• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна думка в Україні у XVІІ–XVІІІ ст.

Висновки

Фізіократія — школа, система, присвячена перш за все господарському устрою аграрної технологічної рево­люції того періоду європейської цивілізації; вона розкрила спіль­ність організаційних форм землекористування того часу — оренд­ні відносини фермерів на прикладі Англії. Фізіократи показали міжгалузеві зв’язки землеробства та промисловості. Вони шукали технологічні рішення підвищення ефективності сільського госпо­дарства, їхня заслуга — економічна таблиця Кене, про яку писали, що вона показала, яким способом у будь-який економічний період нові кількості товарів надходять в економіку (з невичерпної, як вони гадали, скарбниці природи). Заслуга школи фізіократів у то­му, що вона висвітлила закономірності існування класів, довела, що особистий інтерес виходить з того, що йому найбільш вигідно, але це не суперечить інтересам загальним, що в конкуренції наро­джується рівноважна ціна; запропонувала першу класифікацію до­ходів та законів їх розподілу. В економічну політику ввійшла ви­мога свободи праці, свободи торгівлі загалом і зовнішньої зокрема, було визначено, що роль держави — в обмеженні торгівлі; доведе­но переваги прямих податків перед непрямими.

До речі, епіграфом до своєї економічної таблиці Кене зробив вислів: “Бідні селяни — бідне королівство, бідне королівство — бідний король”. До цього слід додати, що, за вченням фізіократів, нагромадження й цивілізація могли виникнути тільки тому, що рільництву притаманна ця єдина і дивна спроможність — давати чистий продукт. Цей висновок було зроблено ще до відкриття закону про те, що в природі ніщо не створюється, ніщо не зникає, і що посіяне в землю хлібне зерно будує свій ко­лос з матеріалів, запозичених з грунту та з атмосфери [58].

У надрах козаччини сформувалися соціально-економічні традиції та певна економічна думка, що знайшли відображення в унікальному за змістом документі Конституції П. Орлика (1672–1742 рр.), який називався “Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п’ятого дня у Бендерах”.

У цьому документі, по суті, сформульована національна модель ранньобуржуазного суспільства з елементами ринкового господарства. Земля зосереджувалася в руках селян, козаків та міщан. Основним типом господарства стало дрібне і середнє козацько-селянське та індивідуально-приватне, у якому використовувалася власна і частково наймана праця. Козацьке господарство втілювало потенційні тенденції капіталістичного фермерства. Кон­ституція гарантувала право приватної власності. Стаття 10 забороняла старшині забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу. Державний скарб відокремлювався від гетьманського та передавався в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обрана лише “людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна”. Таким чином створювалися державні фінанси. Правила ярмаркової торгівлі регламентувалися звичаєвими нормами. На жаль, усі ці конституційні норми не було втілено в життя, але Конституція залишилася однією з найвидатніших пам’яток політичної та економічної думки.

Значний внесок у розвиток меркантилістичних ідей в Росії зробив Феофан Прокопович (1681–1736 рр.). Він був прихильником активного господарського і торговельного балансу, якого можна було досягти шляхом безперервного розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення. У стосунках з іншими країнами він закликав переслідувати інтереси власної країни.

У першій половині XVІІІ ст. власну економічну думку в Росії розвивав Іван Тихонович Посошков (1652–1726 рр.). Хоча за своїми поглядами оригінальний економіст-мислитель і був монархістом, він вважав, що для ліквідації злиденності та досягнення багатства у країні найважливішим є примусити всіх людей працювати сумлінно і продуктивно, знищити гультяйство у всіх його проявах, рішуче боротися з непродуктивними витратами, здійснювати жорстку економію у всьому. Особливого значення набував розвиток промисловості, за допомогою якої гроші повинні були зберігатися у країні. Посошков пропонував будувати заводи на державні кошти, а потім передавати їх у приватні руки, сприяти винахідництву, дбати про розвідку та охорону природних ресурсів.

Будучи ідеологом купецтва, Посошков висловлювався за “установлену ціну”, яка регулюється. Із-за кордону необхідно ввозити тільки те, що не виробляється всередині країни і без чого обійтися неможливо. Пропонував заборонити ввезення предметів розкоші, які вже вироблялися у країні. Для стимулювання власного виробництва потрібно зупинити вивезення із країни промислової сировини, а вивозити за кордон лише готові вироби.

З метою обмеження кріпосницького гніту надзвичайно радикальною та прогресивною для свого часу була пропозиція визначити законом розмір селянських повинностей відповідно до кількості землі та посівів, значно знизити розмір податків, що справлялися із селян, установити обов’язкове навчання писемності селянських дітей.

Основні терміни і поняття

Буржуазні революції – світовий процес реформації феодального суспільства, перша хвиля якого відбулася у XVІ–XVІІІ ст.

Кальвінізм – теологічна реформаційна течія першої половини XVІ ст., економічні та моральні засади якої лягли в основу буржуазної ідеології.

Меркантилізм – напрям економічної думки XVІ–XVІІІ ст., представники якого ототожнювали багатство країни з грішми (золотом, сріблом), розглядаючи гроші як найважливіший засіб економічного зростання, а джерело багатства бачили в зовнішній торгівлі з досягненням активного торговельного сальдо.

Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції через пряме або непряме обмеження імпорту товарів.

Первісне нагромадження капіталу – це історичний процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності та перетворення у бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

Революція цін – самодевальвація грошових систем європейських країн та перерозподіл багатства у зв’язку із великими географічними відкриттями.

Фізіократія – течія у класичній політичні економії Франції другої половини XVІІІ ст., представники якої, гостро критикуючи меркантилізм, виходили з визначної ролі в економіці та створенні національного багатства – землі та сільськогосподарського виробництва.

Централізована мануфактура – підприємство (виробництво), замкнуте на певній території.

Розділ IV (ЗМ 4)

Читайте також:

1. Автоматизація банківської діяльності в Україні
2. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Адміністративне судочинство в Україні
7. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
8. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
9. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
10. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
11. АРХІВНА СПРАВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ У 1920-1930-Х РР.
12. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни

Переглядів: 431