Учення фізіократів про капітал

Однією з важливих заслуг фізіократів є запровадження в економічну літературу категорії “капітал”, яка до цього мала незрозумілий зміст. Під капіталом розумілися грошові кошти, що їх віддавали в позику, нерухомість, яку здавали в оренду (Рим), гроші, що авансувались у торговельні операції. Як бачимо, це капітал, який функціонує у сфері обігу. Фізіократи закріплюють за ним виробництво. Обробіток землі — Божа справа, Бог — творець. Тут джерело багатства. Торгівля в каноністів може бути визнана Божою справою тільки в обмеженому варіанті — зовнішня торгівля, яка в них — “необхідне зло”.

Фізіократи вважають корисним тільки такий обмін, коли виробники передають продукт безпосередньо споживачеві [обмін між фермерами і безплідним класом (ремісники)]. “Одна лише потреба є матір’ю промисловості”. Ремісники — найманці землеробського класу. Їхній дохід, як і дохід торгівця — плата за працю з урахуванням становості. Погляди каноністів зберігають фізіократи. Отже, категорією “капітал” оперують тільки в сільському господарстві. Земля — дар Божий — має бути приведена в культурний стан, що досягається способом “землеробських авансів”. Це — витрати на осушення, огородження, меліорацію та інші заходи підвищення природної родючості грунтів. Та потрібні й початкові аванси: будівлі, худоба, знаряддя праці. Це також різновид основного капіталу.

Фермер робить “щорічні аванси”. Це — насіння, заробітна плата сільськогосподарським робітникам та інші витрати, що повторюються з року в рік. Це — оборотний капітал.

У таблиці Кене фермери 2/5 виробленої продукції використовують як оборотний капітал, 1/5 продають безплідному класу, бо він потрібний для заміни початкового основного капіталу.

В аналізі відтворення в економічній таблиці Кене використовується поняття “капіталізація”. “Земля виробляє щороку на людську користь 2 543 322 000 ліврів, з яких 1 050 000 000 ліврів становить чистий продукт. Якщо капіталізувати цей продукт з 30 %, то він є, з цього погляду, багатством у 33 455 000 000 ліврів, до якого ще слід додати 4 333 340 009 первісних витрат. Загальна сума, включаючи ще 2 210 500 ліврів річного продукту, має дорівнювати 36 788 340 ліврам”.

“Отже, згідно з порядком, який розглядається, обіг і розподіл річних доходів, за вирахуванням податку, десятини і процентів на річні та первісні витрати землероба, щороку відтворюються земельним майном”.

У даному уривку Кене також використовує категорію “процент на річні та первісні витрати”. Як бачимо, він близько підходить до категорії “капітал” як цінності, що приносить нову цінність — чистий продукт. Його джерело — земля, праця — не може створювати жодної фізичної субстанції, тобто чистого продукту в його натуральній формі.

У проценті Кене вбачав не чистий дохід капіталіста — фермера, а відшкодування витрат, резервний фонд, з якого відшкодовується амортизація.

Жак Тюрго обіймав важливі державні посади в уряді Людовіка XVI. Він мав можливість запровадити в економічну політику засади вчення фізіократів, але це здійснила революція 1789 р. Але Тюрго — не тільки державний діяч, а й видатний учений, автор однієї з перших теорій прогресу. Він протиставляє історію людського роду природі: “Всесвітня історія розгляду послідовних успіхів людського роду та докладне вивчення причин, що їх викликали”. Історія людського роду знає епохи піднесення й падіння, але людський розум прогресує. Перші кроки — це збирання, одночасно виникає полювання, потім — одомашнення тварин, відтак — нагромадження коштів, багатства; з’являється дух власності, полонені стають рабами. Особливе місце має перехід від скотарства до рільництва. З’являється власність на землю. Власність недоторканна. Поява власності призводить до нерівності, але нерівність — шлях до прогресу. Вона вивільняє певну кількість людей від важкої фізичної праці, створює умови для розвитку мистецтва, науки. Цим обумовлюється суспільний прогрес.

На думку фізіократів, необхідно перейти від дрібної культури феодального землекористування до фермерської оренди. (Це вони бачили в Англії.) Ідею фізіократів щодо податків на чистий продукт втілила французька революція. Пропозиції Ж. Тюрго були схвалені Установчими зборами. Карл Маркс називає Тюрго “одним з батьків французької революції”. Тюрго вловив суперечність між феодальною видимістю та змістом учення фізіократів. “Ви прихильники промисловості та торгівлі, а маєте незручність як їхні вороги”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Учення про природний порядок	\|	Економічна думка в Україні у XVІІ–XVІІІ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.