хто мав більші або багатші володіння.

З другої половини XI ст. боротьба між різними князівськими родами призвеля до того, що старша гілка династії Ярославичів взагалі зійшла з політичної арени.

Прагнення удільних князівств відокремитися від Києва і створити власні держави закріпив з'їзд князів у Любечі в 1097 р., на якому було прийнято рішення «кожен нехай тримає вотчину свою».

З 1097 р. вотчинами стали Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Теребовля і Перемишль.

У XII ст. відокремилися князівства Ростово-Суздальське (яке згодом перетворилося на Володимиро-Суздальське), Галицьке (що виникло в результаті об'єднання Теребовлянського і Перемишльського князівств), Волинське, Новгород-Сіверське, Смоленське, Турово-Пінське і інші, а також Псковська і Новгородська землі з їх самобутнім вічовим ладом.

Київська Русь поступово перетворилася в державу з багатьма центрами, зв'язаними релігійними, культурними, династичними традиціями.

Однак, як вважають деякі вчені, вона все ж продовжувала існувати як держава. Змінилася лише форма державного устрою: монархія централізована переросла у федеративну. Київ залишився столицею, керованою найбільш сильним князем, який спирався на силу своєї дружини і союзників.

Найважливіші питання зовнішньої і внутрішньої політики вирішували з"їзди князів.

Усього в серединіXII ст. було 15 князівств, а на початкуXIII ст. (напередодні навали Батия) їх нараховувалося вже близько 50.

Київ у другій половиніXII ст. перестав відігравати роль політичного центру.

У 1169 р. ростово-суздальський князь Андрій Боголюбський, користуючись правом старшинства,

заволодів Києвом, але відмовився оселитися в ньому, а обрав центром свого князювання місто Володимир-на-Клязьмі.

Розорення Києва монголо-татарами в 1240 р. ознаменувало собою кінець Київського періоду Стародавньої Русі.

2. Економічний і політичний розвиток Київського, Чернігіво-Сіверського, Переяславського,

Галицького і Волинського князівств

Ø Київське князівство.У період феодальної роздробленості Київська земля була однією з найбільш економічно розвинутих і густонаселених областей Русі.

У письмових джерелах називається близько 80 її міст. Найголовнішим з них залишався Київ, який у період свого найвищого розвитку нараховував до 50 тис. жителів .

Це був значний центр ремесла і торгівлі, що підтримував жваві економічні зв'язки з багатьма європейськими країнами.

Київське князівство в XII ст. залишалося об'єктом боротьби різних князівських династій.

При цьому значно посилилася роль боярства. Тимчасове зміцнення князівської влади відбувалося в 1146-1154 рр. при правлінні сина Мстислава Володимировича Ізяслава, котрому вдалося на короткий час об'єднати навколо Києва ряд удільних князівств, а також при Ростиславі Смоленському (1158-1167 рр.), який посадив на князівські столи у Смоленську, Новгороді і на Волині своїх найближчих родичів.

Протягом 60-х років XII ст. київські князі кілька разів скликали удільних князів, щоб загальними зусиллями захистити південні рубежі Русі і її торговельні шляхи.

Переможні походи руських дружин на половців сприяли тимчасовій консолідаціїпівденноруських земель, але не могли припинити міжусобної боротьби князів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Техногенні зміни радіаційного фону в Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та їх гігієнічне оцінювання.	\|	Києвом заволодів Данило Галицький і посадив там свого намісника - боярина Дмитра.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.