• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Альфред Маршалл, Джон Бейтс Кларк, Вільфредо Парето, Леон-Марі Еспрі Вальрас).

Виникнення та сутність маржиналізму

Закономірним явищем в економічній теорії є поява в останній третині ХІХ ст. маржиналізму (marginal – граничний).Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка), національної економіки (макроекономіка). Маржиналісти намагалися звільнитися від ідеологічного впливу та відокремитися від конкретно-економічних дисциплін щодо з’ясування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу своїх досліджень. На відміну від класиків політекономії, маржиналісти розглядають економіку як систему взаємозалежних господарюючих суб’єктів, які розпоряджаються господарськими благами, фінансовими і трудовими ресурсами. Завдяки маржинальній теорії, проблема рівноваги та стабільного розвитку економіки стала предметом аналізу результатів її взаємодії з навколишнім середовищем – як підприємств і фірм, так і народного господарства в цілому.

Характерними особливостями т. з. “маржинальної революції” є – застосування граничних величин для аналізу та характеристики змін у економічних явищах; застосувння математичних методів аналізу та моделювання; зміна відношення до грошей та монетарної політики.

У своєму розвитку маржинилізм пройшов два етапи. Перший охоплює 70 – 80-і рр. XIX ст. і пов’язується з діяльністю австрійської школи, коли основою досліджень був взаємозвязок: потреби – корисність – блага, які підсумовували сутність добробуту як економічної категорії. Другий етап охоплює 90-і рр. XIX ст. і пов’язується з неокласиками, характерною особливістю діяльності яких стало обє’днання у економічних дослідженнях сфер виробництва, споживання, обміну та розподілу, де визначалися граничні витрати у сукупності з граничною корисністю.

Австрійська школа економічної теорії висунула тезу про те, що збут є реалізацією потреб, насамперед людських, причому потреб зро­стаючих. Він психосоціальний, а разом з тим має і загальні потреби: їжа, одяг, житло, насолоди, матеріальний добробут. Саме реалізація фізіологічних, духовних, етичних потреб є об’єктом підприємницької діяльності.

Підприємець у господарській діяльності реалізує досягнення в загальній хімії, фізиці, механіці, нових технологічних і технічних рішеннях. Наука стає одним з факторів, який використовує підприємець у виробничій і комерційній діяльності. Потрібна була нова наука, наука про реалізацію виробленого — маркетинг. А для цього необхідний певний обсяг інформації від галузе­вих, виробничих і споживчих ринків про платоспроможний по­пит, про психологію й інші характеристики покупця-споживача. В англійській і французькій політекономії панував егоїзм як ру­шійна сила розвитку суспільства, а до людини з її потребами їй діла не було.

Збут виробленої продукції — першочергове завдання для під­приємців провідних країн - Англії, Франції, Німеччини, Австрії, США. Саме тому одночасно виникає економічна концепція про корис­ність як основу цінності австрійської, лозаннської, кембриджсь­кої шкіл.

Історично становленню маркетингу як науки перешкодили Перша світова війна, що наближалася, потім події 30 - 40-х років, далі 50-х, і тільки в 60-х pp. XX ст. відновлюється рівновага сил у пла­нетарному масштабі і з’являється маркетинг як повноправне від­галуження економічної науки. Але місце і роль австрійської школи і її родоначальника Карла Менгера у визначенні базових поло­жень маркетингу беззаперечні.

Якщо К. Маркс дослідження суспільст­ва в Англії розпочинає з економічної клітинки — товару, то Мен­гер — з загального — “сутності благ”. Ті предмети, які задово­льняють потреби окремої людини, К. Менгер називає корисностями, а за­стосовувані дані предмети для задоволення людських потреб — благами.

Для того щоб предмет набрав характеру блага, необхіне поєднання чотирьох умов:

- людської потреби;

- властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим у причинний зв’язок із задоволенням цієї потреби;

- пізнання людиною цього причинного зв’язку;

- можливості розпоряджатися предметом таким способом, щоб насправді вживати його для задоволення цієї потреби.

Якщо немає хоча б однієї умови, предмет втрачає характер блага.

До особливої категорії благ він відносить “взаємини” монопо­лії, фірми, кола покупців, права видання, патенти. Сукупність благ розподіляється на дві категорії: з одного бо­ку, матеріальні блага (включаючи й усі сили природи), з друго­го — корисні людські дії (у відповідному випадку — бездіяль­ність), з яких найбільшу важливість являє праця.

Менгер визначає блага першого порядку — ті, що задоволь­няють потреби людини безпосередньо, наприклад хліб, але хліб — результат дії таких благ, як паливо, сіль, необхідна квалі­фікована праця і т. д. Це — блага другого порядку. Блага третьо­го порядку — млин, пшениця, праця. До благ четвертого поряд­ку відносяться — поля, знаряддя виробництва, кваліфікована праця.

Менгер формулює закон: “Справжня потреба в окремих бла­гах вищого порядку щодо визначених проміжків часу обумовлена наявністю в нашому розпорядженні комплементарних кількостей відповідних благ вищого порядку”. Цей закон, за Менгером, може бути реалізований у практичній діяльності, де виражається ідея моделювання економіки у визначених благах вищого порядку.

У поняттях господарських благ вирізняються економічні, гос­подарські і неекономічні блага. Блага, які перевищують потребу в них, не є об’єктами людського господарювання. Менгер називає їх неекономічними. У власності можуть виявитись і предмети які не приймають участі в задоволенні людських потреб, а це означає, що вони не можуть вважатись економічними.

Як правило, благ для повного задоволення потреб не вистачає. Звідси — прагнення утримати у своєму розпорядженні кожну ча­стку благ і зберегти цю частку в її корисних властивостях. Тому відбувається вибір між найбільш важливими потребами, які не­обхідно задовольнити; “...застосувати найбільш доцільним спо­собом до задоволення своїх потреб як предмети споживання, так і засоби для виробництва. Вся сукупність діяльності людей, спрямованої на зазначену мету, називається господарством, а блага в кількісному співвідношенні — винятковими об’єктами господарства, або господарськими благами”. Дослідження по­няття блага в Менгера є основою вчення про цінність.

Читайте також:

1. Альфред Маршалл Розмірковуючи таким чином, Маршалл розробив
2. Англійці Вільям Стенлі Джевонс (1835–1882) та Альфред Маршалл (1842–1924), замість терміна ”політична економія”, вводять нейтральний термін “economics“.
3. Індивідуальна психологія. Концепція Альфреда Адлера

Переглядів: 711